про відмову у відкритті касаційного провадження
26 березня 2024 року
м. Київ
справа №640/18713/22
адміністративне провадження № К/990/9357/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року
у справі №640/18713/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова, в якому просив:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві по невиконанню рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі №520/3866/19 в частині - здійснити в повному обсязі перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошової винагороди працюючого судді до припинення права на такий перерахунок, на підставі довідок про розмір грошової винагороди судді на відповідній посаді та вислуги років, виданих Апеляційним судом Луганської області для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та абзаців 3, 4, 5 пункту 16 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, пункту 4 резолютивної частини від 8 червня 2016 року №4/рп/2016;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві розпочати виплати (та виплачувати) довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у сумі 166478,40 грн (90% від заробітку працюючого судді) щомісячно, починаючи з жовтня місяця до припинення права на цю виплату;
- на підставі норм права пункту 1 частини другої статті 371 КАС України, негайно сплатити за жовтень місяць 166478,40 грн довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, закрито адміністративне провадження.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - ОСОБА_2 , 11 березня 2024 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач зазначає, що копія постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року на його адресу не надходила, а про наявність судового рішення у справі дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень та з відповіді суду на звернення позивача. У відповіді на звернення позивача суд апеляційної інстанції зазначив, що копія судового рішення була направлена засобами поштового зв'язку і конверт повернувся за закінченням терміну зберігання. Крім того скаржник зазначає, що отримав копію судового рішення нарочно 20 лютого 2023 року, що підтверджується копією судового рішення із відміткою про її виготовлення.
Колегія суддів вважає, що наведені представником позивача підстави пропуску строку підтверджуються належними і допустимими доказами.
Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.
Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
З огляду на пункт 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих самих підстав.
У практиці Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду умовами застосування цієї підстави для закриття провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження); набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Аналогічних висновків щодо застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України та умов застосування зазначеної норми права дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №9901/432/18 та Верховний Суд у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі №340/869/19, від 30 січня 2020 року у справі №2а-161/11, від 30 квітня 2020 року у справі №813/4138/17, від 26 травня 2020 року у справі №805/1963/17-а, від 16 липня 2020 року у справі №182/3773/15-а.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих самих підстав.
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суд не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі №520/3866/19, зокрема, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова здійснити в повному обсязі перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% від грошової винагороди працюючого судді до припинення права на такий перерахунок, на підставі довідок про розмір грошової винагороди судді на відповідній посаді та вислуги років, виданих Апеляційним судом Луганської області для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , однак пенсійний орган протиправно виплачує позивачу 30% від грошової винагороди працюючого судді і незаконно відмовляє у здійсненні перерахунку.
Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, не погоджуючись з виконанням рішення суду у справі №520/3866/19, звернувся до суду з новим позовом, фактичною підставою якого є незгода позивача з діями та бездіяльністю пенсійного органу щодо виконання рішення суду в іншій справі в частині нарахування/виплати довічного грошового забезпечення судді у відставці. Судами зазначено, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача, вчинених (допущеної) при виконанні рішення суду в іншій справі, проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. З огляду на викладене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Таким чином Суди дійшли висновку, що оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення суду, яке набрало законної сили, а тому за правилами пункту 4 частини першої статті 238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.
Крім того, суди дійшли висновку, що зазначений у даній позовній заяві спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Так, колегією суддів встановлено, що у справі №520/3866/19 ОСОБА_1 просив:
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова і в подальшому робити своєчасно та в повному обсязі перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% від грошової винагороди працюючого судді до припинення права на такий перерахунок, на підставі довідок про розмір грошової винагороди судді на відповідній посаді та вислуги років виданих Апеляційним судом Луганської області для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1
- стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова починаючи з 01 серпня 2014 року на підставі Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суму недонарахованого та несплаченого довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 і на підставі довідок, виданих Апеляційним судом Луганської області та фактично сплачених сум та розрахунку представника позивача, з урахуванням індексації у розмірі 543391,83 грн, шляхом списання з казначейських рахунків Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова та перерахування на пенсійний картрахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в Ощадбанку.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області і в подальшому робити своєчасно та в повному обсязі перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , 90% від грошової винагороди працюючого судді до припинення права на такий перерахунок, на підставі довідок про розмір грошової винагороди судді на відповідній посаді та вислуги років виданих Апеляційним судом Луганської області для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на підставі Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суму недонарахованого та несплаченого довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідок, виданих Апеляційним судом Луганської області та фактично сплачених сум, з урахуванням індексації в розмірі 543391,83 грн, шляхом списання з казначейських рахунків Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області та перерахувати на пенсійний картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в Ощадбанку.
За результатами розгляду зазначеної справи Харківський окружний адміністративний суд постановою від 24 липня 2019 року адміністративний позов задовольнив частково.
Зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова здійснити в повному обсязі перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% від грошової винагороди працюючого судді до припинення права на такий перерахунок, на підставі довідок про розмір грошової винагороди судді на відповідній посаді та вислуги років, виданих Апеляційним судом Луганської області для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1
Ухвалив стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова з 01 серпня 2014 року на підставі Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суму недонарахованого та несплаченого довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 і на підставі довідок, виданих Апеляційним судом Луганської області та фактично сплачених сум та розрахунку, з урахуванням індексації, у розмірі 576439,65 грн, шляхом списання з казначейських рахунків Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова та перерахування на пенсійний картрахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в Ощадбанку.
У задоволенні іншої частини адміністративний позову відмовлено.
У свою чергу, у справі, що розглядається, ОСОБА_1 просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві по невиконанню рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі №520/3866/19 в частині - здійснити в повному обсязі перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошової винагороди працюючого судді до припинення права на такий перерахунок, на підставі довідок про розмір грошової винагороди судді на відповідній посаді та вислуги років, виданих Апеляційним судом Луганської області для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та абзаців 3, 4, 5 пункту 16 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, пункту 4 резолютивної частини від 8 червня 2016 року №4/рп/2016;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві розпочати виплати (та виплачувати) довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у сумі 166478,40 грн (90% від заробітку працюючого судді) щомісячно, починаючи з жовтня місяця до припинення права на цю виплату;
- на підставі норм права пункту 1 частини другої статті 371 КАС України, негайно сплатити за жовтень місяць 166478,40 грн довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Порівняння вимог у даній справі з вимогами, які розглядалися у справі №520/3866/19, свідчить про те, що вони фактично стосуються одного й того самого питання - визнання протиправною бездіяльність щодо нездійснення перерахунку довічного утримання судді у відставці у розмірі 90% грошової винагороди працюючого судді та зобов'язання Управління Пенсійного фонду виплачувати довічне грошове утримання судді у відставці у сумі 166478,40 грн, тобто у розмірі 90% від заробітку працюючого судді щомісячно, а підставою для звернення до суду лише стало неналежне виконання відповідачем судового рішення.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши під час розгляду справи №640/18713/22 наявність рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі №520/3866/19, зокрема зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова здійснити в повному обсязі перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% від грошової винагороди працюючого судді до припинення права на такий перерахунок, на підставі довідок про розмір грошової винагороди судді на відповідній посаді та вислуги років, виданих Апеляційним судом Луганської області для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , вже захищено судовим рішенням, яке набрало законної сили і повторне звернення з аналогічними вимогами є недопустимим.
Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначений у справі №640/18713/22 спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право позивача у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки відповідач протягом значного проміжку часу не виконує судове рішення, яке набрало законної сили, то належним способом захисту порушеного права позивача може бути лише звернення до суду в порядку статей 382, 383 КАС України, тобто із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та/або визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи, що зміст оскаржуваних судових рішень не викликає розумних сумнівів щодо правильного застосування чи тлумачення застосованих норм матеріального і процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини 1, частиною 2 статті 333 КАС України,
1. Визнати поважними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №640/18713/22.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №640/18713/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа