Справа № 544/2871/23
пров. № 1-кп/544/40/2024
Номер рядка звіту 93
іменем України
27 березня 2024 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин кримінальні провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170580000447 від 03.10.2023, за № 12023170580000448 від 03.10.2023, за обвинувальним актом відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Круча, Пирятинського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, не одруженого, з середньою-спеціальною освітою, утриманців не має, не перебуває на обліку як військовозобов'язаний, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
25.05.2023, в період часу з 11:30 до 11:50 год., в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України № 254/2023 від 20.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 90 діб, ОСОБА_4 , перебував на узбіччі дороги поблизу житлового будинку АДРЕСА_1 , де побачив велосипед марки «Україна», чоловічого типу, чорного кольору. У цей час у ОСОБА_4 виник прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
У подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом викрадення чужого майна, діючи умисно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, скориставшись тимчасовою відсутністю власника велосипеда ОСОБА_6 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до узбіччя та таємно викрав велосипед марки «Україна», чорного кольору, чоловічого типу, вартістю 1200 грн, який належить потерпілій ОСОБА_6 .
Після чого, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 1200 (тисячу двісті) грн.
Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Крім цього, 15.07.2023, точного часу встановити не вдалося, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України № 254/2023 від 20.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 90 діб, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на подвір'ї, за адресою АДРЕСА_1 , побачивши велосипед марки «Супутник», жіночого типу, синього кольору, вирішив його викрасти.
Після чого, ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом викрадення чужого майна, діючи умисно та протиправно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю власника велосипеда, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, таємно викрав велосипед марки «Супутник», синього кольору, жіночого типу, вартістю 2000 грн, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на вищевказану суму.
Після чого, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні 27.03.2024 суду надана угода про визнання винуватості, укладена 14 березня 2024 року між прокурором Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 .
Згідно з угодою ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, щиро розкаявся та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення у обсязі пред'явленого обвинувачення у судовому провадженні.
Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, які у відповідності до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який є не судимим, проживає сам, пенсіонер, задовільно характеризується, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття, відшкодування завданої шкоди потерпілим шляхом повернення викраденого) та обставин, що обтяжують покарання (вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння), сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитом терміном тривалість якого буде визначена судом та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, вид яких буде визначено судом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно та повністю визнав свою винуватість та погоджується на призначення узгодженого покарання. Просить затвердити угоду і призначити узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі.
Захисник також підтвердив добровільність угоди та просив її затвердити.
Прокурор в судовому засіданні просить затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості зрозумілі. Прокурор підтвердила, що угода укладена добровільно.
Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали обвинувального акту з угодою про визнання винуватості, приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди міру покарання, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України. Підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні. Також установлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК та КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, визначені положеннями ст.ст. 473,474 КПК України.
Поясненнями сторін угоди встановлено, що вони уклали угоду про визнання винуватості добровільно.
Судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та на їх основі може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не порушують прав, свобод та інтересів сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. Суд також бере до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є відповідними ступеню тяжкості та характеру кримінального правопорушення, а також особі обвинуваченого.
На думку суду така міра покарання буде достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Судом також установлено, що потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в порядку азб.5 ч.4 ст. 469 КПК України, не заперечують проти укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим та прокурором, про що надали відповідні заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висноку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Цивільний позов не заявлявся.
Суд вважає за необхідне згідно ст. 124, 126 КПК України стягнути із ОСОБА_4 судові витрати за проведення експертизи.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Обраний обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 28.11.2023 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання - залишити до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст. 373, 374, 472, 473-475 КПК України, суд
Угоду про визнання винуватості від 14 березня 2024 року, укладену під час судового розгляду кримінального провадження між прокурором Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участі захисника адвоката ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 185 КК України та призначити узгоджене покарання за цим законом у виді 5 (п'яти ) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком один рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Роз'яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання угоди, передбачені ч.1, ч.5 ст.476 КПК України.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили, застосований до ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 28.11.2023, залишити без змін - особисте зобов'язання.
Речові докази у кримінальному провадженні: велосипед марки «Україна», чорного кольору, чоловічого типу, велосипед марки «Супутник», жіночого типу, синього кольору що передані на відповідальне зберігання потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - залишити їм як власникам.
Стягнути із ОСОБА_4 (народження 24.04.1954 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в дохід держави витрати за проведення експертизи в кримінальному провадженні за № 12023170580000448 від 03.10.2023 та №12023170580000447 від 03.10.2023в сумі 1912 ( одну тисячу дев'ятсот дванадцять ) гривень.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених частиною четвертою статті 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів із дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1