Рівненський апеляційний суд
27 березня 2024 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Володимира Сергійовича на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Остапенко В.С. оскаржив її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Зауважує, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , чим порушив його право на захист та позбавив його можливості надати суду свої доводи та заперечення стосовно обставин інкримінованого правопорушення. Вважає, що працівниками поліції порушено порядок огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а матеріали справи складені неналежним чином. Працівниками поліції свідки огляду не залучалися, від керування ОСОБА_1 не відсторонявся і йому не роз'яснювалися його права на обов'язки. Заперечує наявність в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та стверджує про доказову недопустимість наявного у справі відеозапису, оскільки у протоколі відсутні відомості про технічний прилад, яким здійснювалася відеофіксація. Вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому його необґрунтовано притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Справа №570/5338/23 Суддя в суді І інстанції - Сидоренко С.М.
Провадження № 33/4815/196/24 Суддя в апеляційній інстанції - Шимків С.С.
Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову місцевого суду, а провадження у справі - закрити.
Правопорушник та його адвокат у судове засідання апеляційного суду не з"явилися. Вони належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання захисника ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, з метою допущення останнього до правосуддя, апеляційний суд приходить до висновку про його задоволення.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Судом встановлено, що 20 вересня 2023 року о 15 год. 30 хв., в с. В. Житин, Рівненського району, Рівненської області, на блокпості №16, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем Suzuki, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів.
Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів та проведення такого огляду у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується актом відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, направленням водія на огляд до медичного закладу, а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Свідки під час проведення огляду не залучалися, оскільки працівниками поліції здійснювалася його відеофіксація, що передбачено ст. 266 КУпАП.
Досліджений відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції відображає із достатньою повнотою обставини, за яких патрульні пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, від чого останній відмовився, що охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, у ході розмови із поліцейським ОСОБА_1 визнав факт вживання алкогольних напоїв, що на переконання апеляційного суду й спонукало його відмовитися від освідування.
Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №280415 від 20 вересня 2023 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, направленням водія на такий огляд до медичного закладу, а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції на CD-диску.
Факт вчинення вказаного правопорушення, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.
Підстав вважати їх недопустимими апеляційний суд не вбачає.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Постанова суду першої інстанції є законна та обґрунтована, а тому підстави для її скасування - відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Володимира Сергійовича про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Остапенку Володимиру Сергійовичу строк апеляційного оскарження постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Володимира Сергійовича залишити без задоволення, а постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.