Єдиний унікальний № 946/1469/24
Провадження № 1-кп/946/351/24
Іменем України
27 березня 2024 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у місті Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023162150001528, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Виноградівка Болградського району Одеської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого водієм автотранспортних засобів в КП «ІВУВКГД», такого, що перебуває у фактичних шлюбних відносинах, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - м. Ізмаїл), проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисниця ОСОБА_5 ,
інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_6 .
Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки про виклик до суду в електронній формі у додаток «Viber», звернувся до суду із заявою про розгляд провадження за його відсутності, в якій також зазначив, що обвинувачений відшкодував матеріальну та моральну шкоду у повному обсязі та просив суд призначити обвинуваченому покарання не пов'язане з позбавлення волі та не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про можливість за відсутності потерпілого з'ясувати обставини, що мають значення для судового розгляду, відповідно до ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), дійшов висновку про проведення судового розгляду без її участі. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 327 КПК, неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
1.28.11.2023 приблизно об 11:30 годині водій ОСОБА_3 , керуючи в стані алкогольного сп'яніння (етиловий спирт у концентрації 1,85‰) технічно справним автомобілем марки «Chevrolet» моделі «Lacetti» реєстраційний номер НОМЕР_1 , і рухаючись в АДРЕСА_3 по вул. Центральній з боку вул. Дружби в напрямку вул. Перемоги, в порушення вимог підп. «б» п. 2.3., підп. «а» п. 2.9., п.п. 10.1., 10.5., 13.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР), проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, при виконанні маневру повороту ліворуч на перехресті вул. Центральної кут вул. Дружби, не переконався в безпечності виконання даного маневру, при безпосередньому виконанні самого маневру здійснив виїзд в смугу зустрічного руху, і в подальшому при виявленні пішохода, що рухався по проїзній частині біля лівого краю дороги (по напрямку руху автомобіля), не дотримавшись безпечної дистанції або безпечного бічного інтервалу, щоб мати змогу уникнути наїзду на нього, біля будинку АДРЕСА_4 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який рухався у попутному напрямку попереду.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому бічних мас крижів справа, правої сідничної кістки та лівої лобкової кістки без зміщення уламків, закритого перелому лівого 10-го ребра по середній паховій лінії без зміщення уламків, які не викликали небезпечні для життя явища і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я строком понад три тижні (більш ніж 21 день).
2.Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Стаття (частина статі) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
3.Кримінальний кодекс України
«Стаття 286-1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп'яніння
1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, -
караються позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років.»
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
4.Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК. Враховуючи, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не піддавали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позиції, суд, за їх згодою, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням документів, що стосуються його особи, заходів забезпечення кримінального провадження та процесуальних витрат. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
5.Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення. У ході судового розгляду він детально розповів про обставин кримінального правопорушення та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, спосіб, яким він здійснив дорожньо-транспортну пригоду. Так, обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що звечора 27.11.2024 він перебував на своїй дачній ділянці у АДРЕСА_5 . У зв'язку з тим, що пішов сильний сніг він залишився там ночувати, де вживав алкоголь. Наступного дня, 28.11.2024, йому треба було їхати, у зв'язку з тим, що не було електрики, для того, щоб допомогти дружині, і він сподівався, що ознаки сп'яніння зникли. Проїжджаючи через с. Нова Некрасівка Ізмаїльського району, він мав повернути ліворуч, побачив, що його смуга для руху була занесена снігом, а на лівій смузі йшов потерпілий, але він розраховував, що потерпілий надасть йому дорогу, адже він подавав звуковий сигнал, але потерпілий на відреагував на це, і він вжив заходи щодо уникнення зіткнення, а саме почав гальмувати на вивернув кермо праворуч на праву смугу для руху, але йому не вдалося уникнути зіткнення, і потерпілий вперся в ліву передню частину його автомобіля, від чого впав. Потерпілий сам підвівся, відмовлявся від госпіталізації, він же його вмовляв відвести до лікарні. Зрештою потерпілого госпіталізували, коли приїхала швидка допомога. Він відразу виявив ініціативу щодо надання матеріальної допомоги на лікування потерпілого. Потерпілий навіть не долікувався та самовільно залишив лікувальний заклад. Після цього він зустрівся з потерпілим та відшкодував у повному обсязі матеріальну та моральну шкоду, про яку потерпілий заявив. Жодних претензій до нього не було. Після цього йому повідомили, що потерпілий помер, але не від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, що сталася за його участю, а у зв'язку з іншою причиною. Незважаючи на те, що смерть потерпілого не була пов'язана з вчиненим ним кримінальним правопорушенням, він все ж взяв на себе матеріальні витрати на його поховання. Він має допомагати своїм дітям, яких у нього всього чотири, одна дитина є неповнолітньою. Він зробив для себе належні висновки, і позбавлення його волі не є доцільним, на його думку. Також, враховуючи, що він працює водієм, то керування транспортними засобами пов'язане з основним джерелом його доходу, у зв'язку з чим позбавлення його цього права значно вплине на рівень його доходів та доходів його сім'ї. У зв'язку з викладеним обвинувачений просив не позбавляти його свободи та права керування транспортними засобами.
6.Відповідно до підп. «б» п. 2.3. ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
7.Згідно підп. «а» п. 2.9. ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
8.З п. 10.1. ПДР вбачається, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
9.Згідно з п. 10.5. ПДР, поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини. Виїзд з перехрестя, де організовано круговий рух, може здійснюватися з будь-якої смуги, якщо напрямок руху не визначено дорожніми знаками чи розміткою і це не створить перешкод транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку праворуч.
10.З п. 13.1. ПДР вбачається, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
11.Досліджені обставини провадження дозволяють суду дійти висновку про те, що ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, діючи з необережності у формі кримінальної протиправної самовпевненості, порушив підп. «б» п. 2.3., підп. «а» п. 2.9., п.п. 10.1., 10.5., 13.1. ПДР, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та ці суспільно небезпечні наслідки у виді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому перебувають у прямому причинно-наслідкову зв'язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_3 . ПДР. Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчинені ним кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286-1 КК.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
12.До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
13.Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.
Мотиви призначення покарання
14.При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст.ст. 65 - 67 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
15.Як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
16.Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
17.Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
18.Конституційний Суд України в абз. 5 п/п. 4.1. п. 4. Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
19.За формальною класифікацією, передбаченою ст. 12 КК, в залежності від форми вини та санкції ч.1 ст. 286-1 КК обвинувачений ОСОБА_3 вчинив необережний нетяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
20.Водночас, як обставина, що має враховуватися судом при призначенні покарання, ступінь тяжкості злочину є оціночною ознакою, яка визначає межі судової дискреції.
21.Так, ОСОБА_3 хоча вчинив нетяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, але цей злочин є необережним. При цьому обвинувачений ОСОБА_3 добровільно у повному обсязі відшкодував завдані збитки, у зв'язку з чим потерпілий ОСОБА_6 , просив суд не позбавляти волі та права керування транспортними засобами обвинуваченого з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_3 відшкодував його брату ОСОБА_7 завдану шкоду, сплатив повністю лікування, тому останній жодних претензій ані матеріального, ані морального характеру до обвинуваченого не мав, про що надав відповідну розписку.
22.Щодо особи винного, то ОСОБА_3 раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні одну малолітню дитину, 11.09.2019 р.н.
23.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд також приймає до відома і досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якій ризики вчиненні повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюються як середні. На думку органу з питань пробації виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.
24.Отже, визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить з того, що у нього наявні кілька обставин, що пом'якшують його покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку, що суттєво знижує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суд також враховує те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується за місцем проживання та роботи позитивно, має на утриманні одну малолітню дитину, те, що у нього відсутні обставини, що обтяжують покарання, що у поєднанні з позицією потерпілого щодо поведінки обвинуваченого після вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, щодо надання обвинуваченим матеріальної допомоги по похованню потерпілого, смерть якого не пов'язана з вчиненим обвинуваченим кримінальним правопорушенням, і з даними досудової доповіді щодо середніх ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, і можливості виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства значно зменшує ступінь суспільної небезпеки особи обвинуваченого. Тому, виходячи з принципу справедливості, який передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину, суд вважає можливим визнати вказані обставини виключними та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК, а саме до штрафу, застосувавши відносно обвинуваченого ОСОБА_3 дію положень ч. 1 ст. 69 КК.
25.Визначаючи розмір штрафу, який має бути призначений обвинуваченому, суд враховує майновий стан обвинуваченого ОСОБА_3 , а також ступінь тяжкості вчиненого злочину та інші встановлені судом обставини, зокрема, попереднє ув'язнення обвинуваченого тривалістю три дні.
26. ОСОБА_3 також слід призначити обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що передбачене санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК. Таке додаткове покарання сприятиме виправленню обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень не тільки обвинуваченим, а й іншими особами. Крім того, виконувана обвинуваченим ОСОБА_3 робота, пов'язана з керуванням транспортним засобом, не може бути перешкодою в призначенні цього виду покарання, оскільки, з урахуванням тяжкості і характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а також принципів співмірності та справедливості покарання, його все ж слід тимчасово відсторонити від керування транспортними засобами. При цьому в цьому випадку суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 2 ст. 69 КК.
27.На думку суду, призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
28.При цьому судом враховані висновки Верховного Суду щодо дискреційних повноважень суду щодо визначення виду та міри покарання (постанови Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №337/3654/16-к, від 28.05.2020 у справі №753/13972/17 та від 06.08.2020 у справі №759/13520/18).
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
29.Судом встановлено, що ОСОБА_3 був затриманий у даному кримінальному провадженні 28.11.2023, що підтверджується відповідним протоколом, та ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.11.2023 відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого на теперішній час сплив. Клопотання про застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили від прокурора не надходило.
У силу вимог ч. 5 ст. 72 КК попереднє ув'язнення ОСОБА_3 з 28.11.2023 до 30.11.2023 враховується судом для пом'якшення його покарання у виді штрафу. Враховуючи розмір штрафу, який має бути призначений судом обвинуваченому, відносно нетривалий термін попереднього ув'язнення (3 дні), а також тяжкість вчиненого злочину, суд не вбачає підстав для повного звільнення обвинуваченого від покарання у виді штрафу.
30.Питання про арешт майна та про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 4 ст. 174, ч. 9 ст. 100 КПК.
31.На підставі ч. 2 ст. 124 КПК з ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/115-24/265-ІТ від 18.01.2024 у сумі 3 029,12 грн, судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/115-24/269-ІТ від 22.01.2024 у сумі 1 514,56 грн та судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/115-24/2335-ІТ від 13.02.2024 у сумі 3 029,12 грн, а всього в загальному розмірі 7 572,80 грн.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд -
ухвалив:
1. ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК, та призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК у виді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
2.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у сумі 7 572,80 грн (сім тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні 80 коп.).
3.З набранням вироком законної скасувати у повному обсязі арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.11.2023 з урахуванням змін, внесених ухвалою від 21.02.2024, та:
- автомобіль марки «Chevrolet» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що повернутий ОСОБА_3 без права відчуження, - вважати повернутим обвинуваченому ОСОБА_3 , поновивши право розпорядження цим майном;
- зразки крові водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2 флакони по 5 мл крові, упаковані в полімерний пакет НПУ СУ PSP0006510, - знищити.
4.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
5.Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.
6.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
7.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
8.Під час судового провадження судом застосовувалися Правила організації ефективного кримінального судочинства, які введені в дію рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020, з якими можна ознайомитись на сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 у розділі «Громадянам», вкладка «Проект «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін», а також у секретаря судового засідання.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1