справа № 619/2216/24
провадження № 1-кс/619/408/24
іменем України
28 березня 2024 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024226270000052 від 25 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,-
встановив:
27 березня 2024 року прокурор Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024226270000052від 25 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що 24 травня 2024 року надійшло повідомлення від співробітників ВСП та СІЗ ДВКР СБУ ОУВ "Соледар" (реєстр. № 17/5/1-1369 від 24.03.2024) про те, що військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , планує прямувати в бік м. Суми, через смт Солоницівка Харківського району Харківської області із речовинами схожими на наркотичні. 24 березня 2024 року під час проведення огляду місця події в період часу з 13 год 45 хв по 13 год 50 хв в приміщенні металевого вагону, розміщеного неподалік буд. АДРЕСА_1 , де у військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено речовини схожі на наркотичні.
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та відшукання предметів, знарядь та інших речових доказів, а також встановлення фактичних відомостей щодо вищевказаних протиправних дій, 24 березня 2024 року слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_5 було здійснено виїзд з метою огляду місця події - залізного вагону поблизу буд. АДРЕСА_1 , де військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добровільно видав, що в подальшому було вилучено: 1) паперовий згорток з домішками табаку та домішками речовини кристалічної білого та блакитного кольору - поміщено до полімерного сейф - пакету НПУ СУ з написом«PSP 1263279»; 2) два пристрої для куріння - люльки, які поміщені до полімерного сейф - пакету НПУ СУ з написом «PSP 1263278».
25 березня 2024 року дізнавачем СД ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 винесено постанову про визнання речових доказів вищевказаного вилученого майна.
25 березня 2024 року дізнавачем СД ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 винесено постанову щодо призначення судової експертизи за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів».
Відповідно до положень ст.ст. 167-169 КПК України вилучене в ході огляду місця події 24.03.2024 - є тимчасово вилученим майном.
Метою накладання арешту на вищезазначене майно є збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судової експертизи та проведення інших слідчих дій.
Всі зазначені вище процесуальні дії направлені на здійснення швидкого, неупередженого та об'єктивного досудового розслідування з метою встановлення істини по кримінальному провадженню.
Прокурор подала до суду заяву, в якій клопотання підтримала, просила його задовольнити з підстав, зазначених у ньому, та просила судовий розгляд провести у її відсутність.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторін кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 березня 2024 року до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
25 березня 2024 року дізнавачем СД ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 винесено постанову про визнання речових доказів вищевказаного вилученого майна.
25 березня 2024 року дізнавачем СД ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 винесено постанову щодо призначення судової експертизи за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів».
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Крім того, відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину та завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
На теперішній час вилучене майно відповідає критеріям речових доказів та є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, яке інкримінується, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існують обґрунтовані підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити даний вид забезпечення кримінального провадження, так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Прокурор обґрунтувала підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Метою накладання арешту на вищезазначене майно є забезпечення кримінального провадження, зокрема, необхідність його використання в ході досудового розслідування в якості речових доказів, для призначення судових експертиз та проведення інших слідчих дій.
Всі зазначені вище процесуальні дії направлені на здійснення швидкого, неупередженого та об'єктивного досудового розслідування з метою встановлення істини по кримінальному провадженню.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Проаналізувавши вищенаведені обставини, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить висновку, що на час розгляду клопотання є достатньо підстав вважати, що майно, вказане у клопотанні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та ст. 170 КПК України.
Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, можливість зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна є доведеним та обґрунтованим, у зв'язку з чим належить накласти арешт на тимчасово вилучене під час огляду майно, до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні чи ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді.
Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим (дізнавачем), прокурором, на яких також покладається обов'язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна.
Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов'язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого (дізнавача), в провадженні якого перебуває кримінальне провадження
Враховуючи викладене та керуючись статтями 131, 132, 169-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалив:
Клопотання прокурора про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт в рамках кримінального провадження № 12024226270000052від 25 березня 2024 року на тимчасово вилучене майно 24 березня 2024 року під час огляду місця події -в приміщенні залізного вагону поблизу буд. АДРЕСА_1 , а саме на:
- паперовий згорток з домішками табаку та домішками речовини кристалічної білого та блакитного кольору, який поміщено до полімерного сейф - пакету НПУ СУ з написом «PSP 1263279»;
- два пристрої для куріння - люльки, які поміщені до полімерного сейф - пакету НПУ СУ з написом «PSP 1263278», до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні чи ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді.
Зберігання арештованого майна здійснювати відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012.
Ухвала про арешт майна виконується негайно дізнавачем, прокурором.
Копію ухвали слідчого судді негайно після її оголошення вручити дізнавачу, прокурору.
У разі відсутності дізнавача, прокурора під час оголошення судового рішення його копію надіслати таким особам не пізніше наступного робочого дня.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1