Справа № 285/474/24
провадження у справі 3/0285/805/24
Іменем України
26 березня 2024 року м. Звягель
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
Мозговий В.Б., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно адміністративного матеріалу, 20.01.2024 о 00 год. 30 хв.,по вул. Чехова, 30 в м. Звягель, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з порожнини рота, нестійка хода, нечітка мова). Від проходження медичного огляду на визначення стан сп'яніння алкогольного на місці зупинки т/з за допомогою алкотестеру та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненому правопорушенні не визнав.
Дослідивши адміністративний матеріал, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Виконання цих завдань неможливе без чіткого визначення предмета доказування у даній справі, а також (у межах ст. 251 КпАП) відповідних засобів доказування.
Встановлено, що 20.01.2024 о 00 год. 30 хв.,по вул. Чехова, 30 в м. Звягель, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з порожнини рота, нестійка хода, нечітка мова). Від проходження медичного огляду на визначення стан сп'яніння алкогольного на місці зупинки т/з за допомогою алкотестеру та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, який фіксує факт адміністративного правопорушення і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Частиною першою та другою статті 62 Закону України «Про національну поліцію України» (далі - Закон) передбачено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак наркотичного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння та відмови особи від проходження такого огляду.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
З відеозапису події, файл № ___(3) вбачається, що під час зупинки ОСОБА_2 працівником поліції у комендантську годину, при спілкуванні з останнім, було встановлено, що у ОСОБА_2 наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів у зв'язку з чим, вони запропонували ОСОБА_2 пройти огляд на визначення стан сп'яніння алкогольного на місці зупинки т/з за допомогою алкотестеру або проведення такого огляду в медичному закладі, При цьому ОСОБА_2 однозначної відповіді не надав. Після цього працівники поліції повторно запропонували ОСОБА_2 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою алкотестеру або проведення такого огляду в медичному закладі, на що останній відмовився.
Переглянуті відеозаписи подій, які є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_2 дійсно керував транспортним засобом, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, на що останній відмовився.
Отже, з матеріалів справи слідує, що вони містять переконливі та беззаперечні докази, які підтверджують, що ОСОБА_2 дійсно керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Також встановлено, що ОСОБА_2 , керував автомобілем о 00 год. 30 хв. 20.01.2024 тобто під час дії комендантської години.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування.
Особи, винні у порушенні вимог або невиконанні заходів правового режиму воєнного стану, притягаються до відповідальності згідно із законом (ч. 1 ст. 25 цього Закону).
Як зазначено у п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 (далі - Порядок № 573), під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Згідно п. 16 Порядку № 573 патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, серед іншого: затримувати і доставляти в органи або підрозділи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення; перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться; вилучати в осіб предмети, які є знаряддям, засобом або предметом правопорушення, і передавати їх органам або підрозділам Національної поліції; тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об'єктів, евакуйовувати транспортні засоби.
Наведені норми свідчать про наявність правових підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу, який здійснює рух в комендантську годину
Суд не приймає до уваги пояснення правопорушника ОСОБА_2 оскільки вони спростовуються вищезазначеним.
Суд звертає увагу, що право кожної людини на життя та безпеку може бути порушено, якщо водій керує транспортним засобом у стані сп'яніння. Крім того, керування автомобілем у стані сп'яніння є порушенням права на безпеку дорожнього руху та може призвести до серйозних наслідків для інших учасників дорожнього руху.
Визнання недопустимими доказів, зібраних поліцейськими, лише з підстав невиконання формалізованих процедур, або допущення описок без усвідомлення їх мети і значення, а тільки тому, що вони існують, без встановлення факту порушення жодного з прав чи основоположних свобод особи яка притягається до адміністративної відповідальності, вказувало б лише надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм, що в свою чергу унеможливить досягнення мети адміністративного стягнення (ст. 23 КУпАП) та може мати тяжкі наслідки для інших учасників руху в майбутньому.
Висновок щодо визнання доказів недопустимими було зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 року № 756/10060/17.
Під час розгляду даної справи, судом не було встановлено, що під час оформлення поліцейськими адміністративних матеріалів відносно правопорушника відбулось порушення його конвенційних або конституційних права, внаслідок чого зібрані докази могли б бути визнані недопустимими, а провадження в справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Оскільки санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативний вид адміністративного стягнення, суд не наділений законних підстав для врахування особи порушника, обтяжуючи та пом'якшуючи обставини.
Відповідно до ст. 40-1, ч. 5 ст. 283 КУпАП судовий збір у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 130 ч 1, 245, 283, 284 п 1, 294 КУпАП,
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя В.Б. Мозговий