Справа № 446/1750/22 Головуючий у 1 інстанції: Самсін М. Л.
Провадження № 22-ц/811/2230/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
11 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2022 року,-
в листопаді 2022 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Звернувшись з позовом ОСОБА_5 одночасно подав до суду заяву про забезпечення позову.
В обгрунтування заяви покликається на те, що 25 листопада 2021 року ОСОБА_3 позичив у нього 100 000 доларів США, які згідно розписки зобов'язався повернути до 01 лютого 2022 року, а також з позиченими коштами зобов'язався повернути винагороду в сумі 30 000 доларів США. Вказує, що взяті на себе зобов'язання за розпискою відповідач не виконав, кошти в обумовлений строк не повернув. Зазначає, що кошти відповідачем були отримані в позику за час перебування в шлюбі з ОСОБА_6 , а відтак ОСОБА_3 та його дружина несуть солідарну відповідальність перед позивачем. Стверджує, що істотна сума заборгованості, а також той факт, що на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності відповідачу, як і майно, що належить відповідачам на праві спільної сумісної власності, вже накладено арешти, свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та ефективного захисту порушених прав позивача, а відтак обумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
З наведених підстав просить:
накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , а саме - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 67,49 кв.м., житлова площа 40,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 512140);
накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а саме:
- житловий будинок загальною площею 281,6 кв.м, житлова площа 110,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1688454146221, номер запису про право власності: 28811541);
- земельну ділянку кадастровий номер 4622185200:05:000:0458 площею 0,2083 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1386037646221, номер запису про право власності: 22961388).
Ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2022 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 67,49 кв.м., житлова площа 40,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 512140), та на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а саме: - житловий будинок загальною площею 281,6 кв.м, житлова площа 110,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1688454146221, номер запису про право власності: 28811541); земельну ділянку кадастровий номер 4622185200:05:000:0458 площею 0,2083 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1386037646221, номер запису про право власності: 22961388).
Ухвала піддано негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, в апеляційній скарзі покликається на те, що 23 червня 2021 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафран Р.І., зареєстрований в реєстрі за №3363. Оскільки предметом договору позики були грошові кошти в сумі 5 274 360 грн., що еквівалентно 193 200 доларів США, 23 червня 2021 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_6 передала іпотеко держателю ОСОБА_1 наступне нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 281,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку, на якій він розташований, загальною площею 0,2083 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4622185200:05:000:0458 за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказує, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором позики, апелянтом було прийнято рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом набуття права власності на них, однак нотаріусом йому відмовлено у вчиненні реєстраційних дій у зв'язку з наявним зареєстрованим обтяженням речових прав на нерухоме майно, накладеним приватним виконавцем Петрусь І.Б. на підставі постанови №70344937 від 14.11.2022 року. Стверджує, що оскаржуваною ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2022 року накладено арешт на майно, яке є предметом іпотеки, тобто вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_1 , як іпотеко держателя цього майна, якого не було залучено до участі у справі. Вказує, що ухвала про забезпечення позову порушує його право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Вважає, що судом першої інстанції не досліджено питання, чи вказане нерухоме майно, на яке накладено арешт, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , оскільки згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що єдиним власником даного нерухомого майна є ОСОБА_6 . Апелянт зазначає, що судом не з'ясовано, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення вимог ОСОБА_5 про задоволення позову, як і співмірності заходів забезпечення позову з ціною позовних вимог. Просить ухвалу суду в частині накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а саме:
житловий будинок загальною площею 281,6 кв.м, житлова площа 110,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1688454146221, номер запису про право власності: 28811541);
земельну ділянку кадастровий номер 4622185200:05:000:0458 площею 0,2083 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1386037646221, номер запису про право власності: 22961388).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_7 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява є обґрунтованою, оскільки між сторонами існує реальний спір про право і невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реального порушення майнових прав та інтересів заявника та ускладнити поновлення порушеного права в разі якщо позов, який був поданий заявником, на забезпечення якого розглядається вказана заява, буде задоволено.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за боговою розпискою.
08 листопада 2022 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив в порядку забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 67,49 кв.м., житлова площа 40,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 512140), та на нерухоме майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 : на житловий будинок загальною площею 281,6 кв.м, житлова площа 110,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1688454146221, номер запису про право власності: 28811541) та на земельну ділянку кадастровий номер 4622185200:05:000:0458 площею 0,2083 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1386037646221, номер запису про право власності: 22961388).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.
Згідно ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
З долученої до справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_6 є власником житлового будинку загальною площею 281,6 кв.м, житлова площа 110,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1688454146221, номер запису про право власності: 28811541) та земельної ділянки кадастровий номер 4622185200:05:000:0458 площею 0,2083 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1386037646221, номер запису про право власності: 22961388).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23 червня 2021 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір позики, який 23 червня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І., зареєстрований в реєстрі за № 3363 (далі по тексту - договір позики).
Відповідно до п.1.1 договору позики позикодавець в порядку та на умовах, визначених даним договором передає у власність позичальнику грошові кошти - позику у розмірі, визначеному даним договором, а позичальник приймає позику та зобов'язується її повернути в порядку, строк та на умовах визначених даним Договором.»
Згідно п. 1.2 договору позики предметом позики є грошові кошти у сумі 5 274 360 (п'ять мільйонів двісті сімдесят чотири тисячі триста шістдесят) гривень, що на момент укладення цього Договору згідно офіційного курсу Національного банку України становить еквівалент 193 200 (сто дев'яносто три тисячі двісті) доларів США.».
Пунктом 1.3. договору позики визначено, що позичальник зобов'язується повернути позику в розмірі 193 200 (сто дев'яносто три тисячі двісті) доларів США в гривневому еквіваленті на момент повернення згідно офіційного курсу Національного банку України.».
Відповідно до п. 2.1. позичальник зобов'язується повернути суму позики - до 23 січня 2023 року.
Матеріалами справи також підтверджується, що 23 червня 2023 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_6 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, який 23 червня 2021 року посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І., зареєстрований в реєстрі за № 3365 (далі по тексту - договір іпотеки), у зв'язку із чим у Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо предметів іпотек наявні наступі обтяження: іпотека (номер запису про іпотеку 42644409 та заборона відчуження нерухомого майна (номер запису про обтяження 42645431) та номер запису про іпотеку 42644183 та заборона відчуження нерухомого майна (номер запису про обтяження 42646217)), іпотека зареєстрована 23.06.2021 року.
Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки для забезпечення своєчасного та повного та повного виконання умов договору основного зобов'язання та вимог чинного законодавства України, відшкодування інших витрат та збитків відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», в забезпечення виконання зобов'язань позичальником за договором позики іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно, яким є: житловий будинок загальною площею 281,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, на якій він розташований, загальною площею 0,2083 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 4622185200:05:000:0458, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Вищевказані обставини підтверджуються долученою до матеріалів справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, державна реєстрація іпотеки відбулася 23.06.2021 року, в той час як розписка ОСОБА_3 про отримання в позику грошових коштів від ОСОБА_5 була складена 25 листопада 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до положень частин 2, 3 статті 352 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у зв'язку із невиконанням зобов'язань, передбачених договором позики, який 23 червня 2021 року посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І., зареєстрований в реєстрі за № 3363, направив ОСОБА_3 та ОСОБА_6 письмові вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору, які ними отримані та з моменту їх отримання минув 30-денний строк, а отже ОСОБА_1 , у відповідності до приписів статей 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», вправі вирішувати у встановленому законом порядку питання про набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року по справі № 2-4758/10 зазначив, що «при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками.»
У постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року в справі № 903/825/18 зазначається, що метою забезпечувального зобов'язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов'язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту статті 1 Закону України «Про заставу», статей 1, 3 Закону України «Про іпотеку». Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоча і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу, у випадку порушення боржником забезпеченого зобов'язання, має право у будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв'язку з чим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов'язання. За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки не зважаючи на те, що скаржник формально не є учасником спірних правовідносин, які випливають з договору позики, проте винесена з метою забезпечення цього позову ухвала суду про накладення арешту на заставлене майно боржника очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку.За встановлених у цій справі обставин накладення місцевим судом арешту на передане відповідачем в іпотеку ТОВ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником в свою чергу якого є ТОВ «Вердикт Капітал», нерухоме майно (об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на АДРЕСА-1, а також земельна ділянку площею 1 000 кв. м з кадастровим номером 1822082500:02:001:0114, яка розташована за вказаною адресою та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель), що безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателя, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку, з урахуванням того, що арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову в частині накладення арешту на іпотечне нерухоме майно відповідача з огляду на те, що цей конкретний захід є неспівмірним із позовними вимогами та фактично порушує права осіб, які не є учасниками справи.
Аналогічний висновок міститься також у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року в справі № 361/3446/21 (провадження № 61-19445св21).»
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає, що задоволення судом першої інстанції заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, а саме, на житловий будинок загальною площею 281,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та на земельну ділянку, на якій він розташований, загальною площею 0,2083 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 4622185200:05:000:0458, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателя ОСОБА_1 , який в такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна у встановленому законом порядку, що свідчить про порушення прав ОСОБА_1 , який не є учасником справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування оскаржуваної ухвали в частині задоволення заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а саме: житловий будинок загальною площею 281,6 кв.м, житлова площа 110,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1688454146221, номер запису про право власності: 28811541) та на земельну ділянку кадастровий номер 4622185200:05:000:0458 площею 0,2083 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1386037646221, номер запису про право власності: 22961388). В решті ухвалу суду слід залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2022 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а саме: - житловий будинок загальною площею 281,6 кв.м, житлова площа 110,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1688454146221, номер запису про право власності: 28811541) та на земельну ділянку кадастровий номер 4622185200:05:000:0458 площею 0,2083 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1386037646221, номер запису про право власності: 22961388) - скасувати та ухвалити в цій частині вимог заяви нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову у виді накладення арешту на зазначене вище нерухоме майно - відмовити.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 25.03.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк