26 березня 2024 року м. Дніпросправа № 280/8482/23
Суддя І інстанції - Батрак І.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання позивача членом сім'ї загиблого військовослужбовця та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт. Кушугум, Запорізького району, Запорізької області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Запорізьким РВ УМВС України в Запорізькій області, 15 квітня 1997 року членом сім'ї військовослужбовця, а саме дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Прямиці, Кірсанівського району, Тамбовської області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2023 року та виконати дії передбачені п.4.2 розділу ІV Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована незгодою із прийнятим у справі судовим рішенням. Вказує на те, що суд не встановив факт проживання позивача із ОСОБА_2 однією сім'єю. Також скаржник вказує на протиправність відмови відповідача в отриманні одноразової грошової допомоги та недотримання ним п.4.2. Наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45 «Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану».
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.08.1988 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, про що свідчить свідоцтво № НОМЕР_2 від 27.08.1988 року.
У шлюбі народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Вказаний шлюб було розірвано на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 09.11.2020 року по справі № 317/2379/20, яке набрало законної сили 10.12.2020 року.
16.02.2023 року навідник 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_3 штаб-сержант ОСОБА_2 загинув під час виконання наказу по захисту Батьківщини у АДРЕСА_1 , про що Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 22 лютого 2023 року складено відповідний актовий запис №512 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 22.02.2023 року.
15.03.2023 року позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою, у якій просила виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю чоловіка - ОСОБА_2 .
Листом-відповіддю відповідача від 15.08.2023 року №Ф/6892 ОСОБА_1 із посиланням на приписи ст.16-1 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повідомлено, що останню неможливо встановити як особу, яка має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із чим позивачу потрібно звернутись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку п. 5 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу (встановлення факту родинних відносин між фізичними особами).
Не погодившись з такими діями, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У частині 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до частини 1 статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII (в редакції, яка діє на момент виникнення спірних правовідносин) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації введено на всій території України воєнний стан з 5:30 год. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 2 постанови Кабінет Міністрів України прийняв від 28.02.2022 року №168 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
У пункті 2-1 постанови Кабінет Міністрів України прийняв від 28.02.2022 року №168 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Так, розділом ІV Порядку і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженими постановою Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45, передбачений алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану.
Пунктом 4.1 Постанови від 25.01.2023 року №45 передбачено, що члени сім'ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.
Перевіривши установлений у цьому Додатку Перелік документів, які надаються до районного (міського) ТЦКСП для призначення та виплати ОГД, апеляційний суд встановив, що до цього Переліку входять: відповідна заява; документ, що посвідчує особу; документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; свідоцтво про смерть військовослужбовця; документ, що підтверджує родинні зв'язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; згода на обробку персональних даних; довідка про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України/ повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості»; свідоцтво про зміну імені - у разі зміни прізвища, імені, по батькові; рішення місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування,- для законних представників неповнолітніх дітей загиблого (померлого); відмова, заява, інший правочин, завірений відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (за наявності); рішення суду, яке набрало законної сили та стосується призначення ОГД (за наявності); інші документи щодо призначення та виплати ОГД (за наявності).
Розділом III Постанови від 25.01.2023 року №45 передбачено повноваження органів військового управління щодо призначення та виплати ОГД.
Згідно із пунктом 3.1 Постанови від 25.01.2023 року №45 районний (міський) ТЦКСП:
1) є органом, уповноваженим приймати документи (додаток 2) від осіб, які можуть звернутися за ОГД, оформлювати документи для її призначення та виплати. Доповідь про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД (додаток 3), подається за підпорядкованістю у обласний (Київський міський) ТЦКСП;
2) інформує про осіб, які можуть звернутися за ОГД та проживають поза територією відповідальності районного (міського) ТЦКСП, ті обласні (Київський міський) ТЦКСП, на території відповідальності яких (за наявною інформацією) вони проживають, з наданням копій документів щодо загиблого та його сім'ї,- не пізніше 5-ти робочих днів після отримання відповідної інформації;
3) якщо після надсилання доповіді про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД (додаток 3), отримано документи (інформацію) щодо інших осіб, які можуть бути віднесені до зазначених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не пізніше наступного робочого дня повідомляє про це засобами зв'язку та письмово за підпорядкованістю обласний (Київський міський) ТЦКСП для подальшого невідкладного інформування Департаменту соціального забезпечення;
4) у встановленому порядку представляє інтереси Міністерства оборони України у судових справах, пов'язаних з визначенням кола осіб, яким виплачується ОГД, звертається до суду щодо залучення до цих справ інших членів сім'ї загиблого, інтересів яких вони стосуються;
5) веде облік осіб загиблих (померлих) військовослужбовців (осіб, звільнених з військової служби), та осіб, які звернулися (можуть звернутися) за отриманням ОГД.
Згідно із пунктом 3.2 Постанови від 25.01.2023 року №45 обласний (Київський міський) ТЦКСП:
1) є органом, уповноваженим подавати висновок щодо можливості призначення ОГД (додаток 4). У разі отримання інформації, яка не відповідає раніше наданому висновку, не пізніше 3 робочих днів подається новий висновок з урахуванням встановлених обставин;
2) проводить перевірку отриманих з Департаменту соціального забезпечення результатів попереднього опрацювання документів для призначення ОГД, та не пізніше 3 робочих днів після їх реєстрації письмово повідомляє про результати проведеної роботи;
3) у встановленому порядку представляє інтереси Міністерства оборони України у судових справах, пов'язаних з визначенням кола осіб, яким виплачується ОГД, звертається до суду щодо залучення до справ інших членів сім'ї загиблого, інтересів яких вони стосуються;
4) веде облік осіб загиблих (померлих) військовослужбовців (осіб, звільнених з військової служби), та осіб, які звернулися (можуть звернутися) за отриманням ОГД.
З положень пунктів 3.1, 3.2 Постанови від 25.01.2023 року №45 слідує, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не вирішує питання про право осіб на одноразову грошову допомогу.
Районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки уповноважений приймати документи, передбачені цим Порядком від осіб, які можуть звернутися за одноразовою грошовою допомогою, та оформлювати документи для її призначення і виплати. Таким чином, на районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки покладається функціональний обов'язок з оформлення матеріалів для призначення одноразової грошової допомоги на підставі документів, передбачених цим Порядком.
До вказаного переліку, серед інших, відноситься документ, що підтверджує родинні зв'язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Виходячи з обставин цієї справи, під час звернення до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про виплату одноразової грошової допомоги позивачка не надала документ, який підтверджує родинні зв'язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Факт родинних зв'язків із загиблим військовослужбовцем доводиться позивачкою під час розгляду даної адміністративної справи та, як вже зазначалось, не обґрунтовувався під час звернення із заявою за одноразовою грошовою допомогою
У зв'язку із чим, колегія суддів доходить висновку про те, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не допустив порушень вимог Постанови від 25.01.2023 року №45, адже формування матеріалів на виплату одноразової грошової допомоги здійснюється на підставі вичерпного переліку документів, серед якого передбачений документ, який підтверджує родинні зв'язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і такий не був наданий заявницею.
Слід враховувати, що статус позивачки як члена сім'ї загиблого військовослужбовця є оспорюваним у цій справі. Так, звертаючись до суду із цим позовом, позивачка просить суд визнати її членом сім'ї загиблого військовослужбовця, а саме встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В свою чергу, питання можливості встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги в межах розгляду справи в порядку адміністративного судочинства та з урахуванням встановлення наявності або відсутності цього факту надати оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень, яке прийнято до встановлення судом такого факту, вирішувалось Великою Палатою Верховного Суду та у постанові від 18 січня 2024 року по справі №560/17953/21 Верховний Суд врахував, що відповідно до частини 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу
Згідно із частиною 2 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення
Частиною 1 статті 316 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
У той же час статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України.
При цьому, відповідно до частини 5 статті 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Аналогічне правило закріплено в частині 4 статті 172 КАС України, згідно якої не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
Велика Палата Верховного Суду визначила помилковими висновки Верховного суду у постанові від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц, де виснувано про те, що оскільки вимоги заявниці пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.
Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Отже, Велика Палата Верховного Суду визначила за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду колегія суддів враховує, що предметом спору у цій справі, серед іншого, є встановлення юридичного факту - факту проживання позивачки однією сім'єю із загиблим військовослужбовцем без реєстрації шлюбу, що процесуально відноситься до юрисдикції цивільного суду.
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, оскільки позовні вимоги про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , членом сім'ї військовослужбовця, а саме дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду в цій частині та закриття провадження стосовно цих позовних вимог.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2023 року та виконати дії передбачені п.4.2 розділу ІV Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, апеляційний суд, як зазначалось вище, дійшов висновку про відсутність порушень районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, адже під час звернення до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про виплату одноразової грошової допомоги позивачка не надала документ, який підтверджує родинні зв'язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на відсутність обставин, які б підтверджували неправомірність дій районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та про залишення інших позовних вимог без задоволення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року - скасувати та ухвалити нову постанову.
Провадження в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт. Кушугум, Запорізького району, Запорізької області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Запорізьким РВ УМВС України в Запорізькій області, 15 квітня 1997 року членом сім'ї військовослужбовця, а саме дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Прямиці, Кірсанівського району, Тамбовської області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що позовні вимоги про встановлення юридичного факту підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 26 березня 2024 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.А. Шальєва