Запорізької області
28.09.10 Справа № 28/207/10
Суддя
За позовом Публічного акціонерного товариства “БРОКБІЗНЕСБАНК”(03057, м.Київ, пр. Перемоги, 41) в особі Запорізької філії АТ “БРОКБІЗНЕСБАНК”(69005, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, б.5, прим.107)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Лауреола”(69063, м.Запоріжжя, вул. Горького, буд.27, кв.29)
про стягнення заборгованості у розмірі 237.057грн. 35 коп. на підставі договору кредиту №КЛ-Ю/07/0015 від 17.07.07р. та 6.544 грн. 10 коп. пені за порушення виконання умов договору
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача: Середня К.В., довіреність № 412/03 від 07.12.2009р.
від відповідача: Волкова О.А., довіреність № 03 від 14.09.2010р.
03.08.2010р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лауреола” на користь Публічного акціонерного товариства “БРОКБІЗНЕСБАНК” в особі Запорізької філії АТ “БРОКБІЗНЕСБАНК” заборгованості за кредитним договором у розмірі 237057 грн. 35 коп. (прострочена заборгованість за кредитною лінією-187031 грн. 16 коп., прострочена заборгованість за відсотками-50026 грн. 19 коп.), пені у сумі 6544 грн. 10 коп., що виникла на підставі кредитного договору № КЛ-Ю/07/0015 від 17.07.2007 року.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.08.2010р. порушено провадження у справі № 28/207/10, судове засідання призначено на 30.08.10р.
До суду 27.08.2010 року надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання, яке призначено на 30.08.2010 року, у зв'язку із перебуванням директора відповідача у відрядженні в іншому місті, неможливістю явки в судове засідання та направлення уповноваженого представника.
Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. від 30.08.2010 р. розгляд справи № 28/207/10 перенесено на 28.09.2010 р. у зв'язку з хворобою судді Яцун О.В., у вказаній ухвалі зазначено, що розгляд справи буде здійснюватися суддею Яцун О.В.
20.09.2010 року до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог № 01-001/3673 від 20.09.2010 року, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитною лінією у розмірі 187031 грн. 16 коп., суму заборгованості за відсотками у розмірі 58557 грн. 09 коп., суму пені у розмірі 13849 грн. 17 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду, оскільки подана у відповідності із положеннями ст.22 ГПК України.
Відповідачем наданий суду відзив від 24.09.2010 року на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю “Лауреола” просить суд позовні вимоги позивача задовольнити частково: стягнути суму заборгованості за кредитом-187031 грн. 16 коп., суму заборгованості за відсотками у розмірі 49527 грн. 19 коп., суму пені у розмірі 10680 грн. 12 коп.; відповідачем заявлено про пропущення позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог в частині нарахування пені за прострочку сплати відсотків у сумі 17 грн. 45 коп. за період з 08.05.2008 року по 13.05.2008 року, 2 грн. 86 коп. за період з 08.07.2008 року по 08.07.2008 року, 11 грн. 49 коп. за період з 10.06.2009 року по 14.06.2009 року, 23 грн. 17 коп. за період з 15.06.2009 року по 25.06.2009 року,при цьому ТОВ “Лауреола” просить суд відмовити в задоволенні зазначених позовних вимог щодо стягнення пені у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
В судовому засіданні 28.09.2010 року позивачем надані суду пояснення на відзив відповідача.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
У відповідності до ст.85 ГПК України в судовому засіданні за згодою представників сторін було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Матеріалами справи встановлено:
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать надані до суду документи, 17.07.2007р. між АБ “Брокбізнесбанк” (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лауреола” (позичальник) було укладено кредитний договір № КЛ-Ю/07/0015 (далі-кредитний договір).
Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредитна лінія), на умовах, визначених цим договором.Підпунктами 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 п.1.1 кредитного договору визначено, що кредитна лінія надається у розмірі 300000 грн., термін користування кредитною лінією до 16.07.2009 року, процентна ставка за користування кредитною лінією-18 відсотків річних.
Додатковою угодою № 5 від 23.05.2008 року до кредитного договору викладено п.п.1.1.3 п.1.1 вказаного договору в наступній редакції: ”Починаючи з 23 травня процентна ставка за користування кредитною лінією становить 22% відсотки річних”.
Додатковою угодою № 7 від 16.07.2009 року до кредитного договору викладено п.п.1.1.2 п.1.1 вказаного договору в наступній редакції: ”Термін користування кредитною лінією до 16.07.2010 року”; викладено п.п.1.1.3 п.1.1: ”Починаючи з 01 липня 2009 процентна ставка за користування кредитною лінією становить 28% річних”.
Додатковою угодою № 8 від 22.09.2009 року до кредитного договору викладено п.п.1.1.3 п.1.1 вказаного договору в наступній редакції: ”Починаючи з 01 вересня 2009 року процентна ставка за користування кредитною лінією становить 30% відсотків річних”. Вказаною додатковою угодою до кредитного договору пункт 2.4 останнього змінено та викладено в наступній редакції: ”Повернення кредитної лінії здійснюється шляхом здійснення платежів (траншів) на позичковий рахунок, відкритий банком позичальнику, згідно графіку погашення, але в строк не пізніше 16.07.2010 року. Встановити наступний графік погашення кредиту: до 16.05.2010 року-100000 грн., до 16.06.2010 року-100000 грн., до 16.07.2010 року-100000 грн.”.
Виписками по особовому рахунку № 20627500850041 та № 20638500850041, меморіальними ордерами № 137396 від 18.07.2007 року, № 139656 від 19.07.2007 року, № 429444 від 25.01.2008 року підтверджується факт перерахування позивачем відповідачеві кредитної лінії у розмірі, який передбачено кредитним договором.
Підпунктом 4.2.1 п.4.2 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне повернення кредитної лінії, сплачувати нараховані проценти, використати кредитну лінію за цільовим призначенням та виконувати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідач не надав суду доказів виконання в повному обсязі свого обов'язку з повернення грошових коштів кредитної лінії у сумі 187031 грн. 16 коп. Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитною лінією у сумі 187031 грн. 16 коп. є правомірно заявленими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із п.2.5 кредитного договору проценти нараховуються в межах терміну користування кредитної лінії, що визначений п.п.1.1.2 п.1.1 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитною лінією, із розрахунку 360 днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредитної лінії і не враховується день повернення кредитної лінії.
Пунктом 2.6 кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитною лінією здійснюється у валюті кредитної лінії щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з дня перерахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок по останнє число місяця включно, в якому надано кредит. В подальшому проценти нараховуються щомісячно з першого по останнє число поточного місяця включно, при повному погашенні кредитної лінії-до дня погашення (не включно).
У відповідності п.2.7 кредитного договору проценти за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок вказаний банком щомісяця до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитною лінією в повному обсязі.
Господарським судом встановлено, що додатковими угодами до кредитного договору сторонами було досягнуто згоди щодо підвищення розміру процентної ставки за користування кредитною лінією. За період з 23.05.2008 року по 30.06.2009 року позивачем були нараховані відповідачеві відсотки за користування кредитною лінією за процентною ставкою 22%, що визначена в додатковій угоді № 5 від 23.05.2008 року. Проаналізувавши положення вказаної додаткової угоди, суд дійшов висновку, що сторони не досягли згоди щодо збільшення процентної ставки до 22%, оскільки в угоді не зазначена точна дата (число,місяць,рік), з якої відбувається відповідне збільшення. За таких обставин, при нарахуванні відсотків відповідачеві за користування кредитною лінією за період з 23.05.2008 року по 30.06.2009 року слід застосовувати процентну ставку у розмірі 18%.
Перевіривши контррозрахунок відповідача щодо відсотків, які підлягають нарахуванню за користування кредитною лінією відповідно до умов договору, суд дійшов висновку, що він є правомірно складеним. З відповідача слід стягнути на користь позивача прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 49527 грн. 19 коп. за період з 01.08.2009 року по 31.08.2010 року, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю “Лауреола” не надало суду доказів сплати відповідного боргу та визнало його у вказаному розмірі.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначено,якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із п.7.1 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитною лінією та/або строків сплати процентів за користування кредитною лінією та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. При розрахунку неустойки приймаються: рік-365 днів, місяць-рівний календарній кількості днів.
У відповідності із п.7.5 кредитного договору неустойки, передбачені цією статтею договору, підлягають сплаті на письмову вимогу банка за реквізитами, вказаними банком.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за простроченою заборгованістю за кредитною лінією у сумі 7284 грн. 91 коп. за період з 17.06.2010 року по 28.09.2010 року та пеню за простроченою заборгованістю за нарахованими відсотками у розмірі 6564 грн. 26 коп. за період з 08.05.2008 року по 28.09.2010 року.
Проаналізувавши положення п.7.1 кредитного договору, суд дійшов висновку, що сторони визначили розмір неустойки на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України, не зазначивши при цьому дату (період) станом на які використовується облікова ставка для розрахунку пені. Враховуючи викладене, оскільки облікова ставка НБУ є величиною змінюваною, господарський суд вважає, що сторони не погодили в п.7.1 кредитного договору розмір пені, який підлягає застосуванню.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином, суд погоджується з відповідачем, що при розгляді позовних вимог про стягнення пені застосовуються скорочені строки позовної давності. Проте спростовуються доводи відповідача щодо обмеження нарахування пені піврічним періодом згідно ч.2 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки договором передбачені інші умови. Суд звертає увагу, що підставою відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені є саме недосягнення сторонами згоди щодо розміру пені, який застосовується, тобто нікчемність угоди в цій частині, а не будь-які інші підстави.
Враховуючи викладене,позов слід задовольнити частково.
На підставі ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, ст.ст.526, 549, 551, 611 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 230, 232 ГК України суд,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лауреола”(69063, м.Запоріжжя, вул. Горького, буд.27, кв.29, код за ЄДРПОУ 31708264, р/р № 260075008501 у Запорізькій філії ПАТ “Брокбізнесбанк”, МФО 373254) на користь Публічного акціонерного товариства “БРОКБІЗНЕСБАНК” в особі Запорізької філії АТ “БРОКБІЗНЕСБАНК”(69005, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, б.5, прим.107, код за ЄДРПОУ 34540988, р/р № 29093130100020 в Запорізькій філії АТ “Брокбізнесбанк”, МФО 373254) 187031 (сто вісімдесят сім тисяч тридцять одну) грн. 16 коп. заборгованості за кредитом, 49527 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 19 коп. заборгованості за відсотками, 2365 (дві тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 58 коп. державного мита, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.В. Яцун
Повне рішення складено: 01 жовтня 2010р.