Іменем України
26 березня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/101/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 25 січня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, військова частина) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 25.12.2023 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 року у справі №360/7898/21;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 25.12.2023 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 року у справі №360/7898/21.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.12.2023 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 року у справі №360/7898/21 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 15.08.2016 року по 28.02.2018 року у сумі 64086,35 грн, що підтверджується банківською випискою. Проте відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та з урахуванням положень статей 1, 2 Закону № 2050-III представник позивача просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації.
Ухвалою від 30 січня 2024 року відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15 лютого 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обгрунтування якого зазначив, що відповідно до статей 4, 7 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З посиланням на постанову Верховного Суду від 18 серпня 2023 року у справі № 460/4166/20, відповідач зазначив, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2021 року № 159 (далі - Порядок № 159), за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію, оскільки саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Відповідно до довідки ФЕС № 1/94 25 грудня 2023 року зараховано на картковий рахунок АТ «Приватбанк» згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі № 360/7898/22 індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року за період з 15.08.2016 по 28.02.2018, індексацію різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.08.2020 у сумі 65 062,28 грн без відрахування податків.
Позивач не звертався з вимогою про компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасний розрахунок. Тому визнання бездіяльності протиправною зі сторони відповідача є передчасною та необґрунтованою позовною вимогою.
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій та у період з 15.08.2016 року по 15.08.2020 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу від 15.08.2020 року №237 позивача з 15.08.2020 року було звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі № 360/7898/21 адміністративний позов ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 15.08.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 15.08.2016 по 28.02.2018 (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.08.2020 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахунок та виплату ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.08.2020 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання означеного рішення Військова частина НОМЕР_1 25 грудня 2023 року перерахувала на рахунок ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення у розмірі 65062,28 грн без відрахування податків (64086,35 грн з відрахуванням податків), про що свідчать довідка Військової частини НОМЕР_1 від 07 лютого 2024 року № 1/94 та виписка по надходженням по картці/рахунку позивача, відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк».
Разом з цим, під час виплати означених сум відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення у зв'язку з чим виник цей спір.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абзацом сьомим пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2003 року № 1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд доходить висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Статтею 1 Закону № 2050-III установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону № 2050-III у редакції, яка діяла до 26 лютого 2021 року);
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону № 2050-III у редакції, яка діє з 26 лютого 2021 року).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (абзац перший статті 7 Закону № 2050-III).
В постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а, Верховний Суд в постанові від 18 серпня 2023 року у справі № 460/4166/20 висновував, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Як встановлено судом з матеріалів судової справи та заяв по суті справи, позивач не звертався до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим відповідач не відмовляв позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Отже, у межах спірних правовідносин право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення ще не було порушено відповідачем і звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно, відсутність порушення відповідачем прав позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати обумовлює й відсутність можливості захисту такого права у судовому порядку.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов