21.03.2024 Справа № 756/9873/23
Унікальний №756/9873/23
Провадження №2-др/756/35/24
15 березня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.,
за участю секретаря П'яла Ю.Б.,
представника позивача адвоката Микитишин О.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Олексієнка Михайла Михайловича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
У провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31.01.2024 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на її користь майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 14 475,51 грн., франшизу у розмірі 1500 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн. та судовий збір у розмірі 822,07 грн.
01.02.2024 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко М.М. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, а саме щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 17000 грн., з посиланням на те, що відповідно до укладеного договору про надання професійної правничої допомоги та актів виконаних робіт вартість наданої правової допомоги складає 25 600 грн., разом з тим представник вважає заявлені витрати у розмірі 17000 грн. обґрунтованими та такими, що відповідають співмірності та складності даної справи.
Відповідач в судовому засіданні підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення та просив задовольнити її.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та просив відмовити у її задоволенні, просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що розмір витрат на правничу допомогу заявлений стороною позивача є неспівмірним з виконаною роботою, не відповідає критерію розумності та обґрунтованості. Зазначав, що звернення до суду відбулося у зв'язку із небажанням сторони відповідача врегулювати спір у позасудовому порядку. Звертав увагу на те, що після вирішення питання про відкриття провадження, сторона відповідача частково визнавала заявлені вимогу та вказували на їх правомірність. Жодних дій, направлених виконання визнаних зобов'язань сторона відповідача добровільно не вчинила, що зумовило збільшення часу на представництво інтересів учасників справи. Окрім того, в документах поданих стороною відповідача, наявні розбіжності щодо вартості наданих послуг, що ставить під сумнів заявлені вимоги.
Резюмуючи наведене, вказував на можливість стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено судом, 24.08.2023 між ОСОБА_1 та адвокатом Олексієнком М.М. укладено договір про надання професійної правничої допомоги, а також додаткові угоди №1 від 24.08.2023 та №2 від 26.01.2024, видано ордер на представництво інтересів від 25.08.2023, складено акти виконаних робіт від 25.08.2023, 04.09.2023, 11.09.2023, 15.09.2023, 10.10.2023, 23.11.2023, 26.01.2024, 31.01.2024, згідно з якими за надання правової допомоги (складання та подання адвокатського запиту, відзиву на позовну заяву, клопотання про долучення доказів, представництво інтересів клієнта в суді 15.09.2023, 10.10.2023, 23.11.2023, 26.01.2024, 31.01.2024, складання та подання заяви про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу) відповідачем було сплачено 19000 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с.84,168-185).
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі №756/2114/17 (провадження 61-10774св18).
З матеріалів справи убачається, що надані представником відповідача акти виконаних робіт від 15.09.2023 та від 26.01.2024 не відповідають дійсності в частині надання правничої допомоги у вигляді представництва інтересів клієнта в суді, оскільки, як було встановлено судом, у судовому засіданні, яке відбулося 15.09.2023, представник відповідача участі не приймав, подав заяву про відкладення розгляду справи з посиланням на участь в кримінальному провадженні у Печерському районному суді м. Києва, а 26.01.2024 судове засідання не відбулося з причини оголошення повітряної тривоги по м. Києву.
Крім того, як встановлено судом, заявлений розмір витрат на правову допомогу не співмірний з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Додатково суд звертає увагу на те, що позовні вимоги були задоволені частково, тому судові витрати повинні розподілятися пропорційно до задоволених позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що після вирішення питання про відкриття провадження, сторона відповідача частково визнавала заявлені вимогу та вказували на їх правомірність. Матеріали справи не містять доказів того, сторона відповідача, у добровільному порядку виконала грошові зобов'язання в частині визнаної частини позовних вимог, що зумовило збільшення часу на представництво інтересів учасників справи.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, наявності доказів на підтвердження невідворотності таких витрат, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн. та стягнути їх з позивача на користь відповідача.
Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст. 137, 258-260, 270, 354 ЦПК України, суд -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Олексієнка Михайла Михайловича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Повний текст судового рішення складено 21.03.2024.
Суддя: Олексій ДИБА