Справа № 569/4312/24
27 березня 2024 року м.Рівне
Рiвненський мiський суд Рівненської області в складі головуючого судді Гордійчук І.О. розглянувши у письмовому провадженні в мiстi Рiвному спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з адміністративним позовом про скасування постанови інспектора 1 роти, 1 взводу, 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області молодшого лейтенанта поліції Яковенко О.П., серія ЕНА №1491684 від 21.02.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною з наступних підстав. Позивач здійснювала проїзд перехрестя вулиць Київська-Данила Галицького в м.Рівне 21.02.2024, керуючи транспортним засобом Volkswagen Touran, номерний знак НОМЕР_1 . Проте, позивач проїжджала перехрестя не о 16:04:56, а в проміжку часу від 16:01:54 до 16:02:15. Дане підтверджується відеозаписом з камери комплексної системи відеоспостереження та відео аналітики Рівненської міської територіальної громади, яка розташована на перехресті вулиць Захисників Маріуполя-Київська-Данила Галицького. Екіпаж патрульної поліції зупинив позивача аж за перехрестям вулиць Данила Галицького - Степана Дем'янчука , поруч з будинком Д.Галицького. Інспектором патрульної поліції усно не було зазначено на перехресті яких саме вулиць позивачем було вчинено правопорушення, проте з 16:00 21.02.2024 до моменту зупинки транспортного засобу було здійснено проїзд двох регульованих світлофорами перехресть: вул..Київська-Данила Галицького та Данила Галицького-Степана Дем'янчука. Позивач не порушувала ПДР, завершувала маневр проїзду перехрестя, який розпочала на зелений сигнал світлофора. Інспектором без надання жодних доказів про порушення ПДР, не надавши часу на усне висловлення заперечень - оголосила прийняте нею рішення про адміністративне стягнення. При винесенні оскаржуваної постанови порушено права позивача передбачені ст.268 КУпАП, а саме на ознайомлення з матеріалами справи, надання пояснень, надання доказів, заявлення клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04.03.2024 року позовну заяву суд прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
19.03.2024 представник Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та до позовної заяви не було надано жодних доказів, які б підтверджували обставини, що позивач не вчиняла адміністративного правопорушення. Інспектор правомірно розглянув справу, при цьому не порушивши права особи, оскільки останній мав можливість в повному обсязі користуватися правами передбаченими ст..268 КУпАП під час розгляду справи. Оскаржувана постанова відповідає вимогам ст..283 КУпАП, в ній зазначено обставини справи
Дослідивши матеріали справи, подані докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Яковенко О.П. була винесена постанова серії ЕНА №1491684 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Як зазначено у вказаній постанові 21.02.2024 о 16:04:56 в м.Рівне перехрестя вул..Київська-Данила Галицького, водій керуючи ТЗ Volkswagen Touran, номерний знак НОМЕР_1 , проїхала перехрестя вул..Київська-Данила Галицького на заборонений червоний сигнал світлофора , чим порушила п.8.7.3.е ПДР - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих. Відповідальність за дане правопорушення передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.
Пунктом 8.7.3. «е» ПДР, передбачено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Частиною 2 статті 122 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення встановлено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306(надалі - Правила дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил,а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Слід зазначити, що оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно положень ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України вказаний висновок підлягає застосуванню у цій справі.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).
В оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст.251 КУпАП, в тому числі на технічний засіб, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Долучений до відзиву відеозапис з бодікамери інспектора містить лише фіксацію процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, і відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Процедура повернення штрафу передбачена ст. 296 КУпАП України і не може бути розглянута в цій справі. Окремий порядок повернення коштів передбачений Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787.
Вказане кореспондується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 22 липня 2019 року по справі № 757/2757/16-а.
Відповідно не підлягає задоволенню вимога позивача про повернення сплаченого штрафу.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції є територіальним відокремленим підрозділом Департаменту патрульної поліції, без права юридичної особи. Крім того, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1691 від 22 грудня 2011 року, тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.
Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задоволити частково.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення Серії ЕНА № 1491684 від 21.02.2024 року винесену інспектором 1 роти 1 взводу 1 батальйону Управління патрульної поліції Яковенко Ольгою Петрівною, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП - скасувати. Закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , судові витрати, пов'язані за сплатою судового збору у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Ст. Бандери, буд. 14А, м. Рівне, ЄДРПОУ 40108646.
Суддя І.О.Гордійчук