"28" березня 2024 р.
28 березня 2024 року
м.Харків
Справа 642/100/24
Провадження 2/642/461/24
Ленінський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді Петрової Н.М.,
за участю секретаря - Кіора А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
10.01.2024 до Ленінського районного суду м.Харкова звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки усіх видів доходу платника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї з відповідачем народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого 30.04.2016 Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис №317. Відповідач матеріально не допомагає, дитина проживає разом з позивачем та знаходиться повністю на її утриманні, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача на утримання сина аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою суду від 15.01.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 16), які 29.01.2024 усунені позивачем (а.с.18-29).
Ухвалою суду від 29.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) (а.с.31).
26.02.2024 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на час його перебування в лавах Збройних сил України (а.с. 35-39).
27.02.2024 через канцелярію суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 , в якій вона заперечує в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі (а.с.40).
Ухвалою суду від 27.02.2024 у задоволені клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі №642/100/24 відмовлено (а.с.41-42).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з?явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, надала заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі, просить суд проводити судове засідання за її відсутності (а.с.40).
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, через канцелярію суду надав заяву, в якій заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити в їх задоволенні у зв'язку із перебуванням на війні та розглядати справу за його відсутності (а.с.44).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Так, в судовому порядку встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого 30.04.2016 Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В свідоцтві про народження дитини графі «батько» зазначений ОСОБА_2 (а.с.26).
Відповідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м.Харкова від 12.01.2024, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 (а.с.15).
Частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XII (78912) від 27 лютого 1991 року, передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ст. 51 Конституції України,ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини (далі - Конвенція ООН про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтями 182, 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом з урахуванням: стану здоров'я та матеріального становища дитини і платника аліментів; наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інших обставин, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет " з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить 2920 гривень, а для дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;
Згідно роз'яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Статтями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пункт 1 ст.3 ч.1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно п.2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Пунктом 2 ст.27 ч.1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отже, з урахуванням усіх обставин справи, а також того факту, що відповідач ОСОБА_2 знаходиться в працездатному віці, є військовослужбовцем Збройних сил ЗСУ, має грошове забезпечення та не має зобов'язань щодо сплати аліментів на утримання інших дітей або непрацездатних членів сім'ї, суд вважає за можливе стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
За вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги, що позивач звільнена від сплати судового збору на користь держави, передбачений п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 81, 259, 264, 265, 279 ЦПК України, ст.ст. 84, 141,180, 181, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 січня 2024 року до досягнення дитиною повнолітнього віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн., 20 коп.) грн.
Згідно зі ст.430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішеньhttp://reyestr.court.gov.ua/з посиланням на номер справи.
Повний текст рішення складено 28.03.2024.
Суддя Наталя ПЕТРОВА