26 березня 2024 р. № 400/1518/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10003, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 11.01.2024 № 143050004791; зобов'язання вчинити певні дії,
19 лютого 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській про:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.01.2024 № 143050004791 про відмову в призначені позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно заяви від 04.01.2024.
Позов позивачка умовтиувала тим, що на день звернення до органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком вона досягла 50 років і мала страховий стаж понад 26 років, з яких більш ніж 15 років стаж на роботах за списком № 2, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. На її переконання, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вона має право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2. Однак, органи Пенсійного фонду України протиправно відмовили їй у призначені пенсії за віком.
У відзивах на адміністративний позов відповідачі заперечили проти позовних вимог і просили в їх задоволенні відмовити повністю.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області аргументувало відзив на адміністративний позов від 06.03.2024 тим, що на день звернення позивачки із заявою про призначення пенсії за віком за списком № 2 були відсутні підстави у призначенні їй вказаної пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 стаття 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), а саме недосягнення нею 55-річного віку.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у відзиві на позовну заяву від 07.03.2024 закцетувало увагу на тому, що оскільки Закон України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) і Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058-ІV, як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-ХІІ підлягають субсидіарному застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-ІV. Тому у спірних правовідносинах підлягає застосуванню пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, відповідно до якого право на призначення пенсії за віком за списком № 2 мають жінки, які досягли 55-річного віку за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Однак, на день звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком позивача не досягла 55-річного віку, а тому їй правомірно відмовлено у призначенні пенсії. Крім цього, відповідач зазначив, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимими.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, встановленому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується її паспортом громадянина України.
Згідно із записами №№ 27-30 трудової книжки позивачки серія НОМЕР_1 , виданої 30.09.1991, з 01.08.2008 вона працювала на роботах з особливими умовами, що передбачені списком № 2, за результатами чергових атестацій робочих місць яких 31.03.2010, 31.03.2015 і 31.03.2020 підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за списком № 2.
Відповідно до довідки ВП «Южно-Українська АЕС» Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.01.2024 № 0034.02/09-9 позивачка у період з 01.08.2005 по 02.08.2016 та з 03.08.2016 по 03.01.2024 працювала на посадах, що передбачені списком № 2 (розділи ХХХІІ і XХXIV відповідно).
04.01.2024 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою за призначенням/ перерахунком пенсії за віком на пільгових умовах за список № 2, тобто у віці 50 років.
У зв'язку з тим, що призначення / перерахунок пенсії здійснюється за екстериторіальним принципом, вищенаведена заява позивачки була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке 11.01.2024 прийняло рішення № 143050004791 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням позивачкою пенсійного віку (55 років).
У рішенні від 11.01.2024 № 143050004791 зазначено, що страховий стаж позивачки складає 26 років 11 місяців 18 днів, пільговий стаж - 15 років 02 місяця.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.01.2024 № 143050004791 протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Так, вона переконана, що відповідачі порушили її право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас в абзаці першому пункту 5 мотивувальної частини рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, що набрав чинності 11.10.2017, доповнено Закон № 1058-IV розділом XIV1, який містить абзаци один-чотирнадцять пункту 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається:
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно;
50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.»
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VIII збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 (далі - Рішення № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Пунктом 3 Рішення № 1-р/2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.»
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах за списком № 2 для жінок. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов до висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відтак у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Тому відмова органу Пенсійного фонду України в призначенні позивачці, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 26 років 11 місяців 18 днів, у тому числі на роботах за списком № 2 - 15 років 02 місяці, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Водночас суд врахував, що частина періоду роботи позивачки із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 мала місце в період до 01.04.2015 (всього 6 років 08 місяців 00 днів, що більше половини необхідного стажу роботи жінок на зазначених роботах для отримання права на пенсію за віком на пільгових умовах).
Отже, на день звернення до органів Пенсійного фонду України позивачка мала необхідний обсяг загального страхового стажу (понад 25 років), пільгового стажу за списком № 2 (понад 10 років) та досягнула 50 річного віку, що свідчить про набуття нею права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.01.2024 № 143050004791 є протиправним і підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги позивачки зобов'язати відповідача призначити їй пенсію на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до її заяви від 04.01.2024, то суд зазначає наступне.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості, яке закріплене статтею 46 Основного Закону України, між позивачкою і відповідачем виникли з моменту отримання останнім заяви позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Виходячи із змісту конституційного права на соціальний захист зазначені правовідносини є триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмежений діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Враховуючи статтю 46 Закону № 1058-ІV та обставини цієї справи, суд прийшов до висновку, що оскільки непризначення пенсії позивачці відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, то призначення пенсії має проводитися з дня відповідного звернення позивачки до органів Пенсійного фонду України без обмеження будь-яким строком відповідно до поданої нею заяви від 04.01.2024.
Оскільки позивачка подавала заяву на призначення пенсії за вислугою років до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, і вона проживає на території Миколаївської області, тому суд вважає за необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Поряд з цим, суд відхилив як необґрунтоване твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про те, що прийняття рішення про призначення пенсії в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є його дискреційними повноваженнями, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.
Так, про дискрецію органу виконавчої влади (адміністративний розсуд) йдеться у тих випадках, коли частина норми права, що містить юридичні наслідки, передбачає декілька варіантів можливої (допустимої) реакції органу виконавчої влади на події або дії учасників правовідносин. У цьому випадку, такому органу наданий певний простір, оскільки він може здійснювати вибір між декількома допустимими під кутом зору права рішеннями. Він може діяти або не діяти, а коли він діє, то обирає один або декілька можливих варіантів дій.
У разі, якщо законодавство передбачає прийняття певного конкретного рішення, то це не реалізація дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Як встановив суд, органи Пенсійного фонду України відмовили позивачці у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 лише у зв'язку з недосягненням нею відповідного пенсійного віку.
Оскільки суд прийшов до висновку про те, що позивачка має необхідний вік для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 за пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, то в органів Пенсійного фонду України в цьому випадку відсутня можливість обирати декілька можливих варіантів дій: призначати позивачці пенсію за віком чи ні. Тобто їх дискреція в цих правовідносинах відсутня, навпаки, вони зобов'язані призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією до платіжної інструкції від 09.02.2024 № 44040885, що міститься в матеріалах справи, підтверджується понесення позивачкою судових витрат у розмірі 1211,20 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. Оскільки цим рішенням позов задоволено, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: по 605,60 грн з кожного (?1211,20 : 2 = ?605,60).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10003; код ЄДРПОУ: 3132023854) і Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.01.2024 № 143050004791.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до заяви від 04.01.2024.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код за ЄДРПОУ: 13844159) судовий збір у розмірі 605 (Шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10003; код ЄДРПОУ: 3132023854) судовий збір у розмірі 605 (Шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 26 березня 2024 року