Справа № 953/11117/21
н/п 2/953/208/24
13 березня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді - Шаренко С.Л.,
при секретарі - Калантай Є.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання, -
10.06.2021 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ТОВ «Харківгаз Збут» до ОСОБА_2 , в якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за період з 01.10.2015 по 28.02.2021 в сумі 69254,02 грн. та пеню - 47,71 грн., 3% річних - 3947,65 грн., інфляційні втрати - 7 543,46 грн. та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Харківгаз Збут» з 01.07.2015 року здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії на постачання природного газу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України згідно Постанови №1588 від 21.05.2015 року та з 11.05.2017 року - згідно Постанови №633 від 11.05.2017 року. Також, на ТОВ «Харківгаз Збут» покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу населенню Харківської області згідно Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.
Вказує, що відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, які надаються ТОВ «Харківгаз Збут».
Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам було опубліковано ТОВ «Харківгаз Збут» в газеті «Слобідський край» №156 від 31.12.2015 року та розміщений на офіційному сайті Товариства. АТ «Харківміськгаз» з 01.07.2015 року на підставі Закону України «Про ринок природного газу» № 329 від 09.04.2015 року провадить господарську діяльність з розподілу природного газу на території м. Харкова та Харківської області тобто є Оператором ГРМ.
За даними Оператора ГРМ за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 .
Таким чином між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу постачання природного газу.
Зазначив, що внаслідок систематичного нехтування боржником своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати послуг з газопостачання утворилась заборгованість, яка за період з 01.10.2015 по 28.02.2021 в сумі 69254,02 грн.
Крім того, у зв'язку з несвоєчасним здійсненням оплати за природний газ Товариством нараховані: 3% річних - 3947,65 грн., інфляційні втрати - 7543,46 грн.
Крім того, оскільки відповідно до ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу, а тому позивач просив стягнути з відповідачки пеню в розмірі 47,71 грн.
Несплата відповідачкою вартості використаного природного газу шкодить інтересам товариства, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
28.08.2021 від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначила, що вона погоджується з наявністю у неї заборгованості, однак не погоджується з причинами, які призвели до виникнення заборгованості, а саме з системами нарахувань за використаний природний газ, а тому не погоджується з вимогами в повному обсязі. Відповідач зазначила, що відмова в оплаті за спожитий природний газ сталася з причини неодноразового та незаконного підвищення ціни на газ.
Так, з квітня 2016 року прикордонні роздрібні ціни на природний газ для побутових споживачів регулюються Кабінетом Міністрів України. У зв'язку з цим у квітні 2016 року виникло деяке протиріччя у зв'язку з тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 No 758 (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 30.10.2015 N 872 та N 234 від 30.03.2016), ціна споживання газу в квітні 2016 року повинна була становити 7 188 грн за 1 м3 для всіх видів використання (а не 3,6 грн за 1 м3 при використанні газу для опалення, плюс 7188 грн для інших цілей, як це встановлено постановою НКРЕКП N 583). Однак у наступних редакціях постанови Кабінету Міністрів України N758 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП N 583) зі змінами, внесеними постановами Комуністичного суду ЗСУ N 315 від 27.04.2016 та N 332 від 29.04.2016) цієї норми більше немає. 8 липня 2019 р. Шостий апеляційний адміністративний суд залишив у силі рішення колегії суддів Окружного адміністративного суду Києва від 04.03.2019 р. за позовом ОСОБА_3 до Кабінету міністрів і "Нафтогазу". Нагадаю, що Окружний адміністративний суд 4 березня 2019 р. визнав протиправним та нечинним рішення Кабінету Міністрів Юстиції N315 від 27 квітня 2016 року Головним аргументом для суду стала безпідставність та незаконність тарифів на газ. Виходить, що ціна на газ, яка діяла 2,5 роки згідно з постановою Комуністичного суду Туркменістану N 315, була визнана незаконною. Незважаючи на рішення судів представники позивача за неоднократними зверненнями відповідачки як в усній так і письмовій формі відмовлялися робити перерахунки по особовому рахунку за використаний природний газ, хоча вона в свій час пропонувала повну і негайну оплату всієї суми заборгованості без так званої реструктуризації боргу.
Також відповідачка зазначила, що позовна заява налічує багато розбіжностей в підрахунках. Час минав, заборгованість накопичувалась і користуючись своїм монопольним становищем на ринку газу представники ТОВ »Харківгаз збут», ставлячи користувача природного газу в не рівні умови в договірних відносинах, користуючись неможливістю відповідачки відмовитись від послуг позивача, оскільки її квартира під час реконструкції після її придбання була облаштована індивідуальним автономним опаленням, 03.08.2017 р. склали акт про відключення від газопостачання (показ, газ. лічильника 39680 м3), але оскільки складно за технічними можливостями в будинку і в квартирі відповідачки особисто фактично перекрити газопостачання відповідач залишив одну нову пломбу невикористаною, при цьому було заблоковано користування особовим кабінетом і відповідачка тривалий час була позбавлена можливості передавати дані лічильника газу (тобто вона передавала їх, але вони не відображались в особовому кабінеті 104.ua). 31.10.2018 р. представниками газового господарства за її наполяганням був складений акт про користування природним газом і зафіксовано непорушність газових пломб (показання газ лічильника складали 41622,32 м3). За новими показниками лічильника призвели донарахування, але не у відповідності до закону до 5 числа наступного місяця тобто у листопаді 2018 р., а у січні 2019 р. на суму 18495,70 грн., однак відповідач зазначає, що ці нарахування відносяться за період серпень 2017 - жовтень 2018р. і основні суми стосуються опалювального періоду зими 2017-2018 рр., тобто більш ніж три роки, а саме за терміном позовної давнини на відшкодування заборгованості за послуги. Також відповідач зазначає, що у підрахунках позивача є багато невідповідностей фактично використаного газу за той чи інший період часу, а за ціною на газ яка постійно змінюється в бік підвищення це і призводить у прорахунках, так наприклад: в січні і лютому 2019р. даними особового кабінету- «история потребления» об'єми газу складали по 555,75м3 та 501,01м3 відповідно, а це взагалі неймовірно для опалювальної площі відповідача та високо економічного обладнання; в періоди 3 травня по жовтень 2019р., 2020р,березня - травня 2021р.,в результаті блокування особливого кабінету нарахування позивачем призводились взагалі невідомо за якими даними, так в березні 2021р. і квітні 2021р. за даними позивача було використано 20,24 м3 та 93,48 м3 за ціною 6,99 грн. 1 м3 і це в опалювальний період, а в травні 2021 р. коли тепло, 436,28 м3 за ціною 7,99 грн. 1 м3 - за даними розрахунків позовної заяви борг на період 01.07.2017-01.01.2019рр. складав 21848,65 грн., а за даними розрахунків особового кабінету- «история расчетов» 24541,05 грн.
Щодо застосування штрафних санкцій, відповідач зазначила, що відповідно до статті 2 Прикінцевих положень Закону України «"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби СОVID -19”? нараховувати та стягувати неустойку (штрафи, пеню) за борги за житлово-комунальні послуги заборонено на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID -19), і протягом 30 днів із дня його скасування. Отже, відповідач вважає, що нараховувати штрафи і пеню, до яких відносяться і інфляційні витрати, і 3% річних, за прострочення з комунальних платежів і використаний природний газ позивач не мав права, оскільки вони не законні.
Крім того відповідач у своєму відзиві на позов, просила суд застосувати позовну давність відносно частини заявлених вимог і відмовити позивачеві у позові за період з 01.10.2015р. по 10.06.2018р.
08.09.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому представник зазначив, що 01.07.2015 р. на виконання Закону України «Про ринок природного газу» статусу гарантованого постачальника природного газу на території м. Харкова та Харківської області (включаючи постачання природного газу населенню) набуло Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», якому відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1588 від 21.01.2015 видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом терміном дії з 01.07.2015 по 30.06.2020. Водночас, публічне акціонерне товариство „Харківміськгаз" з 01.07.2015 р. на підставі Закону України «Про ринок природного газу» № 329 від 09 04.2015 р не є постачальником природного газу населенню міста Харкова, а здійснює лише функції розподілу природного газу на території м. Харков. ПАТ «Харківміськгаз» є ліцензіатом з розподілу природного газу на підставі ліцензії.
Таким чином, відповідно до Кодексу газорозподільних систем, обов'язок щодо облікування (прилади обліку природного газу та питання зміни режиму користування газом чи донарахування обсягів природного газу) інших видів розподілу природного газу відноситься до функцій газорозподільного підприємства (ПАТ Харківміськгаз»). Обидва підприємства паралельно існують і здійснюють господарську діяльність, однак виконують різні ліцензійні функції з 01.07.2015 року. Вказані підприємства є різними та не підпорядкованими один одному. Тобто, на даний час газорозподільна система по якій пересувається газ знаходиться в управлінні ПАТ «Харківміськгаз», а газ, який пересувається по ній належить ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» та подається населенню.
Обов'язки по веденню обліку фактично спожитого побутовим споживачем природного газу відповідно до вимог чинного законодавства України покладені на оператора ГРМ, а ТОВ «Харківгаз збут» зобов'язаний використовувати відповідну інформацію. ТОВ «Харківгаз збут» як постачальник природного газу здійснює нарахування по особовому рахунку побутового споживача відповідно персоніфікованих даних про фактичний обсяг спожитого природного газу, наданих Оператором ГРМ.
За даними оператора ГРМ за адресою: АДРЕСА_1 особовий рахунок НОМЕР_1 відкрито на ім'я ОСОБА_2 , де значиться заборгованість станом на 28.02.2021 - 69 254,02 грн., питання, які стосуються нарахувань об'ємів природного газу, відповідно до показників лічильника газу, відносяться до компетенції АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз».
Щодо строку позовної давності , яку просить застосувати відповідач до спірних правовідносин, представник позивача зазначив, що своїми нерегулярними сплатами за послуги з газопостачання, ОСОБА_4 не тільки підтверджує факт споживання послуги з газопостачання, приєднання до умов типового договору, а також переривання строку позовної давності.
Крім того, представник позивача зазначив, що у відповідності до ст. 625 ЦК України, за прострочку відповідачем виконання грошового зобов'язання . позивач має на отримання 3% річних, інфляційних втрат, а також за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасної сплати вартості спожитого природного газу з відповідача підлягає стягненню пеня.
На підставі зазначеного, представник позивача просив суд задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причину не явки суду не повідомив, по день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
Відповідачка ОСОБА_2 є споживачем послуг з постачання природного газу, які надаються ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», за особовим рахунком НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я відповідача.
Відповідно до розділу ІІІ Правил постачання природного газу, Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
ТОВ «Харківгаз Збут» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії на постачання природного газу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України згідно постанови №1588 від 21.05.2015 та постанови №633 від 11.05.2017 року.
На ТОВ «Харківгаз Збут» покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу населенню Харківської області згідно положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу (затверджено Постановою КМУ №758 від 01.10.2015з 01.04.2017-відповідно до постанови КМУ №187 від 22.03.2017, з 01.11.2018 - відповідно до постанови КМУ №867 від 19.10.2018)
Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам було офіційно опубліковано ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» в газеті «Слобідський край» № 156 від 31.12.2015 та розміщений на офіційному сайті товариства (https://khgaszbut.104.ua).
Тобто, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу постачання природного газу.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до п. 4 розділу III Правил постачання природного газу - для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником.
Фактом згоди про приєднання відповідача до умов договору є нерегулярні сплати відповідно до розрахунків заборгованості, а також факт фактичного споживання природного газу.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ч.1ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Пунктом 14 Розділу III Правил закріплено, що розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачем є календарний місяць.
Відповідно до абз.2 п.22 Розділу III Правил побутовий споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору.
Статтями 526-527, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Внаслідок не виконання відповідачем своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати послуг з газопостачання утворилася заборгованість, яка за період 01.10.2015 по 28.02.2021 складає 69254,02 грн.
Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Таким чином, у зв'язку з несвоєчасним здійсненням оплати за природний газ, позивачем нараховані 3% річних - 3947,65 грн., інфляційні витрати - 7 543,46 грн.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до заявлених вимог.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).
Судом встановлено, що заборгованість в межах строків позовної давності складає за період з 10.06.2018 по 31.03.2021 в сумі 47 405 (сорок сім тисяч чотириста п'ять три) грн. 37 копійок, 3% річних - 3622 (три тисячі шістсот двадцять дві) грн.., 59 коп., інфляційні витрати - 7084,63 (сім тисяч вісімдесят чотири) грн.., 63 коп.
З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позов частково та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за період за період з 01.06.2018 по 31.03.2021 в сумі 47 405 (сорок сім тисяч чотириста п'ять ) грн. 37 копійок, 3% річних - 3622 (три тисячі шістсот двадцять дві) грн. 59 коп., інфляційні витрати - 7084,63 (сім тисяч вісімдесят чотири) грн.., 63 коп.
Посилання відповідача на те, що підрахунки позивача містять невідповідності фактично використаного газу, а тому заборгованість значно менша, ніж зазначено у розрахунку позивача, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Так, встановлено, що ТОВ «Харківгаз збут» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» є різними та не підпорядкованими один одному. Тобто, обов'язки по веденню обліку фактично спожитого побутовим споживачем природного газу відповідно до вимог чинного законодавства України покладені на Оператора ГРМ, зокрема АТ «Харківміськгаз», а ТОВ «Харківгаз збут» зобов'язаний використовувати відповідну інформацію.
Тобто, ТОВ «Харківгаз збут» отримавши від Оператора ГРМ, зокрема АТ «Харківміськгаз» обліку фактично спожитого побутовим споживачем природного газу, використав вказану інформацію для нарахування за спожитий газ. При цьому, відповідач клопотання про залучення до участі у справі АТ «Харківміськгаз» в якості відповідача не заявляла, зустрічних вимог до АТ «Харківміськгаз» не заявляла та не оскаржувала дії АТ «Харківміськгаз» щодо обліку фактично спожитого побутовим споживачем природного газу.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 47,71 грн. за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги суд зазначає наступне.
З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» в усіх його редакціях, п. 4 ч. 3 ст. 2 цього Закону визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Як вбачається х розрахунку позивача, пеня за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги розраховано за період: 01.12.2019-21.12.2019 = 3,80 грн.; 01.01.2020-31.01.2020 = 11,80 грн; 01.02.2020-29.02.2020 = 6,91 грн., що разом становить 47,71 грн. При цьому, у період з 01.01.2020 по 29.02.2020 діяла заборона нарахування та стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки пені за період з 01.12.2019-21.12.2019 в розмірі 3,80 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суд також зазначає, що для того щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Втім Європейський суд наголошує: ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Встановлено, що ТОВ «Харківгаз збут» сплатив судовий збір в розмірі 2270 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 84 від 19.05.2021 року.
Судом позовні вимоги задоволені на 71,9 %, отже судовий збір підлягає стягненню у сумі 1632,10 грн., що становить 79,1 % від 2270 грн.
На підставі викладеного, керуючисьст.ст..12,13,81,89,141,223,258-259,263-266,268,273273,280-283,289 ЦПК України, ст.ст.509,525,526,541,543,610,638,639,624 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» заборгованість за період з 01.06.2018 по 31.03.2021 в сумі 47405 (сорок сім тисяч чотириста п'ять) грн. 37 копійок, 3% річних - 3622 (три тисячі шістсот двадцять дві) грн. 59 коп., інфляційні витрати - 7084 (сім тисяч вісімдесят чотири) грн. 63 коп., пеню - 3 (три) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1632 (одна тисяча шістсот тридцять дві) грн., 10 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», ЄДРПОУ 39590621, місцезнаходження за адресою: м. Харків, вул. Болбочана Петра, 54;
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 );
Третя особа: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», ЄДРПОУ 03359552, місцезнаходження за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 57/59.
Повний текст рішення виготовлено 18.03.2024.
Суддя С.Л. Шаренко