13.10.2010 Справа № 11/49
За позовом Будинкового комітету „Успіх”, м. Ужгород
до відповідача 1: Закритого акціонерного товариства „Ужгородська швейна фабрика”, м. Ужгород
до відповідача 2: Ужгородської міської ради, м. Ужгород
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м.Ужгород
про зобов'язання відповідача 1, закритого акціонерного товариства „Ужгородська швейна фабрика”, передати у власність територіальної громади м.Ужгород в особі Ужгородської міської ради житловий фонд - будівлю гуртожитку, що знаходиться за адресою: місто Ужгород, вул. Богомольця, буд. 18/22 та зобов"язання відповідача 2, Ужгородську міську раду, прийняти житловий фонд - будівлю гуртожитку.
Головуючий суддя - Якимчук Л.М.
Представники:
від позивача -Бойко Б.Б. -представник, довіреність від 02.03.2010.
від відповідача 1 -Шевченко В.В. -начальник юридичного відділу, довіреність від 05.01.2009.
від відповідача 2 -не з'явився
від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Дубовий І.Б. -головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність від 11.01.2010 №2.
СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся з позовом до суду про зобов'язання відповідача 1, ЗАТ „Ужгородська швейна фабрика”, передати у власність територіальній громаді в особі Ужгородської міської ради будівлю гуртожитку, що знаходиться за адресою: місто Ужгород, вул. Богомольця, буд. 18/22 та про зобов'язання Ужгородської міської ради прийняти у власність територіальної громади в особі Ужгородської міської ради вказану будівлю (з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 12.07.2010).
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло шляхом приватизації житла у гуртожитку.
Відповідно до п.1-5 ч.1 ст.3 закону, всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад у визначений цим Законом строк.
Рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.
Спір, який виник між БК "Успіх" та відповідачем, ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика", полягає у небажанні останнього передати гуртожиток у місті Ужгороді, вул.Богомольця, буд.18/22 у власність місцевої громади м.Ужгород та на баланс БК "Успіх".
Відповідач по справі, ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика", у письмових поясненнях по суті спору проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірний гуртожиток, який знаходиться у нього на балансі, є його власністю і на нього не поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008. Крім того, відповідно до ст.14 вказаного Закону рішення щодо передачі (або про відмову в передачі) гуртожитку у власність відповідній територіальній громаді приймає власник гуртожитку (або уповноважена ним особа чи визначений статутом утвореної власником гуртожитку організації керівний орган) або суд за поданням місцевої ради, на території якої знаходиться гуртожиток.
Відповідно до ч.19 ст.18 Закону, органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках подають позови до суду про примусову передачу у власність територіальних громад гуртожитків (майнових комплексів) відповідно до частини шостої статті 14 Закону.
Таким чином, на думку відповідача, право на звернення до суду про примусову передачу гуртожитку у власність територіальних громад мають органи місцевого самоврядування, а не позивач.
Натомість рішення Ужгородської міської ради №1199 від 04.09.2009, на яке посилається позивач як на підставу, що дає йому право подавати відповідний позов до суду та діяти в інтересах громадян, які проживають у гуртожитку ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика", не містить жодного пункту про уповноваження його щодо вирішення питань про приватизацію гуртожитку.
У додаткових поясненнях позивач посилається на норми ст.ст.4,5 Житлового кодексу УРСР відповідно до яких жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд).
Інструктивним листом №0-235-21463 Фонду державного майна України від 30.12.2005 "Щодо гуртожитків, приватизованих у складі цілісних майнових комплексів" роз"яснено, що оскільки гуртожитки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх слід відносити до об"єктів державного житлового фонду.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач не надав жодного належного доказу про те, що згідно договору купівлі-продажу майнового комплексу, укладеного між фабрикою та фондом держмайна, було відчужено також гуртожиток.
Оскільки гуртожитки (кімнати у них) відносяться до державного житлового фонду, то повинні передаватись у відання місцевих рад, як це передбаченого ст.5 Житлового кодексу УРСР, а тому зазначений гуртожиток слід визнати об"єктом житлового фонду та передати у комунальну власність Ужгородської міської ради.
Третя особа, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Ужгородська міська рада, письмове пояснення по суті спору не подала, явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила.
Третя особа, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, заявила самостійні вимоги на предмет спору шляхом подання позову до Закритого акціонерного товариства "Ужгородська швейна фабрика" та до Ужгородської міської ради про зобов"язання Закритого акціонерного товариства "Ужгородська швейна фабрика" передати у власність територіальної громади м.Ужгород в особі Ужгородської міської ради житловий фонд - будівлю гуртожитку, що знаходиться за адресою: місто Ужгород, вул.Богомольця, 18/22, а також про зобов"язання Ужгородської міської ради прийняти житловий фонд - будівлю гуртожитку, що знаходиться за адресою: місто Ужгород, вул.Богомольця, буд.18/22.
Свої позовні вимоги третя особа обгрунтовує тим, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 29.12.1993 вона відчужила позивачу за основним позовом, ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика", майно цілісного майнового комплексу Закарпатського виробничо-торгівельного швейного об"єднання вартістю 1342 733 000крб. Згідно акту оцінки, затвердженого РВ ФДМУ по Закарпатській області від 27.12.1993, до статутного фонду підприємства не увійшли об"єкти соціально-побутового призначення, в тому числі гуртожиток у місті Ужгород по вул.Богомольця, 18/22, у зв"язку з чим останній є власністю держави.
Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду дерджавного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 №414/3707, функції з управління об"єктами соціально-побутової сфери, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна України.
Згідно статті 7 Закону України "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності" з державної у комунальну власність передаються безоплатно житлові будинки та гуртожитки.
Оскільки вказаний гуртожиток є державною власністю, то відповідно до статті 8 Закону України "Про передачу державного житлового фонду" та Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" він підлягає передачі до власності територіальної громади міста Ужгорода.
Відповідно до договору купівлі-продажу державного майна, укладеного 29 грудня 1993 року між Закарпатським регіональним відділенням Фонду державного майна України (продавець), правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, та Орендним Закарпатським виробничо-торгівельним швейним обєднанням (покупець), правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство „Ужгородська швейна фабрика”, продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу орендного Закарпатського виробничо-торгівельного швейного обєднання вартістю 1 342 733 000 карбованців.
Майно підприємства передано згідно акту державної частки майна від 13 лютого 1995 року. У акті зазначено, що продавець передає, а покупець приймає продану 29 грудня 1993 року способом викупу державну частку майна вартістю 1342733 тис. крб.. згідно з актом оцінки. Проаналізувавши акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого начальником регіонального відділення Фонду державного майна України 27 грудня 1993 року, та зведену відомість відносності вартості орендованих основних фондів за станом на 1 грудня 1993 року, суд приходить до висновку, що до статутного фонду акціонерного товариства не ввійшло майно для якого встановлено пільги ( рядок 17.2), в тому числі і гуртожиток, розташований на вул.. Богомольця , 18/22 у місті Ужгороді.
Згідно з пунктами 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 року № 717, вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Згідно зі ст.. 127 Житлового кодексу України під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети житлові будинки.
Житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях, що розташовані на території УРСР, утворюють житловий фонд (ст.4 Житлового кодексу України).
За змістом статей 4-6 Житлового кодексу України гуртожитки належать до об'єктів державного житлового фонду і відповідно до ст.2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” приватизації не підлягають.
Спірний об'єкт, гуртожиток, що розташований по вул.Богомольця, 18/22 у м.Ужгороді, обліковується в Реєстрі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств під час приватизації, але знаходиться на їх балансі.
Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 року № 414/3707, управління об'єктами соціально-побутової сфери, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна України або його регіональні відділення.
Частиною 9 ст.8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.1992 року № 2482-ХІІ з наступними змінами встановлено, що у разі зміни форми власності підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.
Наказ Фонду державного майна України від 19.05.1999 „Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі” визначає виключний перелік способів управління таким майном, одним з яких є передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”.
Підпунктом „г” пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” передбачено, що об'єктом передачі є державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації.
Частиною 3 ст.4-1 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” передбачено, що рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном. Таким органом відповідно до чинного законодавства України є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Частина 1 ст.7 вказаного Закону визначає, що з державної у комунальну власність передаються безоплатно житлові будинки та гуртожитки.
Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Закарпатській області наказом від 11.10.2010 №00469 прийняло рішення про передачу до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода гуртожитку на 232 місця, розташованого за адресою: м. Ужгород, вул..Богомольця, 18/22, який не ввійшов до статутного капіталу ЗАТ „Ужгородська швейна фабрика” у процесі приватизації, але перебуває на балансі ЗАТ.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” від 03.03.1998 № 147/98-ВР з наступними змінами передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом.
Оскільки, другий відповідач, Ужгородська міська рада, жодного разу не забезпечила у судове засідання явку свого уповноваженого представника, хоча слухання справи неодноразово відкладалось, , її думка з цього приводу суду невідома. Разом з тим, норма ст..8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” не повязує передачу житлового фонду у випадку зміни форми власності підприємства зі згодою відповідних рад.
З огляду на викладене, суд ввважає, що підлягає до задоволення позов третьої особи з самостійними вимогами, оскільки, законодавством саме на Фонд Державного майна України та на його регіональні відділення покладено функції щодо прийняття рішення про передачу у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури, а відповідно, позовні вмоги Будинкового комітету „Успіх” задоволенню не підлягають.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд вважає, що Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Закарпатській області, викладені у позові обставини довело належними доказами, а відповідачі їх не спростували.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Будинкового комітету "Успіх" відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
2. Позов Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області задоволити повністю.
3. Зобов"язати Закрите акціонерне товариство "Ужгородська швейна фабрика" (88018, м.Ужгород, вул.Л.Толстого, 40, код ЄДРПОУ 00309140) передати у власність територіальної громади м.Ужгород в особі Ужгородської міської ради (88000, м.Ужгород, пл.Поштова, 3) житловий фонд - будівлю гуртожитку, що знаходиться за адресою: місто Ужгород, вул.Богомольця, 18/22.
4. Зобов"язати Ужгородську міську раду (88000, м.Ужгород, пл.Поштова, 3, 33868924) прийняти у власність територіальної громади міста Ужгород житловий фонд - будівлю гуртожитку, що знаходиться за адресою: місто Ужгород, вул.Богомольця, буд.18/22.
5. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Ужгородська швейна фабрика" (88018, м.Ужгород, вул.Л.Толстого, 40, код ЄДРПОУ 00309140):
а) в дохід державного бюджету України суму 42,50грн. державного мита (одержувач: УДК у м.Ужгород, код ЄДРПОУ 22108040, банк одержувача ГУ ДКУ у Закарпатській області, код 812016, рахунок 31115095700002, код платежу 22090200, символ звітності банку 095);
б) в дохід бюджету м.Ужгород суму 118грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (одержувач Державний бюджет м.Ужгород, код ЄДРПОУ 22108040, банк одержувача ГУ ДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, рахунок 31214264700002, код платежу 22050003, символ звітності банку 264).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Стягнути з Ужгородської міської ради (88000, м.Ужгород, пл.Поштова, 3, код 33868924):
а) в дохід державного бюджету України суму 42,50грн. державного мита (одержувач: УДК у м.Ужгород, код ЄДРПОУ 22108040, банк одержувача ГУ ДКУ у Закарпатській області, код 812016, рахунок 31115095700002, код платежу 22090200, символ звітності банку 095);
б) в дохід бюджету м.Ужгород суму 118грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (одержувач Державний бюджет м.Ужгород, код ЄДРПОУ 22108040, банк одержувача ГУ ДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, рахунок 31214264700002, код платежу 22050003, символ звітності банку 264).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
7. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.
Суддя Л.М.Якимчук
Повний текст рішення, у відповідності до статті 85 ГПК України, виготовлено та підписано 15.10.2010.