27.03.2024 Справа № 908/837/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП) про забезпечення позову до подання позовної заяви
до особи, яка в подальшому набуде статусу учасника справи відповідача:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРЕНА ГРУП ЛТД» (69095, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 9а, ЄДРПОУ 42782408)
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
25.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження, на нерухоме майно, власником якого ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме, на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 1 143,7 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 191435123101.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 908/837/24 передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.
В обґрунтування поданої заяви, заявник зазначає, що ОСОБА_1 (надалі за текстом - Позивач) має намір звернутися до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕНА ГРУП ЛТД» (надалі за текстом - Відповідач, Товариство) та ОСОБА_2 (надалі за текстом -Відповідач - 2) про визнання недійсним фраудаторного правочину, а саме, договору купівлі-продажу (надалі за текстом - Договір), укладеного 18 жовтня 2023 року між Відповідачем і Відповідачем 2, згідно з яким Відповідач продав, а Відповідач 2 придбала нерухоме майно, а саме, нежитлове приміщення загальною площею 1 143,7 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_3 , у складі офісу (літера 2-А), котельної літ. Б, будівлі гаражу літ. В, альтанки літ. Г, паркану № 4, ворот № 5 і № 6, фонтану № 7, замощення III та IV (надалі за текстом сукупно - Нерухоме майно).
Укладенню Договору передували такі події та обставини.
Основним видом господарської діяльності Товариства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код за КВЕД 68.20).
Нерухоме майно було придбано Відповідачем 02.02.2021 і одразу передано в оренду, за рахунок чого протягом тривалого періоду Товариства отримувало чималий дохід, що, зокрема, підтверджується ухвалою господарського суду про затвердження реєстру кредиторів у справі № 908/2289/23, прийнятої за результатами розгляду заяви Відповідача.
Згідно з даними наявної у Позивача фінансової звітності Відповідача за шість місяців 2022 року (рядки 1010 і 1011 балансу), загальна вартість основних засобів Товариства становить, з урахуванням зносу, 1 542 000,00 грн, первісна вартість -1 594 600,00 грн, що, за вирахуванням розміру податку на додану вартість, це майже відповідає договірній вартості Нерухомого майна, за якою його було придбано згідно з договором купівлі продажу (1 846 753,20 грн, або, без ПДВ 1 538 961,00 грн).
Таким чином, Нерухоме майно являло собою одночасно і основний актив, і головне джерело доходів Товариства.
Пунктом 7.12.7 Статуту Товариства в редакції, що діяла до 20 березня 2023 року, було встановлено обмеження повноважень виконавчого органу щодо укладання правочинів сумою, яка не перевищує 300 000,00 грн. Дані обмеження гарантували кожному з учасників Товариства, що Нерухоме майно не буде відчужено без відома учасників та без надання на це згоди вищим органом Товариства.
Станом на 20 березня 2023 року зареєстрований статутний капітал Товариства розподілявся між його учасниками - чотирьма фізичними особами, з яких Позивачу належало 27,5%, Відповідачу 2 - 37,5 %.
20 березня 2023 року Позивачем, у відповідності до частини 1 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» подано державному реєстратору заяву про вихід з Товариства, наступного дня відповідні зміни внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
24 березня 2023 року Позивачем направлено на адресу Відповідача і, додатково, всім учасникам Товариства, що залишилися в його складі, включно з Відповідачем 2, повідомлення про вихід з Товариства та вимогою, згідно зі статтею 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»:
1) протягом 30 днів повідомити Позивачу вартість її частки станом на 19 березня 2023 року, а також надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку;
2) протягом одного року виплатити Позивачу вартість її частки.
Вимоги Позивача Відповідачем дотепер не виконані, вартість частки Позивачу не повідомлено, копії документів, необхідних для розрахунку, не надані, розрахунки не здійснені.
Вихід з Товариства Позивачка розглядала як єдину можливість зберегти фактичну вартість належної їй частки, до того моменту, поки ця частка не буде обезціненою внаслідок протиправної змови з цього приводу інших учасників Товариства та його директора.
Більш того, разом із повідомленням Відповідача та інших учасників Товариства, включно з Відповідачем 2, про вихід з його складу, Позивачем було попереджено всіх адресатів про негативні наслідки, які настануть для них у разі, якщо із спливом строку виплати Позивачу вартості її частки виявиться, що Товариство неспроможне виконати відповідні фінансові зобов'язання (субсідіарна відповідальність за зобов'язаннями Товариства і кримінальна відповідальність за доведення Товариства до банкрутства).
Попри ці застереження, до спливу строку, встановленого для виплати Відповідачем Позивачу вартості її частки, оспорюваним Договором Нерухоме майно Відповідачем було відчужено, причому його набувачем стала не стороння особа, а саме Відповідач 2, тобто учасниця Товариства, яка до виходу Позивачу зі складу учасників, володіла 37,5 % часток в статутному капіталі, а, в результаті перерозподілу часток після виходу Позивачу стала власницею контрольного пакету голосів - 51,72 %.
З наведених вище обставин вбачається, що Відповідач продав Нерухоме майно пов'язаній з ним особі, достеменно знаючи про наявність зобов'язань перед Позивачем і наближення граничного строку розрахунку, та, за результатами укладеного правочину (і ймовірного отримання грошових коштів за Нерухоме майно), із Позивачем, тим не менш, не розрахувався.
Крім того, оскільки Відповідач, попри сплив граничного строку розрахунку з Позивачем через її вихід з Товариства, цього розрахунку не здійснив, одночасно з позовом про визнання Договору недійсним Позивачем буде подано до господарського суду також позов про стягнення ринкової вартості частки пропорційно частці у статутному капіталі товариства, яку Позивач оцінює в 3 803 367,76 грн, а також додаткового внеску до статутного капіталу Товариства в розмірі 50 000,00 грн - через те, що відповідне збільшення статутного капіталу Товариством так і не було зареєстровано, а грошові кошти Позивача Відповідачем, по суті, привласнені.
Розглянувши подану заявником заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист.
Вжиття судом заходів забезпечення позову є метою щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Дослідивши матеріали та обставини викладені у заяві, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення майбутнього позову про визнання недійсним Договору купівлі-продажу Нерухомого майна шляхом накладення арешту на це Нерухоме майно підлягає задоволенню, оскільки заявником наведені обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може порушити його права, а вжитті судом заходи сприятимуть запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушених прав.
Таким чином, у даному випадку, застосування судом обраного заходу забезпечення позову (у разі задоволення позову, який заявник має намір подати) направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів заявника.
Під час розгляду зазначеної заяви судом не встановлено, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову є неспівмірним із майбутніми позовними вимогами, а з огляду на обставини, що були зазначені заявником, суд вважає, що невжиття таких заходів може призвести до більш негативних наслідків, ніж їх застосування.
Відповідно до статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч.1). Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (ч.2). Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.4).
Керуючись ст. ст. 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження, на нерухоме майно, власником якого ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме, на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 1 143,7 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 191435123101- до вирішення по суті спору у даній справі;
Дана ухвала є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 27.03.2024 і підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
Ухвала набирає законної сили з 27.03.2024 та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України протягом десяти днів з дня підписання.
Ухвала підписана 27.03.2024.
Суддя Т.А. Азізбекян