26 березня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/7437/23
Провадження № 11-кп/4820/325/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 лютого 2023 року за № 1202324300000618 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2024 року, -
Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено. Застосовано щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старий Оскол, Бєлгородської області, рф, українця, громадянина України, із базовою середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на період судового розгляду, але не більше ніж на 60 днів з дня оголошення даної ухвали, тобто по 18 травня 2024 року.
Визначено обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60 560 грн., при внесенні яких на депозитний рахунок Державної судової Адміністрації в Хмельницькій області, запобіжний захід ОСОБА_6 ухвалено змінити на заставу, поклавши згідно ст. 194 КПК України на нього обов'язки.
У задоволенні клопотання захисника про обрання ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою - відмовлено.
Як вбачається з матеріалів провадження, 11 лютого 2023 року, близько 13 год. 35 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований в будинку АДРЕСА_2 , помітив на прилавку алкогольні напої та прийняв рішення про таємне викрадення чужого майна з метою власного збагачення.
Тоді ж, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що в країні діє воєнний стан, введений Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який продовжений Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», передбачаючи та свідомо бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою особистого збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, умисно, таємно, підійшов до прилавку із алкогольними напоями, звідки викрав одну пляшку віскі «Jack Daniel's» об'ємом 0,5 літра, вартістю 476 грн. 46 коп., заховавши її у кишеню куртки в яку був одягнений та покинув приміщення магазину не розрахувавшись за товар, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Вказаними умисними протиправними діями ОСОБА_6 , заподіяв потерпілому ТОВ «Тайстра Груп» майнову шкоду на суму 476 грн. 46 коп.
Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Окрім цього, 17 лютого 2023 року, близько 18 год. 35 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований в будинку АДРЕСА_2 , помітив на прилавку алкогольні напої та прийняв рішення про таємне викрадення чужого майна з метою власного збагачення.
Тоді ж, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що в країні діє воєнний стан, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який продовжений Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», передбачаючи та свідомо бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою особистого збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, умисно, таємно повторно з прилавку алкогольними напоями викрав одну пляшку віскі «Jack Daniel's» об'ємом 0,7 літра, вартістю 639 грн. 06 коп., заховавши її у кишеню куртки в яку був одягнений та покинув приміщення магазину, не розрахувавшись за товар. В подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Вказаними умисними протиправними діями ОСОБА_6 , заподіяв потерпілому ТОВ «Тайстра Груп» майнову шкоду на суму 639 грн. 06 коп.
Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, повторно, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
21 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202324300000618 внесено відомості про кримінальне правопорушення, правова кваліфікація - ч. 4 ст. 185 КК України.
Не погоджуючись з ухвалою, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та обрати ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Рішення місцевого суду вважає постановленим із порушенням норм процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Місцевим судом не враховано наявність у підозрюваного офіційного багаторічного місця проживання.
Крім того, ОСОБА_6 повністю визнав свою вину, сприяв досудовому розслідуванню, відшкодував завдану злочином шкоду.
Обвинуваченому на досудовому розслідуванні не обирались жодні запобіжні заходи, а тому він не переховувався від суду.
Ухвала суду та клопотання прокурора не містять обґрунтування неможливості застосування інших більш м'яких видів запобіжних заходів.
Обставини, встановлені місцевим судом щодо ухилення обвинуваченого від судового розгляду не відповідають матеріалам кримінального провадження та дійсним фактичним обставинам.
Зокрема, із численних повернутих конвертів із повістками про виклик до суду, жодна не була вручена обвинуваченому та поверталася поштою у зв'язку із відсутністю адресата, що може бути зумовлено незадовільною роботою «Укрпошти».
Відповідно до матеріалів справи частина судових засідань відкладалась у зв'язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті та з інших причин, що не пов'язані із неявкою обвинуваченого, отже він не намагався затягнути розгляд справи.
Як вбачається із рапортів працівників поліції, вони не могли повідомити ні ОСОБА_6 , ні членів його сім'ї про розгляд справи, оскільки приходили до обвинуваченого коли нікого не було вдома, можливо посеред робочого дня (часу в рапортах не зазначено). Натомість, під час виконання ухвали про розшук останього працівники оперативного підрозділу поліції 20 березня 2024 року о 07 год. 35 хв. прийшли за його місцем реєстрації та безперешкодно застали його вдома.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, з посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора про законність і обґрунтованість ухвали, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ст. 370 КПК України ухвала суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
За ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд при розгляді клопотання прокурора в повній мірі дотримався цих вимог закону.
Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, подане до суду першої інстанції клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 184 КПК України. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_6 , які є тяжкими, та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Також на те, що на неодноразові виклики до суду останній не з'являвся, а застосування примусових приводів позитивних результатів не дало.
Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду з метою уникнинення кримінальної відповідальності та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наведені в клопотанні прокурора підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином перевірялись судом. При цьому був опитаний ОСОБА_6 , вислухана думка прокурора, захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 суд врахував наведені прокурором обставини, також врахував, що обвинувальний акт відносно останнього надійшов на розгляд суду ще в березні 2023 року, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ві 12 березня 2024 року ОСОБА_6 було оголошено в розшук. Судові засідання неодноразово відкладались через неявку обвинуваченого до суду. У судовому засіданні він не зміг пояснити причини такої своєї поведінки.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 , який може і надалі ухилятися від суду.
Врахувавши наведені ризики, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в їх сукупності суд прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, про необхідність обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду кримінального провадження прокурор довів, що застосування щодо ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Отже, при розгляді клопотання прокурора з'ясовано всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Повне визнання вини, сприяння досудовому розслідуванню, відшкодування завданої шкоди та наявність у ОСОБА_6 офіційного багаторічного місця проживання, не є беззаперечними підставими, відповідно до вимог КПК України, для зміни обраного йому запобіжного заходу, оскільки наведене враховується в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, зокрема: тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, фактичними обставинами кримінального провадження, суворістю можливого покарання, які стали підставою для задоволення клопотання прокурора.
Твердження захисника про те, що у клопотанні прокурора та ухвалі місцевого суду відсутнє обґрунтування неможливості застосування інших більш м'яких видів запобіжних заходів, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вказане спростовується змістом самої ухвали. Крім того, як у місцевому суді, так і під час апеляційного перегляду кримінального провадження прокурор довів, що застосування щодо ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України
Доводи захисника про те, що конверти із судовими повістками поверталися до суду, у зв'язку з відсутністю адресата за місцем проживання, через незадовільну роботу АТ «Укрпошта», є неспроможними, оскільки спростовуються показаннями самого обвинуваченого, наданими місцевому суду. Згідно них останній приблизно з травня 2023 року був відсутній за своїм місцем реєстрації, тому що працював та фактично проживав у Теофіпольському районі Хмельницької області.
Що стосується доводів сторони захисту щодо того, що судові засідання відкладались і з інших причин, що не пов'язані із неявкою обвинуваченого до суду, а тому не можна стверджувати, що таким чином він намагався затягнути розгляд справи, апеляційний суд до уваги не бере, враховуючи наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 неодноразово надсилались повістки про виклик до суду, зокрема 26 квітня 2023 року, 30 травня 2023 року, 17 жовтня 2023 року та 26 січня 2024 року. Проте усі вони були повернуті, у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Крім того, до ОСОБА_6 неодноразово застосовувались примусові приводи, однак в ході їх виконання встановлено, що обвинувачений відсутній за місцем проживанням.
Вказане підтверджує висновки місцевого суду про те, що обвинувачений намагався ухилитись від суду, таким чином затягуючи розгляд кримінального провадження.
Доводи захисника про те, що працівники поліції не могли повідомити ні ОСОБА_6 , ні членів його сім'ї, оскільки приходили до нього коли нікого не було вдома, натомість 20 березня 2023 року о 07 год. 35 хв., виконуючи ухвалу суду про розшук останнього, працівники поліції безперешкодно змогли застати його вдома, на увагу апеляційного суду не заслуговують.
Так, у судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_6 пояснив, що приблизно з травня 2023 року не проживав за своїм місцем реєстрації, повернувся туди лише у грудні того ж року. Про зміну місця свого проживання та контактного номеру телефону суд не повідомляв.
З даних пояснень ОСОБА_8 від 17 липня 2023 року, наданих працівникам поліції, вбачається, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 та знає ОСОБА_6 Останнього вона не бачила протягом тривалого часу (близько 1 місяця), місце його перебування їй не відоме.
Відповідно до даних рапорту від 17 липня 2023 року здійснити примусовий привід ОСОБА_6 у судове засідання, яке відбудеться у приміщенні Хмельницького міськрайонного суду 17 липня 2023 року о 14 год. 00 хв. не вдалось, оскільки двері до його помешкання працівнику поліції ніхто не відчинив. Під час спілкування із мешканцями сусідніх квартир встановлено, що вони не бачили обвинуваченого протягом тривалого часу.
Згідно з даними рапорту від 10 серпня 2023 року здійснити привід ОСОБА_6 не вдалось, оскільки останній відсутній за його адресою проживання. Мешканці сусідніх квартир місце перебування ОСОБА_6 повідомити не змогли.
Отже, під час виконання ухвал місцевого суду про примусовий привід ОСОБА_6 , останній проживав в іншому місці, саме тому працівникам поліції не вдавалось виконати зазначені ухвали.
Усе вищенаведене дало місцевому суду обґрунтовані підстави ввважати, що ОСОБА_6 намагається ухилитися від суду, а інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене, потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом обрання останньому найсуворішого запобіжного заходу є виправданою.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2024 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на період судового розгляду, але не більше ніж на 60 днів з дня оголошення даної ухвали, тобто по 18 травня 2024 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча: ОСОБА_1 .
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3