Іменем України
11 березня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дмитрієвої М.М., при секретарі Меркуловій А.В.,
справа № 333/1349/20
провадження № 2/333/1559/24
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
представник позивача - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
представник відповідача - Нємна Тетяна Ігорівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Короткий зміст позовних вимог
Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив наступне.
ОСОБА_2 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала заяву № б/н від 20 листопада 2009 року про отримання кредиту.
ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Оскільки позичальником належним чином не виконувалися грошові зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору, утворилася заборгованість, яка станом на 11 березня 2020 року складає 47 886, 33 грн., з яких: 21 599, 25 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 21 599, 25 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10 141, 85 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит; 13 388, 74 грн. - пеня; 500 грн. - фіксована частина штрафа; 2 256, 49 грн. - процентна складова.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 47 886, 33 грн. та судові витрати в розмірі 2 102 грн.
Відзив на позовну заяву
Не погоджуючись з позовною заявою представником відповідача адвокатом Нємною Т.І. подано відзив на позовну заяву.
Сторона відповідача вказує, що банком безпідставно включались до тіла кредиту суми, які не є використаними відповідачкою коштами, тобто банком безпідставно збільшувалось тіло кредиту шляхом додавання до нього нарахованих відсотків. Зазначає, що відповідач не підписувала довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та зазначена довідка не має відношення до ОСОБА_2 та підписаної нею заяви № б/н від 20 листопада 2009 року.
З наданого позивачем розрахунку суми заборгованості вбачається, що Банком автоматично списувалися платежі, позначені як «штраф за прострочку» та «відсотки за овердрафт», збільшувались в односторонньому порядку відсоткові ставки. Проте у заяві № бн від 20 листопада 2009 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді підвищення процентної ставки чи штрафу.
Також, у заявлену до стягнення суму тіла кредиту позивачем включено нараховані позивачем відсотки, що є порушенням вимог цивільного законодавства. Немає жодних підтверджень, що саме з долученими до позову документами: «Умови та правил надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифи Банку» ознайомився, саме з ними погодився, а також саме їх розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг «ПриватБанку». До того ж, жодним чином не підтверджується те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначених в цих документах розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Відсутні підстави вважати, що Сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді збільшення відсоткової ставки чи штрафу за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Також позивачем заявлено про застосування строків позовної давності. Відповідно до Анкети-заяви від 20 листопада 2009 року, що підписана відповідачем, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної карти. Строк дії кредитної картки встановлено як листопад 2013 року, враховуючи що позивач звернувся до суду 20 березня 2020 року, то строк позовної давності в цій справі сплив.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 14 листопада 2023 року витребувані документи надійшли на адресу суду.
06 липня 2020 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
06 липня 2020 року судом ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 45 129,84 грн.
25 жовтня 2023 року відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення у справі № 333/1349/20.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2023 року заява прийнята до розгляду та призначено судове засідання.
Комунарський районний суд м. Запоріжжя своєю ухвалою від 28 листопада 2023 року заяву відповідача задовольнив, скасував заочне рішення у цивільній справі № 333/1349/20 призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутність, вказав, що позовні вимоги підтримує повністю, необхідні докази є в матеріалах справи, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 , повідомлена своєчасно та належним чином, у судове засідання не з'явилась, причини своєї неявки суду не повідомила, направила свого представника Нємну Т.І .
Представник відповідача адвокат Нємна Т.І., повідомлена своєчасно та належним чином, у судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій просили відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що через тривалу повітряну тривогу перебуває в укритті.
Відповідно до ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати права і виконувати процесуальні обов'язки.
Суд неодноразово відкладав розгляд справи у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача та його представника, однак, останні в судове засідання не з'явились, заяву про розгляд справи за їх відсутності суду не надавали, що свідчить, про порушення обов'язків які від них вимагались в силу ст.ст. 12, 13, 43 ЦПК України.
В матеріалах справи наявні відомості про те, що в місті Запоріжжі, на час судового засідання 11 березня 2024 року о 12 годині 00 хвилин, повітряна тривога оголошена не була та ракетна небезпека була відсутня. Також представником відповідача неодноразово зазначалось про участь у інших судових засіданнях, у зв'язку з чим просила відкласти розгляд справи, однак жодного доказу на підтвердження зазначеного суду не надано.
Враховуючи вище викладене, суд визнає причини неявки представника відповідача неповажними та вважає за необхідне розглянути справу за її відсутності на основі доказів, наявних в матеріалах справи.
Згідно зі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників судового провадження фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальнуваного технічного засобу не здійснювалось.
Установлені судом фактичні обставини у справі
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зареєстровано в ЄДРПОУ, є юридичною особою, має статут, ліцензію на заняття банківських послуг. Відповідно до п. 1.7 Статуту є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
20 листопада 2009 року ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій вказала свої персональні дані, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані їх для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом підтвердив згоду, що заява разом з Пам'яткою клієнта, умовами надання банківських послуг, тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Також 05 січня 2010 року ОСОБА_2 підписано «Умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду».
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 "Умов та правил надання банківських послуг",
Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів, по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлений тарифами договору.
Станом на 11 березня 2020 року заборгованість складає 47 886, 33 грн., з яких: 21 599, 25 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 21 599, 25 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10 141, 85 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит; 13 388, 74 грн. - пеня; 500 грн. - фіксована частина штрафу; 2 256, 49 грн. - процентна складова.
Позиція суду та нормативно - правове обґрунтування
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" пред'являючи вимоги про погашення кредиту просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, штрафу, пені. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, як невід'ємну частину спірного договору.
Витягом із Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг із Умов надавались для ознайомлення відповідачу та він погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати простроченого тіла кредиту, відсотків і неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
У даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у період - з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів і Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин і без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату простроченого тіла кредиту, надані банком Витяг із Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 20 листопада 2009 року, шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір і порядок нарахування простроченого тіла кредиту, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вказані висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17.
Таким чином, враховуючи ненадання суду належних та допустимих доказів на підтвердження суми процентів, які нараховані позивачем відповідачу за користування кредитом у розмірі, узгодженому сторонами в договорі, підписаному відповідачем (2,5 % з розрахунку 360 днів у році), враховуючи, що питання самостійного розрахунку такої суми заборгованості потребує спеціальних знань у галузі іншій, ніж право, наявні підстави для відмови в позові в цій частині за недоведеністю.
Вирішуючи питання щодо стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з наступного.
Як зазначено вище, відповідач, підписавши заяву від 20 листопада 2009 року узгодив суми процентів, які нараховуються Банком за користування кредитом, наданим позивачу у розмірі, узгодженому сторонами в договорі, підписаному відповідачем (2,5 % з розрахунку 360 днів у році), також, надав свою згоду, в тому числі, на списання Банком коштів з Дебетної карти.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 80 СК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За ч. 2 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Так, зазначаючи про те, що позивачем неправомірно та безпідставно включено у тіло кредиту відсотки, комісії, страхові та інші платежі, не передбачені договором, чим безпідставно збільшено тіло кредиту, спрямовані платежі, які повертала ОСОБА_2 на виконання договору на цілі інші, ніж погашення кредиту та відсотків. Відповідачем, з урахуванням наявності виписки з рахунку відповідача, яка містить докази активного користування кредитними коштами, не надано жодних доказів на підтвердження іншого розміру тіла кредиту, який би, враховуючи умови укладеного між сторонами договору від 20 листопада 2009 року, містив в собі нараховані проценти в узгодженому сторонами в договорі розмірі, з огляду на узгоджене сторонами право Банку списання коштів з дебетового карткового рахунку. Клопотань про призначення експертизи відповідачем не заявлено. Відповідного висновку експерта, іншого розрахунку суми тіла кредиту, який можна б було перевірити шляхом простих арифметичних дій та який би не потребував від суду спеціальних знань в галузі, іншій, ніж право, суду не надано.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Матеріалами справи встановлено, що кредитна картка відповідача відкрита 05 січня 2010 року та перевипускалася, останній раз у 2015 році, термін дії останньої до грудня 2018 року. Відповідачу встановлювався кредитний ліміт, який станом на 18 грудня 2020 року максимально досягав 20 200 грн.
Крім того, з виписки за договором про рух коштів ОСОБА_2 убачається, що остання активно користувався кредитними коштами, внаслідок чого і виникла заборгованість за тілом кредиту, яку вона отримала і не повернув банку. З наявного у справі розрахунку заборгованості вбачається, що її облік Банком здійснювався шляхом окремого обліку заборгованості по тілу кредиту та простроченої заборгованості по тілу кредиту, які у сумі визначають загальний розмір заборгованості позичальника за тілом кредиту.
Заборгованість відповідача у розмірі 21 599,25 грн. (прострочене тіло кредиту) і 0 грн. (поточне тіло кредиту) є складовими загальної заборгованості по тілу кредиту, який відповідач отримав і не повернув Банку.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника суми заборгованості за простроченим тілом кредиту, яка складає 21 599,25 грн.
З урахуванням наведених обставин, беручи до уваги розрахунок Банком суми заборгованості відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 21 599, 25 грн.
Розглядаючи питання про пропуск позовної давності суд виходить з такого.
Відповідач наголошує на тому, що відповідно до Анкети-заяви, підписаної відповідачем, як складової частини спірного договору, відповідачу видана кредитна картка, строк дії якої сплив 30 листопада 2013 року. Відтак, строк дії спірного договору скінчився та строк початку позовної давності відраховується з 30 листопада 2013 року, внаслідок чого на 20 березня 2020 року є пропущеним.
Так, відповідно до ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України зобов'язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.
Заява позичальника від 20 листопада 2009 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у свої рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє у позові у зв'язку з його необґрунтованістю. У разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє у позові у зв'язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Однією із підстав переривання позовної давності є часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій.
Як убачається з матеріалів справи, а саме з копії виписки за договором станом на 01 березня 2020 року, відповідачем, у строки, що не перевищують три роки кожен, здійснено часткове погашення заборгованості за наданим кредитом, що свідчить про переривання позовної давності в силу положень частини першої статті 264 ЦК України.
За таких обставин, перебіг позовної давності визначається з моменту, коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, а саме з моменту останнього платежу по кредиту, тобто з 25 лютого 2020 року, що узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Верховного Суду від 15 січня 2021 року у справі № 494/366/19.
Отже, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 20 березня 2020 року, суд приходить висновку, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Саме лише закінчення строку дії кредитної карти, за умови виконання відповідачем зобов'язань за договором не вказує на пропущення строку позовної давності.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2102,00 грн. оскільки його вимоги задоволено частково, а саме на 45,10% (21 599,25 *100: 47 886,33), тому з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір в сумі 907,51 грн. (2102х45,10:100).
Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 20 листопада 2009 року у розмірі 21 599,25 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 21 599, 25 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати на сплату судового збору в сумі 907,51 грн.
В іншій частині позовну заяву залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 11 березня 2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва