25 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14318/23 пров. № А/857/24169/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, ухвалене суддею Гуликом А.Г. у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/14318/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити індексацію грошового забезпечення та компенсацію за дні невикористаної відпустки
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у визначеному законом обсязі у період з 14.07.2015 по 23.11.2020 та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 роки;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період з 14.07.2015 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року, як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, а у період з 01.03.2018 по 23.11.2020 із врахуванням березня 2018 року, як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2020 роки.
27 вересня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін.
Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням виплачених сум.
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 2015 по 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін. Крім того, позивач має право на компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учасник бойових дій, за період з 2015 по 2020 роки.
Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.11.2020, із врахуванням березня 2018 року, як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, оскільки за цей період, при виплаті індексації грошового забезпечення, відповідач застосував правильний базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін.
Не погодившись із рішенням суду, в частині задоволення позову, його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що з 01.12.2015 року змінилися правила проведення індексації, зокрема, встановлено, що базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення є місяць в якому підвищився посадовий оклад. Вказана норма, на думку відповідача, має застосовуватися при зміні посадового окладу з 01.12.2015 року, а не у 2008 році. Крім того, відповідач зазначає, що бюджетного фінансування на виплату індексації у спірний період не було, а відповідач позбавлений можливості використовувати бюджетні кошти не за призначенням. Що стосується компенсації позивачу за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, то відповідач пояснив, що додаткова відпустка, яка надається учасникам бойових дій, не належить до категорії щорічних, а отже, на неї не поширюються норми статей 10-12 Закону України «Про відпустки». Ця відпустка надається за календарний рік, незалежно від відпрацьованого часу і має бути використана працівником протягом календарного року. Така відпустка не замінюється грошовою компенсацією та у разі звільнення працівника, який має право на зазначену відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач з 14.07.2015 по 23.11.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач є учасником бойових дій.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2020 року № 248, позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 23.11.2020.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2021 № 3572, за період з 14.07.2015 по 28.02.2018 року, індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалася з застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січня 2014 року, а з 23.11.2020 по 23.11.2020 року - березня 2018 року.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2021 № 3445, у період з 14.07.2015 по 23.11.2020 позивачу додаткова відпустка як учаснику бойових дій не надавалась.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2021, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, що надається учаснику бойових дій, у 2015-2020 роках позивачу не виплачувалась.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із позовом.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 цього Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Правові норми пункту 5 Порядку № 1078, у редакції пункту, яка діяла до 01.12.2015 року, передбачали, що, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Відповідно до абзаців 1-6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та застосовується з 01.12.2015 року), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, за змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Таким чином, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 листопада 2021 року по справі № 120/313/20-а.
Апеляційний суд встановив те, що зміна посадових окладів, з урахуванням періоду проходження військової служби позивача, відбулась 01 січня 2008 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 1294) та 01 березня 2018 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року.
Отже, базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року є січень 2008 року, в якому, постановою № 1294, встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Що стосується відсутності у відповідача коштів на виплату індексації грошового забезпечення за спірний період, то апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Відповідач, відмовивши позивачу у проведенні індексації, не заперечує ту обставину, що позивач має право на виплату індексації, однак вказав, що індексація не може бути виплачена, оскільки у державному бюджеті відсутні кошти на ці цілі, а виплата індексації прямо залежить від бюджетного фінансування.
Проте, апеляційний суд вважає, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування, жодним чином, не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17 та постанові від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17.
Отже, відповідач протиправно не нарахував та не виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для обчислення індексації грошового забезпечення.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, необхідно задовольнити.
Що стосується компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, що надається учаснику бойових дій, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують і не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7 травня 2020 року в справі № 360/4127/19, від 14 квітня 2021 року в справі № 620/1487/20, від 29 квітня 2021 року в справі № 200/602/20-а, від 31 травня 2021 року в справі № 200/13837/19-а, від 11.11.2021 року в адміністративній справі № 200/1175/20-а.
Таким чином, позивач, як учасник бойових дій, має право на грошову компенсацію за невикористану відпустку, як учасник бойових дій, передбачену статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Апеляційний суд встановив те, що позивач не використав додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за період з 2015 року по 2020 рік.
Отже, при звільненні, відповідач мав обов'язок виплати позивачу компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки. Цього відповідач не зробив, тому суд переконаний, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не вирішивши це питання.
Суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, застосував належний спосіб захисту порушеного права позивача, визнавши бездіяльність відповідача, щодо невиплати компенсації за дні невикористаної відпустки, протиправною та зобов'язавши відповідача здійснити виплату, на користь позивача, компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, за період з 2015 року по 2020 рік.
Наведені висновки є підставою для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, в частині задоволення позову та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, в частині задоволення позову, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в цій частині, без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року в справі № 380/14318/23, в частині задоволення позову, без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Постанова складена 25.03.2024 року