Справа № 420/31024/23
25 березня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045; код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045; код ЄДРПОУ 37811384), у якому позивач просить суд:
визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №115 від 18.06.2021 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області прийняти рішення відносно громадянина Нігерії ОСОБА_1 про оформлення документів для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 року позовна заява була залишена без руху у зв'язку з її не відповідністю статтям 160, 161, 172 КАС України.
Ухвалою суду від 05.01.2024 року позовну заяву повернуто без розгляду у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За висновком колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, не пересвідчився належним чином в отриманні позивачем копії ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 р. про залишення її без руху, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
18.03.2024 року за вхідним №11093/24 адміністративна справа №420/31024/24 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 18 серпня 2023 року, передана судді Радчуку А.А.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, що повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду, суд зазначає наступне.
Згідно п.п. ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З огляду на те, що недоліки позовної заяви, встановлені в ухвалі суду від 14.11.2023 року, позивачем усунуто не було, а ухвала суду від 05.01.2024 року була скасована з підстав недотримання судом першої інстанції норм процесуального права, суддя вважає за необхідне залишите позов без руху.
Так, вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтею 160 КАС України.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
За приписами п. 5 та п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначається: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч. 7 ст. 161 КАС України, до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
У позовній заяві зазначено, що 18.06.2021 року ОСОБА_1 отримав повідомлення № 5/1-434 від 18.06.2021 року від Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на підставі рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області № 115 від 18.06.2021 року.
Проте, позивачем не надано до суду ані копії повідомлення № 5/1-434 від 18.06.2021 року Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області, ані копії оскаржуваного рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №115 від 18.06.2021 року.
У позовній заяві зазначено, що повідомлення № 5/1-434 від 18.06.2021 року подається, як додаток до позову. Однак, цей додаток відсутній.
Отже, позовна заява не відповідає вимогам п. 2, п. 5 та п. 8 ч. 5 ст. 160, ч.ч. 4-7 ст. 161 КАС України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності з ч.ч. 2, 3 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законом, яким установлені спеціальні строки звернення до суду у справах цієї категорії, є Закон України від 08 липня 2011 року № 3671-VI “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” (далі - Закон № 3671-VI).
За приписами частин першої, п'ятої та п'ятнадцятої статті 10 Закону № 3671-VI рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у тому числі стосовно перебуваючих з ним на території України неповнолітніх дітей (членів сім'ї заявника або таких, які знаходяться під його опікою чи піклуванням), внесених до анкети заявника, на визнання яких біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, є письмова згода заявника, висловлена в анкеті чи заяві, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як до трьох місяців.
За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту
У разі невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі національний паспорт та інші документи (якщо такі є в особовій справі заявника), що перебувають на зберіганні.
Відповідно до частини першої та другої статті 12 Закону № 3671-VIІ, рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Зі змісту наведених норм вбачається, що законодавством регламентовано скорочений п'ятиденний строк оскарження до суду особою, яка зверталася за захистом до органів ДМС, рішення про відмову в наданні їй статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. При цьому законодавець визнав строк у п'ять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Після спливу цього строку, настають відповідні зобов'язання та наслідки для такої особи визначені Законом № 3671-VIІ, в тому числі щодо залишення країни.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року № 12 звернуто увагу судів на те, що строк у п'ять робочих днів для оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений частиною першою статті 12 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”, застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою.
Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом у постановах від 21 травня 2020 року у справі №826/4444/17, від 27 квітня 2020 року у справі №140/1932/19, від 09 жовтня 2019 року у справі №815/6277/17, від 28 листопада 2018 року у справі №826/4119/18.
Позивач оскаржує рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №115 від 18.06.2021 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
До суду позивач звернувся 10.11.2023 року.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду із цим позовом пропущений.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Заява обґрунтована тим, що 18.06.2021 року ОСОБА_1 отримав повідомлення № 5/1-434 від 18.06.2021 року від Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на підставі рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області № 115 від 18.06.2021 року. Оскільки позивач в достатній мірі не володіє мовою судочинства та є юридично необізнаним, то вважає, що цим була ускладнена можливість своєчасно скористатися своїм правом щодо звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав та свобод. Також позивач просив врахувати те, що він тільки декілька днів тому повернувся до міста Одеси із Закарпатської області, де був вимушений рятувався від військових дій на території міста Одеси, та дізнався зі слів працівників Державної міграційної служби в Одеській області під час процедури оформлення продовження дії довідки про звернення за захистом в Україні, - про можливість та необхідність звернення до суду із позовною заявою про оскарження рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області № 115 від 18.06.2021 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, суд зазначає, що про наявність оскаржуваного рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області № 115 від 18.06.2021 року позивач дізнався ще 18.06.2021 року, отримавши від Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції повідомлення № 5/1-434 від 18.06.2021 року.
У свою чергу, воєнний стан в Україні введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Тобто, станом на 24.02.2022 року позивачем вже було суттєво порушено строк звернення до суду.
У заяві позивача про поновлення строку звернення до суду від 10.11.2023 року не вказано інших поважних причин, які б об'єктивно унеможливили своєчасне подання ним позовної заяви; будь-яких відповідних доказів суду не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, для усунення недоліків позовної заяви позивач має надати заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, суд вважає, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху та повторно роз'яснює позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання повідомлення № 5/1-434 від 18.06.2021 року Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області та копії оскаржуваного рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №115 від 18.06.2021 року, а у разі неможливості їх подання - клопотання про витребування доказів судом; а також надання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази.
Керуючись ст.ст. 122-123, 160, 161, 169, 171, 248, 256, 293 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045; код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою та повідомити про необхідність усунути недоліки позовної заяви в десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали та роз'яснити, що в іншому випадку в строки, передбачені ч. 5 ст. 169 КАС України, позов буде повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.А. Радчук