Запорізької області
23.09.10 Справа № 22/58/10
Суддя
за позовом Концерну “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)
до відповідача Приватного підприємства “Недра” (69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 5)
про стягнення заборгованості за договором № 101668 від 01.01.2007 р. у розмірі 14 714,63 грн.
Суддя Ярешко О.В.
Представники:
від позивача: Вознюк А.Л., довіреність № 21 від 04.01.2010р.
від відповідача: Давидов М.Г., довіреність № 23/09 від 23.09.2010р.
05.08.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємства “Недра”, м. Запоріжжя про стягнення 13 122,66 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді, 1 238,54 грн. пені за порушення договірних зобов'язань, 181,88 грн. 3 % річних, 207,74 грн. втрат від інфляції грошових коштів, всього 14 750,82 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.08.2010р. порушено провадження у справі № 22/58/10, судове засідання призначено на 09.09.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.
Ухвалою від 09.09.2010р., з метою витребування доказів та у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 23.09.2010р.
В судовому засіданні 23.09.2010р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, якою просить суд провадження по справі № 22/58/10 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 13 122,66 грн. припинити за відсутністю предмету спору, стягнути з відповідача 1 237,50 грн. пені, 181,86 грн. 3% річних та 172,61 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
По суті, заява позивача про уточнення позовних вимог є заявою про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 13 122,66 грн. за відсутністю предмету спору та заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції грошових коштів.
Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції грошових коштів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначена заява підлягає задоволенню судом.
Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Таким чином, в судовому засіданні 23.09.2010р. судом прийняті до розгляду та розглядаються позовні вимоги про стягнення 13 122,66 грн. основного боргу, 1 237,50 грн. пені, 181,86 грн. 3% річних та 172,61 грн. втрат від інфляції грошових коштів, всього 14 714,63 грн.
Позивач підтримує свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 276 Господарського кодексу України та договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101668 від 01.01.2007р. Позивач пояснив суду, що відповідно до умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101668, укладеного з відповідачем, свої зобов'язання перед відповідачем виконав. Відповідач зобов'язання щодо оплати отриманих послуг за період з грудня 2009р. по червень 2010р. включно не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 13 122,66 грн. Після порушення провадження по справі відповідач сплатив суми основного богу у розмірі 13 122,66 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача 1 237,50 грн. пені, 181,86 грн. 3% річних та 172,61 грн. втрат від інфляції грошових коштів
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги з урахуванням сплати основного боргу в розмірі 13 122,66 грн., визнав в повному обсязі.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.
Розгляд справи закінчено 23.09.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
01.01.2007р. Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (надалі -теплопостачальна організація) та Приватне підприємство “Недра” (надалі -споживач) уклали договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101668 (надалі - договір).
Згідно умов договору, позивач взяв на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію -на протязі опалювального періоду; підігрів води -за наявної можливості; кондиціювання -по замовленню споживача; інші технологічні потреби - по замовленню споживача.
Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).
Згідно п. 6.3. договору, підставою для розрахунків відповідача з позивачем є рахунок та акт приймання-передачі.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач має право робити передоплату.
На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію, в період з грудня 2009 р. по червень 2010 р. включно, на суму 13 122,66 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідач свої обов'язки по оплаті згідно умов договору не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 13 122,66 грн., що підтверджується матеріалами справи.
У зв'язку з тим, що ПП “Недра” не виконало свої зобов'язання належним чином в повному обсязі, позивач 05.08.2010р. звернувся до господарського суду із позовом, за яким порушено провадження у даній справі.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 6, 626, 627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі -Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов'язковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).
Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п.40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобов'язаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. ст. 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно до п. 6.7 договору, сторони обумовили, що відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від позивача документи за розрахунковий період:
- рахунок-фактуру;
- акт приймання -передачі теплової енергії;
- податкову накладну (платникам ПДВ);
Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:
- при отриманні нарочним-дата вручення представнику відповідача;
- при направленні рекомендованим листом -дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3дні, по області-5 днів, по Україні-7 днів), відповідно до п. 6.6.1 договору.
Згідно п. 6.6.2 договору, у разі неотримання позивачем підписаного акту приймання -передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписанні його відповідачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, відповідач зобов'язаний надати позивачу нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з позивачем всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1. договору строк.
Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за період з грудня 2009р. по червень 2010р. включно відправлені відповідачу, про що свідчать реєстри відправлених листів позивача. Акти приймання-передачі теплової енергії за період з грудня 2009р. по червень 2010р., відповідач, всупереч умовам договору не повернув. В актах зазначено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.
Таким чином, зазначені акти можна вважати підписаними, оскільки їх було направлено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, а останній не видвинув жодних письмових заперечень проти отримання теплової енергії по вказаним актам.
Заборгованість відповідача за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101668 від 01.01.2007р. за період з грудня 2009 року по червень 2010р. у розмірі 13 122,66 грн. після порушення провадження по справі сплачена повністю, що підтверджується платіжними дорученнями № 4046 від 11.08.2010р., № 4047 від 12.08.2010р. та № 4087 від 17.09.2010р.
За таких обставин, клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 13 122,66 грн. слід задовольнити та на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 13 122,66 грн. припинити за відсутністю предмету спору.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 237,50 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8. договору, який передбачає, що в разі несплати або несвоєчасної оплати відповідачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого договором, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що при розрахунку позивачем не вірно розраховано розмір пені. Слід зазначити, що облікова ставка НБУ складала 10,25% з 12.08.2009р. до 08.06.2010р., з 08.06.2010р. облікова ставка НБУ зменшилася до 9,5%, а з 08.07.2010р. облікова ставка НБУ також зменшувалася та складала 8,5%. При розрахунку пені позивачем не враховано вказані зміни облікової ставки НБУ.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за договором є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає сума пені у розмірі 1 202,55 грн. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 181,86 грн. та втрат від інфляції грошових коштів в сумі 172,61 грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний вірно, тому стягненню підлягає сума 3% річних у розмірі 181,86 грн. Що стосується розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то встановлено, що фактично підлягає стягненню більша сума, однак враховуючи те, що суд не може виходити за рамки заявлених вимог, вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.
Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
В частині стягнення 13 122,66 грн. основного боргу провадження по справі припинити.
Стягнути з Приватного підприємства “Недра” (69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 5, код ЄДРПОУ 30256166) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 1 202 (одну тисячу двісті дві) грн. 55 коп. пені, 181 (сто вісімдесят одну) грн. 86 коп. 3 % річних, 172 (сто сімдесят дві) грн. 61 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 146 (сто сорок шість) грн. 80 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.В. Ярешко