Запорізької області
04.10.10 Справа № 5/114/10
Суддя
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіто Світ” (69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 60)
до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (70500, АДРЕСА_1; 70500, АДРЕСА_2)
про стягнення 34 775,60 грн.
Суддя Проскуряков К.В.
У судовому засіданні брали участь представники:
Від позивача: Зайцева О.О., довіреність № 05-01/1 від 05.01.2010 р.
Від відповідача не з'явився
18.08.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіто Світ” звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 заборгованості у сумі 40 645, 86 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.08.2010 р. порушено провадження у справі № 5/114/10, розгляд якої призначено на 15.09.2010 р. Ухвалою суду від 15.09.2010 р. розгляд справи відкладено на 04.10.2010 р. У судовому засіданні від 04.10.2010 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.
Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 40 645, 86 грн., з яких: основний борг у розмірі 31 301, 85 грн., 3 % річних у розмірі 875, 69 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 598, 06 грн. та пеня у розмірі 5 870, 26 грн. Позивач пояснив, що 19.08.2009 р. між позивачем та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір поставки №1552, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Позивачем було поставлено товар на суму 31 301, 85 грн., що підтверджується накладними. Відповідач не здійснив оплату товару в строки, передбачені договором. Таким чином, станом на 04.10.2010 р. заборгованість відповідача складає 40 645, 86 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови договору поставки № 1552 від 19.08.2009 р., ст. 193 ГК України, ст. ст. 625, 692 ЦК України, ст. ст. 1, 12, 15, 21 ГПК України. Просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання 04.10.2010 р. вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву та документи, витребувані ухвалами господарського суду Запорізької області від 18.08.2010 р. та від 15.09.2010 р. відповідачем не надано. Про дату, час та місце призначеного судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал.
В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення № 0766373 від 20.08.2010 р., відповідно до якого належним чином уповноважений представник відповідача отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі від 18.08.2010 р. № 5/114/10 -25.08.2010 р.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд,
19.08.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіто Світ” (постачальник) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір поставки №1552 (далі -договір з усіма змінами, доповненнями та додатками), відповідно до п.п. 1.2., 1.3. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.2.).
Асортимент товару, його ціна та кількість узгоджуються сторонами в накладних, що мають силу протоколу погодження цін. (п. 1.3.).
Пунктом 2.4. договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання представником покупця накладної на поставку товару.
Відповідно до п.п. 3.2. -3.4. договору оплата здійснюється на протязі 7 календарних днів з моменту отримання товару (п. 3.2.).
Підставою оплати є накладна на поставку товару (п. 3.3.).
У разі прострочки з боку покупця зобов'язань щодо оплати отриманого товару, відповідно до п. 3.2., а також порушення строку, передбаченого п. 2.5. даного договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочки від суми, що підлягає оплаті, за кожен день прострочки. При цьому сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов'язань та від проведення остаточної оплати за поставлений йому товар (п. 3.4.).
Позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 31 301, 85 грн., що підтверджується наступними накладними: № 67491 від 20.08.2009 р., № 68641 від 24.08.2009 р., № 70270 від 27.08.2009 р., № 71331 від 31.08.2009 р., які були підписані обома сторонами.
У вище перелічених накладних не вказано посилання саме на договір поставки №1552 від 19.08.2009 р. Тобто, поставка позивачем товару відповідачу здійснювалась на підставі накладних, а не на виконання умов договору поставки №1552 від 19.08.2009 р.
Відповідач прийняв товар, який вказаний у накладних, що підтверджується його підписом та відбитком печатки.
Відповідач оплату прийнятого товару на суму 31 301, 85 грн. не здійснив.
30.08.2010 р. на адресу відповідача було направлено Акт звірки, що підтверджується фіскальним чеком № 6632 від 30.08.2010 р., який міститься в матеріалах справи.
Відповіді позивач не отримав.
Станом на 04.10.2010 р. сума заборгованості відповідача складає 40 645, 86 грн., з яких: основний борг у розмірі 31 301, 85 грн., 3 % річних у розмірі 875, 69 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 598, 06 грн. та пеня у розмірі 5 870, 26 грн.
В матеріалах справи міститься довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серія АЕ № 010405 від 31.08.2010 р., відповідно до якої місцезнаходженням Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 є 70500, АДРЕСА_1.
Саме за цією адресою здійснювалося листування з відповідачем.
Оцінивши представлені докази в їх сукупності вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Але, договором поставки №1552 від 19.08.2009 р. не передбачено найменування, перелік, асортимент, кількість товару тощо, який повинен постачатися покупцю, жодна специфікація до вказаного договору не підписана.
Також, позивачем надано додаток від 19.08.2009 р. у вигляді довіреності відповідно до якого покупець доручає призводити отримання товару від постачальника наступним особам: ОСОБА_2, посада: директор, паспортні дані: НОМЕР_2, адреса доставки: АДРЕСА_2. У даному додатку від 19.08.2009 р. не вказано, до якого саме договору він складений.
Факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань відповідно до умов договорів, укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. У даному випадку, первинними документами виступають накладні.
Враховуючи, що у таких накладних, відсутні посилання на договір поставки №1552 від 19.08.2009 р., вони не можуть бути доказами поставлення товару на виконання умов саме цього договору.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що позивач поставив товар на підставі накладних № 67491 від 20.08.2009 р., №68641 від 24.08.2009 р., № 70270 від 27.08.2009 р., № 71331 від 31.08.2009 р, а не на виконання умов договору поставки №1552 від 19.08.2009 р. Відповідач у свою чергу прийняв вказаний товар.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 Цивільного України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, ст. 205 Цивільного кодексу України.
Зі змісту ст. 207 Цивільного кодексу України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 664 Цивільного кодексу України передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 1 ст.175 ГК України між сторонами виникає майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини з купівлі-продажу товару.
При підписанні накладних № 67491 від 20.08.2009 р., №68641 від 24.08.2009 р., № 70270 від 27.08.2009 р., № 71331 від 31.08.2009 р. відповідач своїм підписом та печаткою підтвердив своє погодження саме із отриманою кількістю, асортиментом та ціною товару.
Судом з'ясовано, що умови, які пов'язують вказані накладні з договором поставки №1552 від 19.08.2009 р. відсутні, а саме:
- у видаткових накладних № 67491 від 20.08.2009 р., №68641 від 24.08.2009 р., № 70270 від 27.08.2009 р., № 71331 від 31.08.2009 р. відсутнє посилання на договір поставки №1552 від 19.08.2009 р.;
- у договорі поставки №1552 від 19.08.2009 р. відсутнє визначення асортименту товару та його ціни.
Також, в зазначених накладних сторонами було визначено строк оплати отриманого товару:
накладна № 67491 від 20.08.2009 -строк оплати 21.08.2009;
накладні № 68641 від 24.08.2009 -строк оплати 25.08.2009;
накладна № 70270 від 27.08.2009 -строк оплати 28.08.2009;
накладна № 71331 від 31.08.2009 -строк оплати 01.09.2009.
В матеріалах справи міститься акт звірки з 01.08.2009 р. по 30.08.2010 р., який був надісланий відповідачу 30.08.2010 р. на дві адреси: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, що підтверджується фіскальними чеками №6632 від 30.08.2010 р., №6631 від 30.08.2010 р. та описами вкладення у цінний лист від 30.08.2010 р.
У даному акті звірки з 01.08.2009 р. по 30.08.2010 р. не зазначено за яким договором проводиться звірка взаємних розрахунків, а також взагалі він не містить посилання на будь-який договір.
Таким чином, позивачем не доведено, що поставка товару здійснювалась саме на виконання умов договору поставки №1552 від 19.08.2009 р.
05.08.2010 р. на адресу відповідача позивачем було направлено вимогу про оплату від 04.08.2010 р. за вих. №63 заборгованості у розмірі 31 301,85 грн., що підтверджується фіскальними чеками №6988, №6989 від 05.08.2010 р. та описами вкладення у цінний лист від 05.08.2010 р. У даній вимозі хоча і є посилання на невиконання умов договору поставки №1552 від 19.08.2009 р., але в ній як факт відвантаження товару вказано наступні накладні: № 67491 від 20.08.2009 р., №68641 від 24.08.2009 р., № 70270 від 27.08.2009 р., № 71331 від 31.08.2009 р., які підписані обома сторонами, що свідчить про приймання відповідачем товару.
Відповіді на зазначену вимогу позивач не отримав.
Разом з тим, станом на 04.10.2010 р. сума основного боргу відповідача перед позивачем за накладними № 67491 від 20.08.2009 р., №68641 від 24.08.2009 р., № 70270 від 27.08.2009 р., № 71331 від 31.08.2009 р. складає 31 301, 85 грн. та підлягає стягненню.
Згідно преамбулі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення із відповідача 5 870,26 грн. пені відповідно до п. 3.4 договору за період з 21.08.2009 р. по 04.08.2010 р. є необґрунтованою, оскільки між сторонами склалися господарські відносини, які виникли на підставі накладних підписаних обома сторонами, в яких умови про встановлення відповідальності сторін, зокрема у вигляді пені, сторонами передбачено не було, а отже вимога позивача щодо стягнення з відповідача 5 870,26 грн. пені відповідно до п. 3.4 договору за період з 21.08.2009 р. по 04.08.2010 р., не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.08.2009 р. по 04.08.2010 р. у сумі 875,69 грн. та збитків від інфляції за період з вересня 2009 р. по серпень 2010 р., який становить 2 598, 06 грн. Надані позивачем розрахунки відповідають вимогам законодавства.
Таким чином, на день розгляду справи загальна сума заборгованості відповідача складає 34 775,60 грн. і підлягає стягненню, оскільки належних та допустимих доказів погашення заборгованості за накладними № 67491 від 20.08.2009 р., №68641 від 24.08.2009 р., № 70270 від 27.08.2009 р., № 71331 від 31.08.2009 р., відповідач суду не представив.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню .
Судові витрати відносяться на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (70500, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіто Світ” (69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 60; р/р 26007037829201 в АТ “УкрСиббанк”, МФО 351005, ЄДРПОУ 34156257) заборгованість у сумі 31 301 (тридцять одна тисяча триста одна) грн. 85 коп., 3 % річних у сумі 875 (вісімсот сімдесят п'ять) грн. 69 коп., збитки від інфляції у сумі 2 598 (дві тисячі п'ятсот дев'яноста вісім) грн. 06 коп., 347 (триста сорок сім) грн. 77 коп. державного мита та 201 (двісті одна) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя К.В.Проскуряков
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 07.10.2010 р.