Справа № 559/501/24
Провадження № 2/559/309/2024
26 березня 2024 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Ралець Р.В.,
секретаря судового засідання Юрчук Ю.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Дубно справу за позовом ОСОБА_1 до Привільненської сільської ради (ОТГ) Дубенського району Рівненської області про тлумачення змісту заповіту,
встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача.
Позивачка просить суд здійснити тлумачення заповіту, що був складений ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , як про вираження волі спадкодавця заповісти їйусе своє майна, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право.
В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , який за життя склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів їй усе своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право. Після смерті ОСОБА_2 вона вчасно прийняла спадщину, звернулась із заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Другої Дубенської державної нотаріальної контори Хомич О.С., яка 10.04.2014 завела спадкову справу №55963650 (номер у нотаріуса 94/2014). До складу спадкового майна увійшов житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 3, 90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельна ділянка площею 0, 66 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Земельні ділянки розташовані на території Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області.
Проте, належним чином оформити свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину не може, оскільки у заповіті складеному ОСОБА_2 15 лютого 2012 року зазначено, що на випадок своєї смерті усе своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, він заповідає племінниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, вона не являється його племінницею, тому підтвердити факт родинних відносин зі спадкодавцем не має можливості. Зважаючи на це, нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 та рекомендувала звернутись до суду. За таких обставин, з метою захисту свого права на оформлення спадщини, вона змушена звернутись до суду із позовною заявою про тлумачення змісту зазначеного заповіту.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 14 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.
Позивачка просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги повністю підтримує і просить задовольнити, про що зазначила у позовній заяві.
Представник відповідача - Привільненської сільської ради, належно повідомлений про день та час слухання справи, в судове засідання не з'явився, попередньо подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без участі представника сільської ради, позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», … у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку суд з врахуванням того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.12.2013 (а.с. 6).
За життя, 15 лютого 2012 року, ОСОБА_2 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів племінниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усе своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право. Заповіт посвідчено секретарем Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №5. Заповіт не змінений і не скасований (а.с. 7).
Як свідчить довідка Привільненської сільської ради Дубенського району Рівненської області №54 від 08.02.2024, ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , постійно разом проживала та доглянула ОСОБА_2 до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) і похоронила за власні кошти (а.с. 8).
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №37124989 від 10.04.2014, після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори Хомич О.С., 10.04.2014 заведено спадкову справу №55963650 (номер у нотаріуса 94/2014) (а.с. 9).
До складу спадкового майна увійшов житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності виданого на підставі рішення виконкому Малосадівської сільської ради від 20.10.2000 №15, а також земельна ділянка площею 3, 90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала спадкодавцю на підставі державного акта ІІІ-РВ №001062, та земельна ділянка площею 0, 66 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства та належала спадкодавцю на підставі державного акта ІV-РВ №037477. Земельні ділянки розташовані на території Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області (а.с. 10, 11, 12).
Згідно повідомлення державного нотаріуса Другої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л.Л., належним чином оформити свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину позивачка не може, оскільки у заповіті складеному ОСОБА_2 15 лютого 2012 року зазначено, що на випадок своєї смерті усе своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, він заповідає племінниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують факт родинних відносин із спадкодавцем, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутись до суду (а.с. 13).
Відповідно до матеріалів спадкової справи №94/2014, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повідомлення Дубенської державної нотаріальної контори Рівненської області №123/01-16 від 06.03.2024, ОСОБА_1 є його єдиним спадкоємцем за заповітом (а.с. 23-26).
IV. Норми права, які застосував суд.
Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно її позбавлений, право приватної власності є непорушним. Аналогічний висновок викладений і в ч.1 ст.321 ЦК України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ст.328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, згідно із ст.202 ЦК України.
Відповідно до ст.203 ЦК України, крім інших загальних вимог до правочину, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У ст.1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов'язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно зі ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст.213 ЦК України.
Згідно зі ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Верховний Суд у складі об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Оскільки правочином, відповідно до українського законодавства, є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. В такому випадку необхідно встановити дійсні наміри сторони, зокрема спадкодавця.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 522/9893/17 щодо нікчемності заповіту артикулювала принцип свободи заповіту та необхідність врахування і реалізації вільного волевиявлення заповідача. Зокрема, в постанові від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 зазначено, що заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті й тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. Крім того, вказано, що свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.
При розгляді спорів досить часто постає питання їх тлумачення. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Правило favor conractus не передбачене цивільним законодавством. Хоча не виключається його застосування з урахуванням загальних засад приватного права (стаття 3 ЦК України). З огляду на принцип тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова КЦС ВС від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
Аналіз зазначених вище обставин свідчить про те, що позивачка не може реалізувати свої спадкові права іншим шляхом, як тлумачення заповіту судом. Відповідач позовні вимоги визнав.
Вирішуючи питання тлумачення правочину судом враховується, що цивільне судочинство направлене на захист прав та інтересів громадян. Тлумачення заповіту шляхом вказівки на те, що воля заповідача була спрямована на передання саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усього свого майна, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, не є спотворення волі заповідача. Спадкодавець, складаючи заповіт, виявив свою волю щодо настання реальних правових наслідків вчиненого ним правочину, дійсні наміри спадкодавця були спрямовані на те, щоб саме у власність ОСОБА_1 перейшло усе його майно. Тому у суду наявні підстави для тлумачення заповіту.
Отже, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 200, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Привільненської сільської ради (ОТГ) Дубенського району Рівненської області про тлумачення заповіту - задовольнити.
Здійснити тлумачення заповіту, що був складений 15 лютого 2012 року ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області Бучик Ольгою Олександрівною та зареєстрований в реєстрі за №5, як про вираження волі спадкодавця заповісти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_2 , усього свого майна, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не булу вручену у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Привільненська сільська рада (ОТГ) Дубенського району Рівненської області (адреса: вул. Грушевського, буд. 4, с. Привільне, Дубенського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 04385327)
Суддя: