Справа № 203/1365/24
Провадження № 1-кс/0203/1124/2024
26.03.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу Міністерства юстиції України на бездіяльність слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, -
встановив:
20 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Міністерство юстиції України через свого представника ОСОБА_3 звернулося до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, в обґрунтування вимог посилаючись на те, що 31 січня 2024 року Міністерства юстиції України звернулося до Державного бюро розслідувань із заявою про вчинення кримінального правопорушення, вчиненого невстановленими особами органів державної влади (зокрема, правоохоронних органів та судів) відносно громадянина ОСОБА_4 , в результаті чого Державному бюджету України завдано збитків у зв'язку із виплатою йому відшкодування в розмірі 69 970,32 грн. на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лагошенко та інші проти України». За наслідками розгляду заяви про вчинення кримінального правопорушення старшим слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 26 лютого 2024 року за вих.№ 6101-24/15-02-3/2658зкп-24/п письмово повідомлено Міністерству юстиції України про те, що у заяві не викладено об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів ДБР, у зв'язку із чим на даний час відсутні достатні правові підстави для внесення відомостей до ЄРДР. Таким чином, після отримання заяви про злочин в порушення вимог ст.60, ч.1 ст.214 КПК України, станом на момент розгляду цієї скарги, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.
Скаржник в судові засідання не з'явився, 25 березня 2024 року на електронну пошту суду від представника Міністерства юстиції України ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд скарги за відсутності представника Міністерства юстиції України, у зв'язку із чим, враховуючи положення ч.6 ст.9 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст.28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі представника скаржника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.
Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, явку уповноваженої особи в засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, що відповідно до ч.3 ст.306 КПК України не перешкоджає розгляду справи у відсутності такої особи.
Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що 31 січня 2024 року за вих.№ 16141/9.1.4/15-24 Міністерство юстиції України звернулося до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, із заявою про вчинення кримінального правопорушення, вчиненого невстановленими особами органів державної влади (зокрема правоохоронних органів та судів) відносно громадянина ОСОБА_4 , в результаті чого Державному бюджету України завдано збитків у зв'язку із виплатою йому відшкодування в розмірі 69 970,32 грн. на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лагошенко та інші проти України».
При цьому, зі змісту скарги та самої заяви про вчинення кримінального правопорушення від 31 січня 2024 року вбачається, що підставою для звернення Міністерства юстиції України до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, із заявою про вчинення кримінального правопорушення послугувало рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лагошенко та інші проти України», згідно якого, заява ОСОБА_4 свідчить про порушення Державою Україна ст.ст.6, 13 Конвенції, у зв'язку із тривалістю розгляду кримінального провадження (провадження тривало більше 5 років), а відтак, Європейський суд з прав людини зобов'язав сплатити заявнику 1 800 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що еквівалентно 69 970,32 грн. Вказані обставини, на думку Міністерства юстиції України свідчать про наявність в діях невстановлених осіб органів державної влади (зокрема, правоохоронних органів та судів) ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.365, 367 КК України, оскільки виплачені кошти за рішенням Європейського суду з прав людини є збитками Державного бюджету України.
За таких обставин заявник просить внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення, здійснити досудове розслідування та встановити осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких Європейським судом прийнято рішення проти України, з метою можливості подання Міністерством юстиції України позову до винної особи.
26 лютого 2024 року за вих.№ 6101-24/15-02-3/2658зкп-24/п старший слідчий третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 письмово повідомив Міністерство юстиції України про те, що у заяві не викладено об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів ДБР, у зв'язку із чим на даний час відсутні достатні правові підстави для внесення відомостей до ЄРДР.
Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Приписи ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписами п.4 ч.5 ст.214 КПК України та п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Наведені у заяві Міністерства юстиції України обставини, не є відомостями, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.365, 367 КК України. Вказана заява взагалі не містить фактів, які б вказували на вчинення будь-якою посадовою особою органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури або суду протиправних дій, тобто в ній не вказано короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а є лише формальне посилання на рішення Європейського суду з прав людини без розкриття змісту наявних порушень, які кримінальним законом можуть бути віднесені до кримінально-караних діянь. Водночас лише виплата коштів з Державного бюджету України на відшкодування матеріальної і моральної шкоди за рішенням Європейського суду з прав людини не є тим спричиненням збитків державі в розумінні закону про кримінальну відповідальність.
У зв'язку із зазначеним, заява Міністерства юстиції України від 31 січня 2024 року не є заявою про вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст.214 КПК України. Таким чином, невнесення по цій заяві відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є бездіяльністю, про яку зазначає скаржник, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.206, 214, 303-308, 376 КПК України, слідчий суддя -
ухвалив :
У задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за вих.№ 16141/9.1.4/15-24 від 31 січня 2024 року - відмовити.
Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020.
Слідчий суддя ОСОБА_1