Справа №295/14296/23
Категорія 69
2/295/768/24
20.03.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Кузнєцова Д.В.
за участі секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Чайковської Р.А.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Яницької М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну виплату аліментів, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 02.12.2019 року рішенням Богунського районного суду м. Житомира у цивільній справі №295/15662/19 розірвано шлюб між нею та відповідачем. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем та перебувають на її утриманні. На підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/13853/18 від 03.04.2019 року з відповідача стягуються аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення ними повноліття. За словами позивача, відповідач відмовляється добровільно надавати допомогу на виховання, лікування та утримання дітей, хоча є працездатним та зобов'язаний утримувати своїх дітей. Внаслідок невиконання відповідачем рішення суду за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів в сумі 46 685,18 грн. станом на 01.10.2023 року.
З огляду на викладене та посилаючись на положення статті 196 Сімейного кодексу України, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 46 685,18 грн.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 03.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав, що до червня місяця 2019 року у нього не було стійких доходів, з цих причин виникла невелика затримка щодо сплати аліментів. З розрахунку ДВС вбачається, що з липня місяця 2019 року кожного місяця сплачувались аліменти. Звертав увагу, що згідно з розрахунком заборгованості по виконавчому провадженню, виданого Богунським ВДВС від 18.12.2023 року №181257, станом на 18.12.2023 року борг по аліментам відсутній.
У судовому засіданні позивач та її представник - адвокат Чайковська Р.А. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, просили їх задовольнити. Представник зауважила, що після першого судового засідання у цій справі відповідач знайшов десь кошти і сплатив заборгованість по пені. Просила стягнути також витрати на правничу допомогу.
Відповідач у судовому засіданні зазначив, що знав про існування боргу, однак не здогадувався, що він такий великий. Додатково пояснив, що не міг працевлаштуватись з 2019 року по серпень 2022 року, так як його не влаштовували умови запропонованої роботи, а також що не має жодного цінного рухомого чи нерухомого майна. Просив врахувати, що наданий час він одружений та має на утриманні дворічну дитину, з якими разом проживає. Крім аліментів по виконавчому провадженню більше нічого з відповідача не стягується.
Представник відповідача - адвокат Яницька М.В. зі свого боку вказала, що у її довірителя постійних доходів немає, власне майно відсутнє, проживає з непрацездатною матір'ю, яка перебуває на його утриманні. З приводу витрат на правничу допомогу представник зазначила, що позивач не надала доказів їх сплати.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши й дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 , батьками яких є сторони по справі, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 10-11).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02.12.2019 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 9).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03.04.2019 року у справі №295/13853/18 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання неповнолітніх дочок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.10.2018 року та до досягнення дітьми повноліття (а.с. 14).
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім належними й допустимими доказами не спростовано, а тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) вказано, що при здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості на погашення платежу за поточний місяць.
При вирахуванні розміру неустойки (пені) суд враховує засади диспозитивності цивільного судочинства, суть яких полягає, зокрема, у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 безпосередньо вказала, що розмір пені за несплату аліментів за період із березня 2023 по вересень 2023 року становить 97 351,90 грн. Відтак позивачем фактично заявлено вимоги про стягнення пені саме за указаний період.
Вбачається, що за період з 01 березня 2023 року по 30 вересня 2023 року ОСОБА_2 були здійснені часткові платежі за наявності заборгованості зі сплати аліментів за попередні періоди, що необхідно враховувати при визначенні розміру неустойки.
Оскільки видані старшим державним виконавцем Побігачем А. та наявні у матеріалах справи довідки-розрахунки заборгованості по виконавчому провадженню №58913434 з примусового виконання виконавчого листа №295/13853/18, виданого 03.04.2019 року Богунським районним судом м. Житомира, містять суперечливу інформацію щодо внесених ОСОБА_2 сум на погашення заборгованості по аліментам, суд при визначенні розміру неустойки враховує надані відповідачем квитанції як доказ сплати таких платежів (а.с. 15, 41-45).
Згідно з указаним вище правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (провадження № 14-616цс18) щодо порядку обчислення неустойки (пені) розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 %.
Розмір неустойки (пені) становить 1 764,72 грн., з яких: з 01.04.2023 по 19.04.2023 - 238,07 грн. (1253х19х1%); з 20.04.2023 по 31.05.2023 - 456,12 грн. (1086х42х1%); з 01.08.2023 по 31.08.2023 - 636,43 грн. (2053х31х1%); з 01.09.2023 по 30.09.2023 - 434,10 грн. (1447х30х1%). За даною формулою 1 253 грн., 1 086 грн., 2 053 грн. та 1 447 грн. є сумами заборгованості за аліментами, що утворювались у різний період з огляду на надані відповідачем докази сплати аліментів та в межах заявлених позивачем вимог за період із березня 2023 по вересень 2023 року.
Отже, з ОСОБА_2 підлягає стягненню неустойка (пеня) у розмірі 1 764,72 грн.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 754/4461/21 (провадження № 61-5660 св 22), та відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом першої інстанції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Визначені ЦПК України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
Встановлено, що 09.10.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Чайковською Р.А., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №001147 від 19.12.2019 року, був укладений договір про надання правничої допомоги №247/2023 (а.с. 46).
За змістом п. 3.1 вартість послуг за цим договором та порядок оплати таких послуг визначається у протоколі погодження гонорару №1, який є невід'ємною частиною цього договору.
Протокол №1 погодження гонорару за юридичні послуги від 09.10.2023 року містить перелік наданих послуг, зокрема: позовна заява - 4 500,00 грн., проведення одного судового засідання - 1 500,00 грн. (а.с. 47).
Згідно з актом №1 приймання-передачі юридичних послуг у справі №295/14296/23 від 12.02.2024 року загальна вартість наданих послуг складає 7 500,00 грн., з яких: позовна заява - 4 500,00 грн., проведення 2-х судових засідань - 3 000,00 грн. (а.с. 48).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Враховуючи складання адвокатом позовної заяви в інтересах позивача, представництво у суді, інші наведені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України обставини, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 7 500 грн. є обґрунтованими та реальними. З огляду на викладене та положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відсутність безпосередньо клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, із ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню 283,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 40,58 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог за подання позову про стягнення аліментів, від сплати якого відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-82, 89, 141, 264, 265, 352, 354 ЦПК України
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 875,25 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та 140,61 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 20,13 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .
Дата складання повного судового рішення - 25.03.2024.
Суддя Д.В. Кузнєцов