27 березня 2024 року
м.Черкаси
Справа № 705/1831/22
Провадження № 22-ц/821/333/24
Категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Винник І.М.
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ,
представник ОСОБА_1 - адвокат Синюк Станіслав Леонідович,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом : Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Синюка Станіслава Леонідовича та представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» - Микитюка Дениса Олександровича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2023 року (ухваленого під головуванням судді Єщенко О.І. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення страхового відшкодування та за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
Короткий зміст позовних вимог
12 травня 2022 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Синюка С.Л. звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ТДВ «Страхова група «Оберіг» про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 о 21 год. 30 хв. на автодорозі «Київ-Одеса» зі сторони м. Одеси в напрямку м. Київ, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Daewoo, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за 10 км від м. Жашків, в районі с. Вільшанка Уманського району Черкаської області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внаслідок зазначеної ДТП пішохід ОСОБА_3 загинув на місці пригоди.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Daewoo, р.н. НОМЕР_1 , відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/204598408 була застрахована в ТДВ «Страхова група «Оберіг».
У зв'язку з тим, що на момент ДТП, автомобіль Daewoo, р.н. НОМЕР_1 , був забезпечений та поліс № ЕР/204598408 був діючим, 02.09.2021 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з повідомленням про ДТП з відповідними заявами (про відшкодування моральної шкоди та відшкодування витрат на поховання) на виплату страхового відшкодування та відповідним пакетом документів.
21.12.2021 відповідачем, на розрахунковий рахунок позивача, було перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 57 400,00 грн, яка складається з 36 000,00 - 50 % відшкодування моральної шкоди та 21 400,00 грн - відшкодування витрат на поховання.
З таким рішення відповідача сторона позивача не погоджується та вважає, що прийняте ним рішення про призупинення розгляду страхової справи та здійснення відповідного страхового відшкодування суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, відповідно до ст. 1166, ст. 1187 ЦК України, настає незалежно від вини останнього.
Вказує, що законом встановлено вичерпний перелік випадків, коли не настає цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки - це якщо шкода була завдана внаслідок непереборної сили або мав місце умисел потерпілого, а тому відмова у здійсненні повного страхового відшкодування та виплати страхового відшкодування моральної шкоди з боку відповідача є безпідставними та такими, що суперечать нормам законодавства.
Відповідачем не оспорюється факт настання ДТП за участю автомобіля Daewoo, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_6, внаслідок якої загинув пішохід ОСОБА_3 .
При цьому, факт завдання шкоди позивачу є таким, що встановлений та не заперечується. Таким чином відмова відповідача у здійсненні повного страхового відшкодування є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на отримання страхового відшкодування.
Позивач,посилаючись на коло осіб, яким належить право на одержання страхового відшкодування, на позицію відповідача, який визнає подію страховою, вважає, що сума моральної шкоди, яку зобов'язано було сплатити ТДВ «СГ «Оберіг» 12 х 6 000,00 (мінімальна заробітна плата згідно законодавства на день настання події) становить 72 000,00 грн., тобто розмір недоплаченої суми страхового відшкодування становить 36 000,00 грн.
Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просить постановити рішення, яким стягнути з ТДВ «Страхова група «Оберіг» на свою корить страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 36 000 гривень, а також понесені нею витрати на професійну правничу допомогу адвокатом в розмірі 8 000,00 грн.
17 червня 2022 року через засоби поштового зв'язку ТДВ «Страхова група «Оберіг» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
В обгрунтування зустрічного позову посилалось на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 на автодорозі «Київ-Одеса сталася ДТП за участі транспортного засобу «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3 , внаслідок якої пішохід загинув на місці події.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «Страхова група «Оберіг» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-204598408.
Постановою Головного управління Національної поліції в Черкаській області про закриття кримінального провадження від 29.10.2021 кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні водія транспортного засобу «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Товариство зазначає, що на підставі заяви на виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, керуючись положеннями Закону № 1961-ІV, здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 57 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 21.12.2021.
Обов'язок відшкодування завданої шкоди виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи. При цьому, постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.
На підставі наведеного, ТДВ «Страхова група «Оберіг» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «Оберіг» безпідставно набуті кошти в розмірі 57 400,00 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «Оберіг» судовий збір за подання зустрічного позову у розмірі 2 481,00 грн.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 липня 2022 року прийнято зустрічний позовом ТДВ «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Страхова група «Оберіг» про стягнення страхового відшкодування і позови об'єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2023 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ТДВ «Страхова група «Оберіг» про стягнення страхового відшкодування - відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ТДВ «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що представником позивача не вказано в позовній заяві та не надано доказів того, що відповідачем не було узгоджено з позивачем суму страхового відшкодування.
Також не було доведено належними та допустими доказами, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд виходив з відсутності підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 57 400,00 грн. як таких, що набуті чи збережені нею без достатньої правової підстави, а відтак і відсутні підстави для задоволення позовних вимог зустрічної позовної заяви товариства в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційній скарзі, поданій 27 грудня 2023 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Синюк С.Л., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову прийнятим із порушенням вимог чинного законодавства, при неповному з'ясуванні усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, при невірному застосуванні норм матеріального права, просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2023 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивачки недоплачене страхове відшкодування та витрати на правничу допомогу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом не було враховано роз'яснення, викладені у п. 8 та п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справі № 4 від 01.03.2013.
Також посилається на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі 3 755/10947/17, згідно якої коли шкода пов'язана із смертю потерпілої особи, була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, то відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду.
Постановою про закриття кримінального провадження за фактом ДТП встановлено відсутність у діях водія транспортного засобу складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тоді як цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, передбачена ст. 1187 ЦК України.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Також цим законом визначено розмір регламентної виплати, тому законодавцем не передбачено права страховика на власний розсуд зменшувати встановлений п. 27.3 ст. 27 Закону розмір суми страхового відшкодування, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги.
Вказує, що позивачу внаслідок кримінального правопорушення не виплачено в повному обсязі страхове відшкодування, що в цілому суперечить інституту відшкодування шкоди, а також зводиться до порушення прав позивача.
В апеляційній скарзі, поданій 29 січня 2024 року через систему Електронний суд, представник ТДВ «Страхова група «Оберіг» - адвокат Микитюк Д.О., вважаючи оскаржуване рішення необгрунтованим, ухваленим із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні усіх фактичних обставин справи, просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2023 року та задовольнити зустрічний позов товариства в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи. При цьому, постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.
Вказує, що постановою ГУНП України в Черкаській області від 29.10.2021 про закриття кримінального провадження, закрито провадження зв'язку з відсутністю в діянні водія транспортного засобу «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Посилаючись на п. 32.1 ст. 32 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої страховик відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правова відповідальність відповідно до закону, вважає, що відсутні обгрунтовані правові підстави для виплати страхового відшкодування.
Крім того, відсутність у водія ОСОБА_2 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення його автомобіля з пішоходом не залежало від нього, при усій обачливості його дій та/або поведінки. Останній не міг передбачити таку подію або передбачав, проте не міг її відвернути, оскільки ДТП сталася виключно у зв'язку з діями пішохода ОСОБА_3 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків.
Вказує, що ТДВ «Страхова група «Оберіг» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки обов'язок страховика щодо відшкодування шкоди, завданої страхувальником виникає лише за наявності вини заподіювача шкоди, яка в даному випадку не доведена.
Посилаючись на главу 83 ЦК України та ст. 1212 ЦК України вважає, що ОСОБА_1 зобов'язана повернути ТДВ «Страхова група «Оберіг» безпідставно набуті нею кошти в розмірі 57 400 грн.
Фактичні обставини справи, які встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12021250000000787 від 09.08.2021, ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 21 год. 30 хв. водій автомобіля Daewoo Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись автодорогою Київ-Одеса в напрямку м. Київ, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебігав проїзну частину зліва направо по напрямку руху транспортного засобу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. Відомості в ЄРДР внесені за ч. 2 ст. 286 КК України.
Факт смерті пішохода ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 13.08.2021.
02.09.2021 позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , яка є дочкою ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , звернулася до ТДВ «СГ «Оберіг» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, до якої долучила заяви про відшкодування моральної шкоди та витрат на поховання.
Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає, що підтверджується доказами, доданими до первісної позовної заяви, а саме: свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_4 ; свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_5 ; свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_6 .
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Daewoo, р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «Страхова група «Оберіг», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-204598408.
Постановою слідчого ВРЗСТ СУ Головного управління Національної поліції в Черкаській області Пасеки В.В. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021250000000787 від 09.08.2021, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до платіжного доручення № 2115 від 21.12.2021 ТДВ «Страхова група «Оберіг» виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування згідно страхового акту № 32336/1 від 20.12.2021 у розмірі 57 400,00 грн.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданих апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
У статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
У абзаці 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 23.1. ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), зазначено, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Пунктом 27.3 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язок страховика відшкодувати моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Із матеріалів справи вбачається, що на час ДТП відповідальність водія автомобіля Daewoo, р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «Страхова група «Оберіг», на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-204598408.
Також встановлено та не заперечується сторонами у справі, що страховиком було виплачено страхове відшкодування згідно страхового акту № 32336/1 від 20.12.2021 у розмірі 57 400,00 грн, що складається із 21 400,00 грн - відшкодування витрат на поховання та 36 000,00 грн. - 50 % моральної шкоди.
Водночас , ліміт відповідальності страховика за завдану шкоду складав 72 000,00 (12 x 6 000,00 грн ). Страховиком позивачу ОСОБА_1 виплачено лише 50 % моральної шкоди.
Згідно зі ст. 1193 ЦК України зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Так, ч. 2 ст. 1193 ЦК України визначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Нормативні акти, що регулюють цивільні правовідносини, передбачають існування двох видів цивільно-правової необережності - грубої та простої, однак законодавство не визначає критеріїв їх розмежування, а тому ч. 4 ст. 1193 ЦК України покладає визначення виду необережності на розсуд судів.
В абз. 3 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» зустрічається також поняття «проста необачність», до якої зараховується, зокрема, перебування в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо, але само по собі перебування в нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху (абз. 4 п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»)
Що стосується проведення межі між цими видами цивільно-правової необережності, то у ч. 2 ст. 1193 ЦК та абз. 3 п. 7 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що в кожному конкретному випадку вид необережної форми вини має визначати суд, враховуючи фактичні обставини справи (характер дії, обставини завдання шкоди, індивідуальні особливості потерпілого, його стан тощо). Таким чином, характер визначення грубої чи простої необережності є оціночним. Iстотне значення має суб'єктивний фактор: те, що в одному разі визнається грубою необережністю, в іншому може вважатися простою.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Отже, груба необережність потерпілого має бути доведена належними, допустимими та достатніми доказами особою, яка посилається на наявність зазначених обставин.
Постановою слідчого ВРЗСТ СУ Головного управління Національної поліції в Черкаській області Пасеки В.В. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021250000000787 від 09.08.2021, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-7-02/277 від 09.08.2021 смерть ОСОБА_3 настала в результаті уточнених травм із залученням численних ділянок тіла. Травми в своєму перебігу ускладнилися зовнішньою та внутрішньою кровотечею, геморалгічним та травматичним шоком. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії твердих тупих предметів, цілком можливо, при ДТП ІНФОРМАЦІЯ_6 і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Вищевказані тілесні ушкодження виявлені при судово-медичній експертизі у ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням його смерті. У зразку крові ОСОБА_3 виявлено: етанол в кількості - 3,76 г/дм? (проміле), що на момент настання смерті у людини з середньою стійкістю до алкоголю могло відповідати тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння. Згідно висновку судової авто технічної експертизи № СЕ-19/124-21/11853-ІТ від 29.10.2021: в ситуації, що склалась на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою водій автомобіля Daewoo Nexia реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 12.2 та 12.3 ПДР; в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації водій автомобіля Daewoo Nexia реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 шляхом застосування екстреного гальмування, тому в його діях невідповідностей вимог пунктів 12.2, 12.3 ПДР, які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП не вбачається; в заданій дорожній обстановці водій автомобіля Daewoo Nexia реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 шляхом застосування екстреного гальмування, тому з технічної точки зору причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є виникнення небезпеки водію автомобіля Daewoo Nexia реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 на відстані меншій необхідної для зупинки керованого ним транспортного засобу. Враховуючи те, що в діях водія автомобіля Daewoo Nexia реєстраційний номер НОМЕР_1 не вбачаються невідповідності ПДР, а в причинному зв'язку з настанням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та настання наслідків у вигляді смерті ОСОБА_3 є виникнення небезпеки водію автомобіля Daewoo Nexia реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 на відстані меншій необхідної для зупинки керованого ним транспортного засобу, тому в його діях відсутні кваліфікуючі ознаки кримінально-караного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Із наведеного слідує, що дії самого пішохода ОСОБА_3 сприяли виникненню дорожньо-транспортної пригоди та ознака «грубої необережності» міститься в його діях та поведінці, оскільки він перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння і намагався перейти проїзджу частину дорогу у невстановленому місці.
Саме тому, страховиком було обґрунтовано застосовано приписи ч. 2 статті 1193 ЦК України для зменшення розміру страхового відшкодування.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, стороною позивача у позовній заяві (первісний позов) не зазначено та не надано доказів того, що відповідачем не було узгоджено з позивачем суму страхового відшкодування.
Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Синюка С.Л. в апеляційній скарзі, що позивачу внаслідок кримінального правопорушення не виплачено в повному розмірі страхове відшкодування, що в цілому суперечить інституту відшкодування шкоди, а також зводиться до порушення прав позивача, є необгрунтованими, оскільки страховиком виплачено розмір моральної шкоди згідно Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України та на підставі наданих страховику доказів.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив первісний позов з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при цьому, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Синюка С.Л. в частині оскарження первісного позову не містять передбачених законом підстав для скасування рішення суду в цій частині.
Щодо посилань ТДВ «Страхова група «Оберіг» в поданій товариством апеляційній скарзі стосовно вимог за зустрічним позовом про стягнення із ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також застосовуються до вимог про: - повернення виконаного за недійсним правочином; - витребування майна власником із чужого незаконного володіння; - повернення виконаного однією з сторін у зобов'язанні; - відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій указівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття стягувачем майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання зобов'язання за договором не вважається безпідставним.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість, не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої особи.
Цивільні відносини ґрунтуються на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто дії учасників цих відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів інших суб'єктів цивільного права. Такі дії не можуть порушувати права та завдавати шкоди іншим особам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінка, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову від 25 травня 2021 року у справі №461/9578/15-ц).
У свою чергу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 січня 2023 року у справі №548/741/21 висловив правову позицію про те, що при визначенні того, чи підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 08 серпня 2021 року о 21:30 год сталася ДТП за участю транспортного засобу Daewoo, р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 ,внаслідок якої пішохід ОСОБА_3 загинув на місці.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Daewoo, р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «Страхова група «Оберіг», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-204598408.
02.09.2021 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «Страхова група «Оберіг» з повідомленням про ДТП та відповідними заявами про відшкодування моральної шкоди та витрат на поховання.
На виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 було надано страховій компанії, разом з іншими додатками, Витяг з ЄРДР від 09.08.2021 за № 12021250000000787.
Відповідно до платіжного доручення № 2115 від 21.12.2021 ТДВ «Страхова група «Оберіг» виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування згідно страхового акту № 32336/1 від 20.12.2021 у розмірі 57 400,00 грн.
Здійснюючи виплату страхового відшкодування, страхова компанія була обізнана щодо постанови про закриття кримінального провадження та її змісту, оскільки здійснила виплату моральної шкоди у розмірі 50 % , з у рахуванням вимог ч. 2 ст. 1193 ЦК України.
Отже, ТДВ «Страхова група «Оберіг» здійснила виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування на виконання зобов'язання за договором страхування.
Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для повернення ОСОБА_1 страховій компанії виплаченої суми страхового відшкодування, оскільки страховиком не доведено, що набуття ОСОБА_1 грошових коштів є безпідставним.
Посилання ТДВ «Страхова група «Оберіг» на те, що ОСОБА_1 набула без достатньої правової підстави кошти в розмірі 57 400 грн, внаслідок чого остання зобов'язана повернути страховій компанії ці кошти, не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах справи.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини за зустрічним позовом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданих апеляційних скарг.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційних скаргах доводами, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Синюка Станіслава Леонідовича - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» - Микитюка Дениса Олександровича - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення страхового відшкодування та за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
В.Г. Бородійчук
/повний текст постанови суду виготовлений 27 березня 2024 року/