Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "11" жовтня 2010 р.Справа № 19/1016
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Макаревича В.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Жаронкіна Л.І., дор. № 392 від 25.06.2010р.
від відповідача не з'явився
Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (м.Житомир)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)
про стягнення 1033,91 грн.
Справа розглядається у більш тривалий термін ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на його користь 1033,91 грн., з яких: 939,92 грн. основного боргу, 93,99 грн. штрафу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Ухвала господарського суду, що була направлена відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (10020, м.Житомир, вул. Маршала Рибалка, 63), повернулася до суду з відміткою поштового зв'язку " за закінченням терміну зберігання". Інші адреси господарському суду позивачем не повідомлялись.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач станом на 25.08.2010р. значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за адресою: 10020, м.Житомир, вул. Маршала Рибалка, 63, (а.с.29-30).
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
18.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю " Віна Лівадії" - постачальник (позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - покупець (відповідач у справі) був укладений договір поставки товару №ВЛ № 114/Ж, згідно якого протягом дії цього договору постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму .
Предметом поставки є наступний товар: алкогольні вироби в асортименті виробництва ТОВ " Віна лівадії".
Даний договір є договором про довгострокове співробітництво.
Постачальник поставляє товар партіями згідно заявок покупця в асортименті та за цінами, що діють на момент поставки товару, які узгоджені сторонами та вказані у рахунках - фактурах, що фіксуються у накладних, які засвідчують передачу - приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами договору.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 2892,20 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000091 від 06.01.2010р., № РН-012956 від 30.12.2009р., №РН-011571 від 25.11.2009р., № РН-011056 від 11.11.2009р., №РН-010897 від 06.11.2009р., №РН-010626 від 30.10.2009р., № РН-010295 від 26.10.2009р., № РН-006205 від 30.07.2009р., № РН-0000413 від 03.03.2009р. (а.с. 10 -18).
Частиною 1 статті 671 ЦК України передбачено, що якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Правові наслідки порушення продавцем умов договору щодо асортименту товару передбачені ст. 672 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Отже, в цих нормах законодавець закріпив способи захисту права покупця на отримання товару належного асортименту.
Проте, судом не встановлено, що відповідач (покупець) висував позивачу (продавцю) претензії щодо асортименту товару, зокрема, відмовлявся від його прийняття та оплати.
Також відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів про поставку за видатковими накладними товару іншого, ніж передбачено договором.
Ч. 4 ст. 672 ЦК України передбачає, що товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, товар приймався представниками відповідача по видаткових накладних на підставі договору ВЛ № 114/Ж від 18.02.2010р.
Доказів звернення до позивача з претензіями стосовно асортименту поставленої продукції відповідачем не було надано суду.
Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, а саме: договір, видаткові накладні, які долучені до матеріалів справи, пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що поставка товару ( алкогольні вироби) здійснювалась на підставі укладеного між сторонами договору ВЛ № 114/Ж від 18.02.2010р. ( Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїй постанові від 23.02.2010р. по справі № 8/369).
Відповідно до п. 5.1 договору, покупець зобов'язується оплатити поставлений товар по ціні, що визначена в товарно - транспортних накладних, шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим не забороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежів на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково на суму 1952 грн., що підтверджується банківською випискою та прибутковими касовими ордерами, в результаті чого на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 939,92 грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 939,92 грн. основного боргу.
Крім того, позивач, посилаючись на п. 5.2 договору просить стягнути з відповідача 93,99 грн. штрафу.
Пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Перевіривши нарахування суми штрафу, суд вважає його правильним та задовольняє позов в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до чинного законодавства, що підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1033,91 грн., з яких: 939,92 грн. основний борг та 93,99 грн. штраф.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, у судове засідання не з'явився.
Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
На підставі ст.ст. 11, 525, 526, 626, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 75,82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Віна Лівадії", 10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 6, ідентифікаційний код 323620601127:
- 939,92 грн. боргу;
- 93,99 грн. штрафу;
- 102 грн. державного мита;
- 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
СуддяМакаревич В.А.
Повне рішення складено: 13.10.2010р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 -відповідачу (рек. з повід. про вруч.)