Справа 932/8499/23
№ 2-др/688/2/24
27 березня 2024 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Цідик А.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Зінченка Д.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шепетівці заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
встановив:
1.Стислий виклад вимог та заперечень.
14 березня 2024 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13860 грн у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів. До заяви долучено договір про надання правової допомоги від 13.01.2024 №13/01-2024, додаткову угоду до цього договору від 13.01.2024, акт наданих послуг від 14.03.2024.
Ухвалою суду від 21.03.2024 призначено заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів до судового розгляду у відкритому судовому засіданні 27 березня 2024 року.
Сторони у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
27.03.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_4 про розгляд справи за її відсутності. Щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення заперечувала, оскільки відсутні докази понесення таких витрат, а також не надано розрахунку таких витрат.
Неявка учасників справи не є перешкодою для розгляду питання про відшкодування судових витрат.
2. Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2024 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовлено.
12 березня 2024 року до виступу в судових дебатах представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Руденко Д.В. заявив про намір подання доказів понесених судових витрат відповідачем на правничу допомогу.
14 березня 2024 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13860 грн. До заяви долучено договір про надання правової допомоги від 13.01.2024 №13/01-2024, додаткову угоду до цього договору від 13.01.2024, акт наданих послуг від 14.03.2024.
Згідно договору про надання правової допомоги від 13.01.2024 №13/01-2024, адвокат Руденко Д.В. та ОСОБА_3 уклали договір з надання правової допомоги.
Згідно додаткової угоди №1 до цього договору від 13.01.2024, сторони погодили вартість послуг адвоката та порядок розрахунку за виконану роботу.
Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди клієнт зобов'язується сплатити адвокатському об'єднанню додаткову винагороду (гонорар успіху) в розмірі 3000 грн, якщо буде досягнуто мету представництва щодо порушених/оспорюваних прав клієнта (прийнято судове рішення, яке трактуватиметься на користь клієнта).
Відповідно до акта наданих послуг від 14.03.2024, адвокат передав, а замовник прийняв послуги з надання правової допомоги, які зобов'язався сплатити у розмірі, визначеному договором та додатковими угодами.
Виконавцем були виконані наступні роботи (надані послуги): ознайомлення з позовною заявою та додатками до неї - 40 хв. на суму 600 грн, надання юридичної консультації 30 хв. на суму 500 грн, підготовка та подання письмових пояснень - 4 год. на суму 4000 грн, витрати на поштову кореспонденцію - 160 грн, участь в 3-х судових засіданнях - 3600 грн, підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення 2 год. - 2000 грн, гонорар успіху згідно з п.1.3 додаткової угоди - 3000 грн.
3.Застосовані норми права.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України розподіл судових витрат зазначається у резолютивній частині рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в т.ч. належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Розмір таких витрат має бути співмірним з складністю справи, складністю та обсягом наданих послуг, затраченим адвокатом часом на надання таких послуг, а також ціною позову.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положення частин першої та другої статті 141 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
4.Оцінка суду.
До розрахунку судових витрат долучено акт наданих послуг, що надає суду можливість перевірити складність та терміновість виконаної роботи (послуги), її обсягу, часу, який необхідно витратити адвокату для виконання доручення клієнта.
З огляду на те, що відповідач довів обґрунтовані підстави для стягнення компенсації витрат на правничу допомогу, суд вважає, що наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
У даному випадку суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З матеріалів справи слідує, що представник відповідача брав участь у трьох судових засіданнях, перед якими подав до суду письмові пояснення на позовну заяву.
Додатковою угодою від 13.01.2024 сторони погодили, що клієнт зобов'язується сплатити адвокатському об'єднанню додаткову винагороду (гонорар успіху) в розмірі 3000 грн, якщо буде досягнуто мету представництва щодо порушених/оспорюваних прав клієнта (прийнято судове рішення, яке трактуватиметься на користь клієнта).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Суд, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» в розмірі 3000 грн не був необхідним у зв'язку з розглядом даної справи, яка не є складною, а тому відсутні підстави для покладення на позивача відшкодування «гонорару успіху», який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
Крім того, суд також враховує, що заявник просить стягнути витрати на підготовку та подання заяви про ухвалення додаткового рішення в розмірі 2000 грн. Однак така заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (Постанова Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Також суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для компенсації витрат на відправлення поштової кореспонденції у сумі 160 грн, оскільки вказані витрати законом не відносяться до правничої допомоги, яка надається адвокатом внаслідок здійснення ним адвокатської діяльності.
Отже, дослідивши надані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням заперечень позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в розмірі 8700 грн, що відповідатиме критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, які покладаються на позивача, оскільки його позов залишений без задоволення. В іншій частині у задоволенні заяви слід відмовити.
Неподання доказів фактичного понесення судових витрат не є підставою для відмови у їх відшкодуванні, якщо підтверджено наявність обов'язку їх сплатити (постанова ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19), а тому доводи представника позивача в цій частині судом відхиляються.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги в сумі 8700 (вісім тисяч сімсот) грн.
У решті заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Алла ЦІДИК