26 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/2996/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника позивача ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 620/2996/24.
22.03.2024 від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, обґрунтовуючи необхідністю викликати в судове засідання сторін та допитати свідків. Крім того, віднесення даної справи до справ незначної складності позбавить можливості на касаційне оскарження рішення за результатами розгляду цієї справи. При цьому зазначає про те, що дана справа є важливою, а предмет доказування у справі є складним та вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін з метою надання ґрунтовних пояснень та підтверджуючих документів для забезпечення повного та всебічного встановлення обставин справи.
Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд враховує таке.
Положеннями ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Так, відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Тобто в розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа віднесена до категорії справ незначної складності.
Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Так, частинами першої, другої цієї статті визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а також, будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Пунктом 2 ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Разом з тим, здійснення судом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін жодним чином не нівелює принципи змагальності, диспозитивності, офіційного з'ясування всіх обставин у справі, на що вказує представник позивача у заявленому клопотанні. Натомість, зважаючи на відсутність належного підтвердження наявності розбіжностей у справі, неможливості подання будь-яких доказів у письмовому провадженні чи перешкоджання, унеможливлення подання сторонами власних пояснень, інших заяв по суті спору, суд вважає клопотання представника безпідставним.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є оскарження винесених Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області наказів від 12.02.2024 №264 та від 12.02.2024 №87 о/с про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення, який підпадає під перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Також суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 1 та ч. 2 ст. 90 КАС України).
Відтак, доводи представника позивача у поданому до суду клопотанні є необґрунтованими, оскільки оцінка надається судом окремо по кожному випадку, подання заперечень та додаткових доказів, клопотань та заяв визначено процесуальним законодавством, з урахуванням обставин по справі, виходячи з предмету спору, сторін по справі, предмет спору такої не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих, оскарження висновку про результати моніторингу не відносить вказану справу до такої, що має за собою винятковість, остання є такою лише для однієї із сторін, що не може мати наслідком призначення справи незначної складності в судове засідання з викликом сторін.
Розглянувши вказане клопотання представника позивача, матеріали адміністративної справи, оцінивши предмет позову та суб'єктний склад учасників, враховуючи положення ч. 6 ст. 262 КАС України, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, тому в задоволенні останньої, суд відмовляє.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч. 2 ст. 242 КАС України).
З огляду на викладене та беручи до уваги необґрунтованість заявленого клопотання, суд доходить до переконання про відсутність підстав для відступу від своїх висновків, наведених в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі, в частині обраної судом форми провадження для розгляду та вирішення цієї справи.
Дослідивши клопотання представника позивача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку про залишення клопотання без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 241-243, 248, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.І. Соломко