Справа № 161/10453/23 Провадження №11-кп/802/239/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
26 березня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2023 року, яким -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Крухиничі, Локачинського району, Волинської області, українець, громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючий на посаді слюсаря-ремонтника 3 розряду в ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика», зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Згідно вироку суду, ОСОБА_8 , визнаний винив в тому, що який був визнаним військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, 05.04.2023, близько 16:00год, працівником мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 , у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 вручалась персональна повістка про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оголошеними Указами Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", продовженого Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022, №65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, продовженої Указом Президента України №342/2022 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 17.05.2022, затвердженого Законом України №2264-IX від 22.05.2022 та для подальшої явки на 19.04.2023 до пункту збору, розташованого у АДРЕСА_2 та проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період.
Проте, ОСОБА_8 , 05.04.2023 відмовився від отримання повістки, для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період про що головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 у присутності працівників мобілізаційного відділу ОСОБА_10 та ОСОБА_12 було складено відповідний акт.
Таким чином, ОСОБА_8 , всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином повідомленим про необхідність прибуття, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ухилився від призову за мобілізацією, на особливий період та без поважних причин не прибув 19.04.2023 до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 , для відправлення у команді № НОМЕР_1 до військової частини для проходження військової служби.
У поданій апеляційній скарзі захисник та обвинувачений, кожен зокрема, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважають вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення надто суворого покарання, неврахування пом'якшуючої обставини, оскільки за час досудового слідства ОСОБА_8 усвідомив свою провину. Вказують, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується, має стійкі соціальні зв'язки: матір пенсійного віку та на утриманні малолітнього сина. Судом помилкового в мотивувальній частині вироку зазначено, що ОСОБА_8 раніше судимий. Просять вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити та призначити покарання з урахуванням положень ст. 69 КК України, звільнити від його відбування покарання з випробовуванням.
Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування захисника та обвинуваченого, які, кожен зокрема, апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених в ній, думку прокурора, який щодо її задоволення заперечив, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Висновок про винуватість ОСОБА_8 у вчинені злочину, за який його засуджено, обґрунтовано встановлений судом, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.
Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 336 КК України є правильною і також не оскаржується.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.
Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до нетяжких, дані про особу винного, а саме, те, що ОСОБА_8 позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, однак винуватість в інкримінованому йому злочині не визнав.
Як убачається з мотивувальної частини вироку судом зазначено, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий.
Разом з тим, з вимоги про судимість ОСОБА_8 (а.с.77) убачається, що він раніш до кримінальної відповідальності не притягувався.
Тому апеляційний суд вважає, що з мотивувальної частини вироку місцевого суду слід виключити вказівку про те, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.
Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляції обвинувачений та захисник, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відбуття покарання обвинуваченим реально, окрім того і відсутні підстави для призначення покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, разом з тим, знайшов за можливе і необхідне призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ст. 336 КК України.
Обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а тому підстав для зміни вироку з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, суд не вбачає.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про те, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді