Справа №295/4049/23
Категорія 54
2/295/764/24
19.03.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Кузнєцова Д.В.
за участю секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,
представника позивача - адвоката Лисяк С.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» звернулось до суду із даним позовом, в якому просило, з урахуванням заяви про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог), стягнути солідарно з відповідачів на свою користь інфляційні витрати у розмірі 75 276,84 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в гривнях за період із 28.03.2020 по 23.02.2022 року, яке становить 23 890,92 грн., а також судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу.
Товариство позов мотивувало тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» 25.07.2006 року укладено кредитний договір №25/07/2006/840-Н/90, на підставі якого відповідачу надано кредит на суму 46 000,00 дол. США.
Того ж дня між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено Договори поруки №25/07/2006/840-Н/90-3, №25/07/2006/840-Н/90/1 та 25/07/2006/840-Н/90/2 відповідно, які були укладені для належного виконання кредитного говору №25/07/2006/840-Н/90 від 25.07.2006, в забезпечення вимог кредитора за належне конання позичальником взятих на себе зобов'язань.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31.03.2011 у справі №2-304/11 позов ПАТ КБ «НАДРА» до відповідачів про стягнення заборгованості задоволено та солідарно стягнуто на користь ПАТ КБ «НАДРА» заборгованість у розмірі 416 892,14 грн.
Згідно Договору № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020 року право вимоги за Кредитним договором №25/07/2006/840-Н/90 від 25.07.2006 року перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Первісний кредитор - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» згідно Договору №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги від 30.09.2020 року відступив права вимоги на користь ТОВ «Брайт Інвестмент».
Ухвалою Богунського районного суду Житомирської області від 03.06.2021 у справі №2-304/11 заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» задоволено та змінено стягувана з ПАТ КБ «Надра» на нового кредитора ТОВ «Брайт Інвестмент».
Позивач звертає увагу, що на момент відступлення права вимоги за вищевказаними договорами відповідачі не виконали рішення суду про стягнення заборгованості дотепер.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 20.04.2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.02.2024 року прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» від позову в частині позовних вимог щодо стягнення у солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» коштів в сумі 135 968,28 грн., які нараховані та заявлені до стягнення за період з 24.02.2022 по 28.03.2023 року, а також закрито провадження по справі у цій частині вимог.
У судовому засіданні представник ТОВ «Брайт Інвестмент» позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Додала, що відповідач виконав рішення суду від 31.03.2011 вже після подачі позову. Докази судових витрат у цій справі будуть надані в п'ятиденний строк після ухвалення рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила та пояснила суду, що вже фактично сплатила позивачу 120% річних. Після рішення суду деякий час сплачувала борг напряму ВАТ КБ «Надра», а потім вже через виконавчу службу. Останній платіж відбувся у квітні 2023 року і заборгованість була погашена, виконавче провадження закрито. Відповідач зауважила, що кредит був викуплений в серпні 2020 року, натомість інфляційні втрати нараховані з березня 2020 року.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що основний борг погашено, а кредитний договір розірвано. Представник звертав увагу, що кредит був у іноземній валюті, відтак інфляційні втрати не підлягають стягненню. Не підлягають стягненню також і 3% річних, оскільки вони нараховувались за боргом, стягнутим за рішенням суду. Додав, що позивач не надав доказів повідомлення боржників про відступлення прав вимог.
Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов наступного висновку.
Так, судом установлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31.03.2011 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 -О., ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредиту в сумі 416 892,14 грн., а також в дольовому порядку витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічний розгляд справи (а.с. 29).
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03.06.2021 року замінено сторону стягувача в справі №2-304/11 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості по кредиту в сумі 353 116,03, по відсоткам за користування кредитом в сумі 62 576,11 грн., по комісії в сумі 500 грн., по пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 200 грн., по штрафу в сумі 500 грн., в всього 416 892,14 грн., державного мита в розмірі 425 грн. з кожного, витрат на інформаційно-технічний розгляд справи в розмірі 30 грн. з кожного, а саме з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (а.с. 30-31).
28.04.2023 року старшим державним виконавцем Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Машевським О.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення (а.с. 101).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно з частинами першою та другою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі.
Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов'язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов'язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов'язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19) вказано, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Указаний підхід щодо неможливості стягнення інфляційних втрат за укладеним між фінансовою установою та позичальником кредитним договором, предметом якого виступали грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, з огляду на те, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції були відновленні еквівалентом іноземної валюти, є усталеним у практиці Верховного Суду (див. також постанови Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 540/974/15 (провадження № 61-9133св19), від 02 червня 2021 року у справі № 204/5296/15 (провадження № 61-12110св19), від 21 липня 2021 року у справі № 310/9979/15 (провадження № 61-11782св20).
В ході судового розгляду даної справи встановлено, що предметом укладеного між сторонами кредитного договору є грошові кошти в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, а тому передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати не підлягають стягненню, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції були відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Подібний правовий висновок щодо застосування відповідних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20 грудня 2023 року у справі №752/4079/16-ц (провадження № 61-7168св23), від 31 січня 2024 року у справі 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23).
Щодо застосування до спірних правовідносин статті 625 ЦК України в частині можливості стягнення трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), яка відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, на котру посилається представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях від 30.11.2023 (а.с. 155).
З урахуванням підстав та змісту позовних вимог, встановлених судом обставин справи, підлягає задоволенню позов у частині стягнення з відповідачів відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання, а саме з 28 березня 2020 року до 23 лютого 2022 року.
Розрахунок трьох процентів річних, що підлягають стягненню з відповідачів, становить 23 890,92 грн. (416 892,14 х 279 днів (кількість днів прострочення) х 3 / 366 (кількість днів у календарному році) / 100 за період з 28.03.2020 до 31.12.2020; 416 892,14 х 419 днів (кількість днів прострочення) за період з 01.01.2021 до 23.02.2022) х 3 / 365 (кількість днів у календарному році) / 100.
Отже, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних за порушення грошового зобов'язання в сумі 23 890,92 грн.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 760/500/16-ц (провадження № 61-20415св18) та відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом першої інстанції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 849,72 грн. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 2-5, 10-13, 15, 76-82, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» три проценти річних за порушення грошового зобов'язання в сумі 23 890,92 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» судовий збір в сумі 646,60 грн., тобто по 161,65 грн. з кожного відповідача.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», адреса: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського 54, оф. 402 код ЄДРПОУ 43115064.
Відповідач - 1: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - 2: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - 3: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - 4: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 .
Дата складання повного судового рішення - 25.03.2024.
Суддя