Справа № 165/116/24 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/376/24 Доповідач: Данилюк В. А.
26 березня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом адвоката Якименко Зінаїди Степанівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якименко Зінаїди Степанівни на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 16 лютого 2024 року,
08 січня 2024 року адвокат Якименко З.С. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 16 лютого 2024 року зупинено провадження у справі за позовом адвоката Якименко Зінаїди Степанівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю, до ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку квартири в порядку поділу спільного сумісного майна та набрання рішенням суду законної сили.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Якименко З. С. подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною через невідповідність висновків суду обставинам справ та порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Випадки, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, визначені у ч. 1 статті 251 ЦПК України, зокрема, це у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
23 січня 2024 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмове клопотання про зупинення провадження у справі до винесення рішення та набрання ним законної сили в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку квартири в порядку поділу майна, що перебуває у провадженні Нововолинського міського суду (в іншому складі суду), оскільки вважає, що рішення у справі про поділ майна об'єктивно вплине на вирішення даної справи.
Судом встановлено, що в провадженні Нововолинського міського суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку квартири в порядку поділу спільного сумісного майна. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції вважав, що рішення у справі про поділ майна має вирішальне значення для всебічного та обґрунтованого розгляду даної цивільної справи, оскільки обидва позови стосується одного предмета спору - квартири та права власності сторін на це житло. У заявленому ОСОБА_2 позові останній просить визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю (оскільки набута ними у шлюбі) та визнати право власності на 1/2 її частину, натомість ОСОБА_1 , позиваючись до суду, в даному випадку, просить визнати спірну квартиру особистою власністю. Відтак, розгляд цієї цивільної справи є об'єктивно неможливим до ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_2 , що тривалий час знаходиться в проваджені суду та перебуває на стадії судового розгляду (розгляд здійснюється по суті позову).
Такий висновок суду не відповідає обставинам справи, є передчасним і таким, що зроблено з порушенням норм процесуального права.
Предметом позову по справі №165/116/24, провадження у якій зупинено, є визнання квартири особистою власністю Франц 1. В., що, навпаки, може вплинути на вирішення справи про поділ майна подружжя, предметом якого є спірна квартира. Є очевидним, що ОСОБА_1 подала позовну заяву про визнання майна особистою власністю з метою спростування презумпції спільної власності подружжя на майно, тому висновок суду про неможливість розгляду даної справи до вирішення справи про поділ майна є помилковим.
Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цсі6 від 01.02.2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
Як визначено у п. 6 ч. 1 ст.251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зазначені обставини враховані не були, то відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду
Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якименко Зінаїди Степанівни задовольнити.
Ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 16 лютого 2024 року в даній справі скасувати.
Цивільну справу за позовом адвоката Якименко Зінаїди Степанівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді