Справа № 333/9297/23
Провадження № 6/333/257/24
Іменем України
06 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Дмитрієвої М.М.,
при секретарі Меркуловій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за поданням старшого державного виконавця ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , -
До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло подання старшого державного виконавця ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 .
В обґрунтування вимог зазначено, що на виконанні у Комунарського ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження 71614273 з виконання виконавчого листа № 333/5480/22, виданого 18.04.2023 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 41 629,60 грн . За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статей З, 4, 24, 25, 26 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавцем 20.04.2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження за вих. № 12976 рекомендованим та простим відправленням кореспонденції.
Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь - яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта майно належне боржнику на праві власності відсутнє; Згідно відповіді ПФУ від 05.10.2023 року боржник не працює та не отримує пенсію. З відповіді ДФС від 06.10.2023 року слідує, що розрахункові рахунки в установах банків відсутні, інформація про джерела доходу відсутня; Відповідно до відповіді МВС транспортні засоби за боржником не зареєстровані.
Виконавцем 25.04.2023 року, 05.10.2023 року на адресу боржника надсилались виклики, щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин не виконання рішення суду, однак ОСОБА_4 на виклики не з'явилась, про причини неявки не повідомила виконавця.
На запит виконавця Державною прикордонною службою України 05.10.2023 року повідомлено про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 25.04.2023 року по 05.10.2023 року не перетинала державний кордон України.
За повідомленням Державної міграційної служби України від 24.05.2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , дата видачі 14.03.2019 року, строк дії 14.03.2029, орган видачі 2301.
Відповідно до відповіді на запит №190776827 від 05 лютого 2024 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 перетнула державний кордон України на виїзд.
Таким чином, оскільки рішення на теперішній час не виконано, боржник ухиляється від його виконання, виконавець просить суд задовольнити подання та накласти тимчасову заборону на виїзд за межі України боржника ОСОБА_2 до виконання зобов'язання.
Не погодившись з поданням державного виконавця представником боржника ОСОБА_2 адвокатом Рогозіним О.В. подано заперечення, в яких зазначено, що державним виконавцем не доведено факт ухиляння боржника від виконання рішення, а саме існування виконавчого провадження, не є підставою для накладання тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2023 року подання державного виконавця задоволеною. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_2 .
Не погодившись з ухвалою суду боржником ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій вона вказала, що виконавцем не доведено факту ухилення від виконання зобов'язання за виконавчим провадженням.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
05 лютого 2024 року справа надійшла на адресу Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Судом призначено судове засідання з розгляду подання державного виконавця на 06 лютого 2024 року та викликано державного виконавця.
Відповідно до 441 ЦПК України суд розглядає подання про обмеження у праві виїзду за кордон без повідомлення сторін за участю державного виконавця.
Державний виконавець будучи, повідомлений своєчасно та належним чином, в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив подання задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.
Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3ст. 441 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 вказаного вище Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням інших органів, що підлягає примусовому виконанню - до виконання зобов'язань.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Оскільки відповідно до положень ст. 441 ЦПК України подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання.
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.
Невиконання боржником самостійно зобов'язань, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Обмеження у праві виїзду за кордон може бути застосовано не автоматично при непогашенні боргу, а за встановлення необхідності застосування такого заходу з урахуванням обставин справи при доведеності факту ухилення з боку боржника. Окрім того, обмеження повинно сприяти стягненню боргу, а не навпаки. Нарешті, усі обмеження прав громадян залишати свою країну повинні бути виправдані конкретними обставинами справи.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Посилання державного виконавця на те, ОСОБА_2 ігнорує вимоги виконавця про надання декларації про доходи та майно боржника, неодноразово не з'являлась на вимогу виконавця, не надавала пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця, не підтверджені жодними доказами. Судом встановлено, що державним виконавцем здійснювались виходи за місцем мешкання боржника, вчинялись дії щодо повідомлення останнього про існування виконавчого провадження. Однак, матеріали не містять доказів отримання боржником вимог державного виконавця, в тому числі щодо подання декларації та викликів у ДВС.
Свобода пересування гарантована ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При цьому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч.3).
У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
На переконання суду, сам по собі розмір непогашеного боргу та вчинення дій державного виконавця щодо повідомлення боржника про існування виконавчого провадження достеменно не свідчить про ухилення від виконання боржником обов'язків щодо погашення боргу, а тому суб'єктом подання не доведені обставини, які б давали суду можливість обмежити ОСОБА_2 у конституційних правах.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.. 441 ЦПК України, суд, -
Подання старшого державного виконавця ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 06 лютого 2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва