Справа № 761/10312/24
Провадження № 1-кс/761/7110/2024
25 березня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102100000176, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України,
установив:
19.03.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вх. № 27158) клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102100000176, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що слідчими СВ Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022102100000176 від 27.09.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор зазначає про таке.
Попередньо встановлено, що група невстановлених осіб разом з ОСОБА_4 на території міста Києва створили злочину схему щодо набуття фіктивних підстав, які в подальшому можуть бути ними використанні для реєстрації право власності за собою на самочинно побудовані (встановлені) будівлі на самоправно зайнятих земельних ділянках та подальшого протиправного набуття ними права на отримання у власність чи оренду земельних ділянок на яких знаходяться самочинно збудовані (встановлені) об'єкти нерухомості.
Так, група невстановлених осіб разом з ОСОБА_4 , знаючи про наявність так званої «будівельної амністії», а саме: щодо можливості проведення державними реєстраторами (нотаріусами) реєстраційних дій на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, що закінчені будівництвом до 05.08.1992, на підставі спрощеного пакету документів, до переліку якого не входять документи щодо підтвердження ведення об'єкта будівництва у експлуатацію, вирішили використати вказану норму законну на свою користь з метою особистого збагачення.
Таким чином, з метою приховання допущених порушень будівельного та земельного законодавства а також готування до вчинення ними подальших шахрайських дій, невстановлені особи, на самовільно зайнятій земельній ділянці у місті Києві розмістили нежитлову будівлю - автомийку літ. «А».
У подальшому, невстановлені особи з метою створення законних підстав для подальшого проведення реєстраційних дій щодо визнання права власності на незаконно встановлену будівлю - нежитлову будівлю - автомийку літ. «А» за ними, виготовили підроблену технічну документацію та довідку про результати проведення інвентаризації об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 до яких внесли неправдиві відомості щодо власника будівлі, часу її побудови та її площі.
Як наслідок, отримавши вищевказану завідому підроблену технічну документацію, нібито виготовлену ТОВ «КОРУНД КОНСАЛТИНГ», невстановлені особи разом із ОСОБА_4 , звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 з метою проведення подальшої державної реєстрації право власності за ОСОБА_4 .
У той же день, 21.10.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , у порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, здійснила реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності документів, що підтверджують адресу, ведення об'єкта в експлуатацію та на підставі документів, які містять неправдиві відомості, та не підтверджують набуття третіми особами речових прав на нерухоме майно.
Як наслідок, невстановлені особи разом з ОСОБА_4 , на підставі підроблених документів протиправно отримали у власність вищевказану нежитлову будівлю, самоправно зайняли земельну ділянку на якій вона знаходиться та шахрайським шляхом отримали першочергове право на отримання земельної ділянки в оренду від територіального громади.
У ході досудового розслідування було встановлено, що нежитлова будівля - автомийка літ. «А» побудована в період часу з 2008 по 2010 роки, що не відповідає інформації зазначеній в інвентаризаційних документах, а саме, що рік побудови до 05.08.1992 року.
Допитана в процесуальному статусі свідка ОСОБА_4 , відмовилась надавати будь які пояснення, щодо обставин будівництва та реєстрації вищевказаного об'єкту нерухомого майна, користуючись правом передбаченим ст. 63 Конституції України.
Крім того встановлено, що до ОСОБА_4 зверталась до Київської міської ради із заявою про продаж земельної ділянки без земельних торгів, обґрунтовуючи це тим, що на такій ділянці знаходиться нежитлова будівля, яка у її власності. Що в свою чергу може призвести до вибуття із комунальної власності земельної ділянки за значно нижчою ціною, ніж вона могла бути реалізовано на земельних торгах.
Постановою в порядку ст. 98 КПК України нежитлову будівлю - автомийку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_4 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , визнано в якості речового доказу по кримінальному провадженню так як вона є матеріальним об'єктом, який містить сліди кримінального правопорушення, а також отримана у власність внаслідок вчинення протиправних дій.
А тому, з метою збереження речового доказу та унеможливлення подальшого відчуження, псування, пошкодження, знищення майна, прокурор просить накласти арешт на нежитлову будівлю - автомийку літ. «А», що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2203069180000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами вказаною будівлею.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 19.03.2024 слідчим суддею визначено ОСОБА_1 20.03.2024 клопотання разом з додатками було передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
У судове засідання прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Однак, на електроннку адресу суду надійшла заява від прокурора ОСОБА_3 про розгляд клопотання про арешт майна без його участі.
Володілець майна в судове засідання не викликався на підставі приписів частини 2 статті 172 КПК України.
Згідно із приписами ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши доводи щодо підстав накладення арешту на майно, копії матеріалів кримінального провадження, надані в обґрунтування доводів клопотання, слідчий суддя приходить до такого висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні СВ Шевченківського управління поліції ГУНП у місті Києві знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022102100000176, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно до ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 від 04.03.2024 у вказаному кримінальному провадженні майно на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовим доказом.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При цьому при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для забезпечення збереження речового доказу та запобігання вчиненню дій щодо відчуження зазначеного майна.
Слідчий суддя також приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Крім того, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою прокурора від 04.03.2024, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 2, 7, 131, 132, 170-173, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102100000176, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42022102100000176, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2022, на нежитлову будівлю - автомийку літ. «А», що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2203069180000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами вказаною будівлею.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_6