Запорізької області
04.10.10 Справа № 22/57/10
Суддя
за позовом Концерну “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтрейд” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Рад. України, буд. 66)
про стягнення заборгованості за договором № 102027 від 01.09.2008р. у розмірі 8 105,15грн.
Суддя Ярешко О.В.
Представники:
Від позивача: Михайлова О.В., довіреність № 2566/27-18 від 14.06.2010р.
Від відповідача: Живодьоров В.Л., довіреність № 04/10-10 від 04.10.2010р.
05.08.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтрейд” про стягнення 8 193,15 грн., що складається з 7 392,56 грн. - суми основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді, 559,59 грн. пені за порушення договірних зобов'язань, 82,13 грн. 3 % річних та 158,87 грн. інфляції.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.08.2010р. порушено провадження у справі № 22/57/10, судове засідання призначено на 09.09.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.
Ухвалою від 09.09.2010р. з метою витребування доказів та неявкою відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 23.09.2010р.
Ухвалою від 23.09.2010р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та з метою витребування доказів, розгляд справи відкладено на 04.10.2010р.
В судовому засіданні 23.09.2010р. позивач надав уточнення позовних вимог відповідно до яких просив стягнути з відповідача 7 392,56 грн. -суми основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді; 558,90 грн. -суми пені; 82,12 грн.- 3 % річних; 71,57 грн. -суми інфляції, всього 8 105,15 грн. Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом.
Позивач в судовому засіданні 04.10.2010р. підтримав свої позовні вимоги. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідно до умов договору № 102027 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2008р., укладеного з відповідачем, свої зобов'язання перед відповідачем виконав. Відповідач зобов'язання щодо оплати отриманих послуг за період з грудня 2009р. по червень 2010р. включно не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість. У зв'язку з чим позивач просить позов задовольнити повністю.
04.10.2010р. позивач у зв'язку з частковим погашенням відповідачем основного боргу в сумі 238,48 грн., вкотре звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача 7 154,08 грн. - суми основного боргу, 558,90 грн. -суми пені за порушення договірних зобов'язань; 82,12 грн. - 3 % річних; 71,57 грн. - суми інфляції.
По суті, заява позивача про уточнення позовних вимог є заявою про припинення провадження у справі в частині стягнення 238,48 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору в цій частині, у зв'язку з частковою проплатою відповідачем суми основного боргу.
Відповідач позов визнав частково, суму основного боргу в розмірі 7 154,08 грн. визнав повністю, стосовно стягнення пені, 3 % річних, та інфляційних витрат позовні вимоги не визнав з наступних причин. Відповідно до умов договору № 102027 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2008р., відповідальність за неналежне виконання умов договору настає відповідно до норм діючого законодавства, отже штрафні санкції, як зазначає відповідач, у вигляді пені договором не передбачені, а посилання позивача на ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, відповідач вважає недоречним, оскільки згідно зі ст. 3 цього Закону, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. В свою чергу, ст. 1 цього Закону, передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Враховуючи той факт, як зазначає відповідач, що письмова згода сторін про сплату пені договором не врегульована, позовні вимоги стосовно стягнення пені неправомірні та такі, що не підлягають задоволенню. Стосовно стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, позовні вимоги відповідач не визнає з наступних підстав. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Тобто, право кредитора на отримання від боржника заборгованості у вигляді інфляційної різниці, а також 3 % річних за користування грошовими коштами, виникає після пред'явлення боржнику відповідної вимоги. Однак, позивач не звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість у вигляді інфляційної різниці, а також 3 % річних.
Позивач з цього приводу заперечив та пояснив, що в разі несплати або несвоєчасної оплати відповідачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого договором , з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати, відповідно до п. 7.2.8. договору № 102027 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2008р. Що стосується 3 % річних та втрат від інфляції, то строк нарахування цих сум напряму пов'язаний з простроченням боржника. При цьому досудового врегулювання у цих відносинах законом не вимагається, що надає кредитору право пред'явити такі вимоги до боржника шляхом подання позову до суду.
04.10.2010 р. розгляд справи закінчено, оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
За клопотанням представників позивача і відповідача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
01.09.2008р. Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (надалі -теплопостачальна організація) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпромтрейд” (надалі -споживач) уклали договір № 102027 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі -договір).
Згідно умов договору, позивач взяв на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію -на протязі опалювального періоду; підігрів води -за наявної можливості; кондиціювання -по замовленню споживача; інші технологічні потреби -по замовленню споживача.
Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).
Згідно п. 6.3. договору, підставою для розрахунків відповідача з позивачем є рахунок та акт приймання-передачі.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач має право робити передоплату.
На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію, в період з грудня 2009 р. по червень 2010 р. включно, на суму 7 392,56 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно до п. 6.7 договору, сторони обумовили, що відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від позивача документи за розрахунковий період:
- рахунок-фактуру;
- акт приймання -передачі теплової енергії;
- податкову накладну (платникам ПДВ);
Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:
- при отриманні нарочним-дата вручення представнику відповідача;
- при направленні рекомендованим листом -дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3дні, по області-5 днів, по Україні-7 днів), відповідно до п. 6.7.1 договору.
Згідно п. 6.7.2 договору, у разі неотримання позивачем підписаного акту приймання -передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписанні його відповідачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, відповідач зобов'язаний надати позивачу нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з позивачем всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк.
Акти приймання-передачі теплової енергії за період з грудня 2009р. по червень 2010р. включно підписані відповідачем, що підтверджує отримання відповідачем теплової енергії за спірний період.
Відповідач свої обов'язки по оплаті згідно умов договору не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 7 392,56 грн., що підтверджується матеріалами справи.
У зв'язку з тим, що ТОВ “Укрпромтрейд” не виконало свої зобов'язання належним чином в повному обсязі, позивач 05.08.2010р. звернувся до господарського суду із позовом, за яким порушено провадження у даній справі.
Відповідачем 15.09.2010р. було сплачено 460,36 грн. платіжним дорученням № 1865 від 15.09.2010р. з призначенням платежу: сплата за опалення за договором № 102027 від 01.09.2008р. за травень-серпень 2010р. Сторони зазначили, що з зазначеної сплаченої суми, за спірний період позивачем в рахунок часткового погашення заборгованості було зараховано 238,48 грн.
Таким чином, провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 238,48 грн., на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України слід припинити за відсутністю предмету спору.
Отже, за відповідачем залишилась заборгованість в сумі 7 154,08 грн., доказів сплати зазначеної суми відповідач не надав.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, всі умови договору є обов'язковими для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 7 154,08 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 7 154,08 грн. основного боргу підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 558,90 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8. договору, який передбачає, що в разі несплати або несвоєчасної оплати відповідачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого договором, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що при розрахунку позивачем не вірно розраховано розмір пені. Слід зазначити, що облікова ставка НБУ складала 10,25% з 12.08.2009р. до 08.06.2010р., з 08.06.2010р. облікова ставка НБУ зменшилася до 9,5%, а з 08.07.2010р. облікова ставка НБУ також зменшувалася та складала 8,5%. При розрахунку пені позивачем не враховано вказані зміни облікової ставки НБУ.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за договором є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає сума пені у розмірі 542,49 грн. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 82,12 грн. та втрат від інфляції в сумі 71,57 грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний вірно, стягненню підлягає сума 3% річних у розмірі 82,12 грн. Що стосується розрахунку втрат від інфляції, то встановлено, що розрахунок позивачем виконаний вірно, вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.
Приведена в описовій частині рішення позиція відповідача щодо неправомірності нарахування пені, 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів є помилковою, оскільки договором № 102027 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2008р., а саме п. 7.2.8., прямо передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати відповідачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого договором, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Заперечення відповідача щодо відсутності його обов'язку зі сплати нарахованих сум 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів через ненастання строку виконання зобов'язання, оскільки позивач мав пред'явити вимогу про сплату втрат від інфляції та 3% річних, проте того не здійснив, є необґрунтованими. Стаття 625 ЦК України передбачає право кредитора вимагати сплату боржником 3% річних та втрат від інфляції за весь період прострочення виконання. Тобто строк нарахування цих сум напряму пов'язаний з простроченням боржника. При цьому досудового врегулювання у цих відносинах законом не вимагається, що надає кредитору право пред'явити такі вимоги до боржника шляхом подання позову до суду.
Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
В частині стягнення 238,48 грн. основного боргу провадження по справі припинити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтрейд” (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Рад. України, 66, код ЄДРПОУ 32341169) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 7 154 (сім тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 08 коп. основного боргу, 542 (п'ятсот сорок дві) грн. 49 коп. пені, 82 (вісімдесят дві) грн. 12 коп. 3 % річних, 71 (сімдесят одну) грн. 57 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 100 (сто) грн. 70 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.В. Ярешко