29.09.2010 Справа № 9/32
За позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго", м. Ужгород - Оноківці
до відповідача комунального підприємства "Житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство № 3", м. Мукачево
про стягнення 612 248,32 грн.
Суддя Г.Й. Бобрик
Представники:
від позивача - Гусак С.М. -представник по довіреності
від відповідача -Шовкович В.Ф. -представник по дов. від 12.02.2010 р. № 69/12-6
СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго", м. Ужгород - Оноківці заявило позов до комунального підприємства "Житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство № 3", м. Мукачево про стягнення 612 248,32 грн., з них 403 535,65 грн. заборгованість за спожиту активну електроенергію, 1 164,59 грн. пені, 174 339,03 грн. інфляційних витрат та 33 209,06 грн. три проценти річних.
Позивач наданим суду листом від 20.09.2010 р. № 6-5-279 повідомив суд про те, що при проведенні взаємозвірки у сторін виникли розбіжності у сумах за наступні місяці: лютий, березень, квітень, червень 2006 р.; вересень, грудень 2007 р.; березень, квітень, травень, серпень, листопад, грудень 2008 р., квітень, травень, липень, вересень 2009 р. Зокрема, у спірному періоді відповідач проводив оплату спожитої електричної енергії з перевищенням суми платежу зазначеного в рахунках на оплату, які зараховано в погашення заборгованості за період до листопада 2005 року.
У лютому, березні, квітні та червні місяцях 2006 р. у розрахунку основного боргу доданому до позовної заяви помилково вказано наявність проплат, яких фактично не було. Позивач, у зв”язку з проведенням перевірки розрахунку заборгованості, керуючи ст. 22 ГПК України, уточнює позовні вимоги в частині стягнення боргу за спожиту активну електроенергію до суми 422 928,76 грн.
Таким чином, представник позивача, присутній у засіданні суду по розгляду справи, покликаючись на заяву від 20.09.2010 р. вих. № 6-5-279, підтримав позовні вимоги в сумі 422 928,76 грн. основного боргу, 1 164,59 грн. пені, 174 339,03 грн. інфляційних витрат та 33 209,06 грн. річних.
Дане уточнення, в частині суми основного боргу 422 928,76 грн. за своїм змістом не є уточненням, а фактично збільшенням суми основного боргу. Зміст уточнення не співвідноситься з розміром раніше заявленими вимогами, тому судом не взято до уваги в якості уточнення.
Відповідач у наданих суду відзивах та уповноважений представник відповідача в усних поясненнях визнав суму боргу 227 693,92 грн. в межах строку позовної давності за період з березня 2007 року по березень 2010 р. При цьому, просить суд застосувати приписи статті 257 Цивільного кодексу України. Окрім того, представник відповідача в черговий раз наголошує, що відносини по наданню електричної енергії за спірний період регулювалися діючим на той час договором № 211 від 01.09.2000 р., що встановлено судом у рішенні господарського суду Закарпатської області від 26.08.2010 р. у справі № 10/80 та постанові Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 р. у справі № 2/51.
Вважає, що позивач, вказавши в змісті позовної заяви на договір від 23.03.2010 р. № Р06/07-0211, як підставу надання послуг електричної енергії за спірний період з листопада 2005 р. по березень 2010 р., тобто до його укладення є способом виправдання та стягнення суми боргу за період пропущений позовною давністю та введення відповідача та суд в оману.
Така позиція позивача та виклад в позовній заяві суперечить обставинам справи та чинному законодавству.
Рішення виноситься 29.09.2010 р., у зв”язку з оголошенням перерви за згодою сторін, відповідно до ст. 77 ГПК України.
Вивчивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав:
матеріалами справи підтверджено, що позивач упродовж періоду з листопада 2005 р. по березень 2010 р. надавав відповідачеві електричну енергію, за яку останній розрахувався частково, внаслідок чого, утворився борг.
Борг відповідача перед позивачем, станом на день звернення з позовом в суд (31.03.2010р.), склав суму 403 535,65 грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Предметом позову є стягнення з відповідача, окрім вартості спожитої електроенергії за період з листопада 2005 р. по березень 2010 р., відповідно до ст. 625 ЦК України, 174 339,03 грн. інфляційних витрат, 33 208,06 грн. трьох процентів річних та за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання 1 164,59 грн. пені.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом посилається на договір № Р06/07-0211 від 23.03.2010 р., як на підставу спірних правовідносин, проти чого заперечує відповідач.
У зв”язку з цим, вирішуючи питання про підставність заявлених позивачем вимог у процесі розгляду справи судом було встановлено та не заперечується представниками сторін, що між сторонами 01.09.2000 р. було укладено договір № 211 про постачання електричної енергії, який зберігав юридичну силу до 23.03.2010 р. в первісному тексті без жодних змін чи доповнень, а отже, підлягав виконанню.
При цьому, постачання електричної енергії відповідачу та правові відносини між сторонами у спірному періоді регулювались діючим на той час договором № 211 на користування електричною енергією від 01.09.2000 р. та Правилами користування електричною енергією, в редакції, чинній на час спірних відносин, про що не заперечують представники сторін, присутні у судових засіданнях.
Цей договір за № 211 на користування електричною енергією був укладений сторонами на невизначений строк і відповідно до умов пункту 13 вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
На підставі цього договору № 211 позивач виписував відповідачеві рахунки на оплату та зазначав в них суму та тариф. На рахунках є примітки зі зсилками на п. 4.1 договору та додаток № 4 до договору, яким визначено строк та порядок оплати відповідачем вартості замовленої електроенергії.
Таким чином, доводи позивача про те, що підставою постачання та стягнення з відповідача у спірному періоді з листопада 2005 р. по березень 2010 р. заборгованості є договір № Р06/07-0211 від 23.03.2010 р. не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором визнається домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.
Договір є одно чи багатостороннім правочином, тобто погодженою дією двох або більше сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.
Договір належить до юридичних фактів на основі яких виникають зобов”язання.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 202 ЦК України, якою передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків, умови договору від 23.03.2010 р. № Р06/07-0211 поширюються на відносини, які виникли між сторонами після його укладення та вступу в силу.
Оскільки, договір № Р06/07-0211, на який покликається позивач в позовній заяві, укладено 23.03.2010 р., то він вступає в силу і поширюється на правовідносини сторін наступного розрахункового періоду після 23 березня 2010 р. (розрахунковий період зазначено в договорах та Правилах користування електричною енергією). Окрім того, позивач укладенням договору від 23.03.2010 р. не анулював дію договору № 211 (попереднього договору).
Позивач звернувся до суду з позовною заявою у березні 2010 р.
Позовні вимоги, заявлено ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, стосуються відносин, що виникли за період з листопада 2005 р. по березень 2010 р.
Особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, у межах строку, передбаченого статтею 257 Цивільного кодексу України.
Згідно з положенням частини 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом дише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності та відсутність клопотання позивача про її поновлення з наведенням поважності причин пропуску терміну, до задоволення підлягає позов в межах строку позовної давності з березня 2007 р. по березень 2010 р.
З урахуванням заяви позивача від 20.09.2010 р. № 6-5-279 про уточнення позовних вимог та контррозрахунок відповідача (а.с. 167) позов належить задоволити в сумі 227 693,92 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію за період з березня 2007 р. по березень 2010 р., в сумі 1 164,59 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання, згідно п. 4.1 договору № 211 та додаток № 4 до нього та відповідно до ст. 625 ГПК України, в сумі 165 608,34 грн. інфляційних витрат, в сумі 33 209,06 грн. трьох процентів річних в межах періоду задоволених позовних вимог.
В решті позовних вимог суд відмовляє у зв”язку із спливом позовної давності, відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст. 11, 254, 257, 267, 526, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 275-277 Господарського кодексу України, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ N 28 від 31.07.96 р. № 28, ст. ст. 22, 33, 34, 43 - 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов, з урахуванням заяви позивача від 20.09.2010 р. № 6-5-279 про уточнення позовних вимог, задоволити частково.
2.Стягнути з комунального підприємства "Житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство № 3", вул. Горького, 9 м. Мукачево (код ЄДРПОУ 03344770) на користь відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго", м. Ужгород - Оноківці, вул. Головна, 57 (код ЄДРПОУ 00131529) суму 427 675, 91 грн. (в т.ч. 227 693,92 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 1 164,59 грн. пені, 165 608,34 грн. інфляційних витрат та 33 209,06 грн. три проценти річних) та суму 6 359 грн. відшкодування судових витрат.
Видати наказ.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Г.Й. Бобрик
Рішення підписано 07.10.2010 р.