Дата документу 26.03.2024Справа № 554/3015/24
Провадження № 1-кс/554/3727/2024
23 березня 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання старшого слідчого СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024170420000532 від 22 березня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стукалівка Гребінківського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, аргументоване таким.
СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120224170420000532 від 22 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в третій декаді березня 2024 року у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин у великих розмірах з корисливих мотивів - отримання грошових коштів.
На реалізацію свого злочинного наміру, в третій декаді березня 2024 року ОСОБА_6 , використовуючи можливості власного мобільного терміналу «Redmi» моделі «A1» (ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ), використовуючи картку мобільного оператору НОМЕР_3 , через мобільний застосунок у месенджері «Telegram» (багатоплатформенному клауд-месенджері для смартфонів планшетів та ПК, який дозволяє обмінюватися текстовими, голосовими та відеоповідомленнями, наліпками та фотографіями, файлами багатьох форматів), зв'язався з невстановленими особами під нік-неймом «Glovo Zam (Operator)», з пропозицією у вигляді співпраці щодо розповсюдження психотропних речовин на території м. Полтави, шляхом так званих «закладок» - приховуванням від сторонніх осіб заздалегідь виготовлених та розфасованих психотропних речовин на відкритій місцевості у вільно доступних місцях з можливістю подальшого їх знайдення шляхом отримання особою, яка придбає психотропні речовини, географічних координат місцевості або фотографій місця приховування психотропних речовин.
У відповідних каналах месенджеру «Telegram» ОСОБА_6 з невстановленими особами у цей час було обговорено усі умови щодо виготовлення та подальшого розповсюдження психотропних речовин на території м. Полтави: часу, місця і способу отримання психотропних речовин (отримання психотропних речовин шляхом «закладок»), можливих місць приховування на території м. Полтави (території, на які будуть вказувати додатково), а також оплати за виконану роботу. ОСОБА_6 досягнуто домовленості про отримання грошових коштів за кожне успішне виконання завдання, що виражалося у прихованні на місцевості однієї так званої «закладки» та подальше направлення повідомлення у месенджері «Telegram» абоненту «Glovo Zam (Operator)», фотографій місця приховування із зазначенням географічних координат місцевості, інших даних з місцем зберігання психотропних речовин.
Погодившись на вказані умови ОСОБА_6 з корисливих мотивів пристав на пропозицію невідомих осіб на незаконні придбання та зберігання з метою збуту психотропних речовин, а також незаконний їх збут шляхом «закладок».
На реалізацію злочинного умислу, спрямованого на незаконні придбання та зберігання з метою збуту психотропних речовин, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що вказані речовини є психотропними а їх розмір великий, в третій декаді березня 2024, на відкритій ділянці місцевості, в невстановленому місці, забрав попередньо виготовлену, розфасовану та упаковану невстановленими особами психотропну речовину кристалічного походження в кількості 46 штукдля подальшого здійснення її зберігання на час приховування на відкритій місцевості на території м. Полтави шляхом так званих «закладок» з подальшим направленням повідомлень про географічні координати місцевості, фотографій їх місця приховування чи інших даних з місцем зберігання психотропної речовини, тобто подальшого незаконного збуту.
Незаконно придбану психотропну речовину у великих розмірах ОСОБА_6 зберігав при собі для подальшого збуту.
В подальшому, 22 березня 2024 року ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, реалізуючи свій умисел на незаконний збут психотропних речовин, з корисливих мотивів - отримання грошової винагороди за виконану роботуу вигляді незаконного зберігання з метою збуту психотропних речовин, приховав заздалегідь приготовлену та розфасовану психотропну речовину на відкритих місцевостях у вільнодоступних місцях - на земельних ділянках із географічними координатами: широта «49.562903», довгота «34.512535», широта «49.565995», довгота «34.516197», широта «49.562778» довгота «34.521953», широта «49.560780», довгота «34.526452», широта «49.567568», довгота «34.522328», широта «49.562163», довгота «34.518957», широта «49.561535» довгота «34.524977», широта «49.568250», довгота «34.502648», широта «49.566198», довгота «34.490952», широта «49.567088», довгота «34.490360», широта «49.573840», довгота «34.516217», широта «49.574325», довгота «34.516882» по одному полімерному зіп-пакету, перемотаному ізоляційною стрічкою з невідомою речовиною, тобто здійснив приховування 12 «закладок», залишивши їх на зберігання з метою подальшого збуту.
В той же день, в ході проведення обшуку в автомобілі «Hyundai Elantra», д. н. з. НОМЕР_4 , який перебував у користуванні ОСОБА_6 , виявлено та вилучено 27 згортків ізоляційної стрічки з невідомою речовиною, які він зберігав на передньому водійському сидінні з метою подальшого збуту на час підшукання потенційних місць «закладок».
22 березня 2024 року працівниками поліції проведено особистий обшук ОСОБА_6 , в ході якого виявлено та вилучено 7 згортків ізоляційної стрічки синього кольору з невідомою речовиною, які останній зберігав в кишені штанів з метою подальшого збуту на час підшукання потенційних місць «закладок».
22 березня 2024 року о 16 год 29 хв ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
23 березня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин у великих розмірах з метою збуту.
Слідчий вказує, що причетність підозрюваного ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними на початковому етапі досудового розслідування доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 22 березня 2024 року; протоколом затримання особи ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні злочину від 22 березня 2024 року; протоколом обшуку автомобіля «Hyundai Elantra», д. н. з. НОМЕР_4 ; протоколом огляду мобільного телефону «Redmi», моделі «A1» від 22 березня 2024 року; протоколами оглядів місць події на відкритих ділянках місцевості від 22 березня 2024 року, а також протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 22 березня 2024 року.
Зважаючи на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою запобігання спробам останнього переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи, з урахуванням характеристики особи підозрюваного та тяжкості інкримінованого йому злочину, не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та не зможуть запобігти настанню вказаних ризиків. Водночас слідчий просить не визначати ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, так як щодо ОСОБА_6 вже обирався запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 268 400 грн, проте був ним порушений.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Підозрюваний ОСОБА_6 своєї причетності до вчинення інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що закладок з психотропними речовинами у зазначених в повідомленні про підозру місцях він не розкладав, а просто гуляв у вказаному парку. Зазначив, що він тривалий час перебував затриманим, автомобіль був відчиненим, свідки та захисник на той час ще були відсутні, а тому вилучені в нього згортки з невідомою речовиною могли бути йому підкинутими. Вказав також на те, що він добровільно видав працівникам поліції свій мобільний телефон та назвав до нього пароль, чого б, на його переконання, він не робив, якби там були докази його причетності до вчинення кримінального правопорушення. Просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи його необґрунтованим, а наявність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, не доведеними, в зв'язку з чим просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, вважаючи, що саме такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку останнього і буде достатнім для запобігання ризикам, визначеним статтею 177 КПК України.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 131 КПК України запобіжні заходи, як заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв?язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею згідно матеріалів поданого клопотання встановлено, що СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120224170420000532 від 22 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
22 березня 2024 року о 16 год 29 хв ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, набуття особою статусу «підозрюваного» та наявність обґрунтованої підозри її у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження, 23 березня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В зв?язку з тим, що нормами КПК України прямо не визначено змісту поняття «обґрунтована підозра», необхідно відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України керуватись усталеною практикою Європейського суду з прав людини, за якою «існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об?єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин (наприклад, пункт 32 рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, пункт 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року). Такий стандарт є найнижчим за рівнем переконання у кримінальному провадженні, тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого приходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування» (наприклад, пункт 55 рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року).
Проаналізувавши надані сторонами кримінального провадження докази, слідчий суддя вважає, що в матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що підозрюваний міг вчинити інкриміновані йому злочини, висунута підозра є обґрунтованою.
Слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами дають підстави для висновку, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, є обґрунтованою.
При цьому при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування запобіжного заходу, оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження.
Підставою для застосування запобіжного заходу також є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності вчинення підозрюваним певних дій. Так, ризиком в контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов?язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак належить з?ясувати реальну можливість здійснити їх в майбутньому.
Виходячи із зазначеного стандарту доказування (переконання), оцінюючи наведені сторонами кримінального провадження доводи, слідчий суддя приходить до висновку, що в ході судового розгляду клопотання знайшли своє об'єктивне підтвердження наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 4 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилаються слідчий та прокурор.
Зокрема, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень статті 12 КК України є тяжким злочином, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинене. При цьому слідчий суддя приймає до уваги доводи сторони обвинувачення про відсутність у підозрюваного соціальних зв'язків, офіційного джерела доходу, постійного місця роботи.
Слідчий суддя також погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність ризику знищити або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на що вказує те, що під час досудового розслідування органу досудового розслідування необхідно встановити джерела придбання ОСОБА_6 психотропних речовин, місця їх виготовлення та зберігання, а також провести відповідні слідчі дії та перевірити підозрюваного на причетність до вчинення інших злочинів, а перебуваючи на волі, останній може вчинити спробу протидії кримінальному провадженні у вказаній формі, що перешкодить викриттю всієї злочинної діяльності ОСОБА_6 .
Крім того, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, що підозрюваний може перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, зважаючи на те, що санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачене також покарання у виді конфіскації майна, шляхом здійснення відчуження майна, яке він має, місцезнаходження якого необхідно встановити органу досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, що підтверджується тим, що на розгляді Київського районного суду м. Полтави з 19 листопада 2020 року знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2 і 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27 КК України. При цьому після звільнення 15 грудня 2023 року з-під варти у зв'язку із внесенням застави в розмірі 268400 грн, останній на шлях виправлення не став та наразі підозрюється у вчиненні злочину в сфері обігу психотропних речовин, що вказує на обґрунтовану ймовірність аналогічної поведінки підозрюваного і в майбутньому в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно листа Верховного суду від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають враховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію рф проти України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, в тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан, наявність судимості, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Беручи до уваги сукупність наведених вище фактів, слідчий суддя приходить до переконання, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним покладених процесуальних обов'язків і не зможуть запобігти доведеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Такі обставини, на думку суду, є істотними й такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Зокрема, особисте зобов'язання неможливо застосувати, оскільки цей запобіжний захід є надто м'яким з огляду на особу підозрюваного, його репутацію, тяжкість вчиненого та наявні ризики; особисту поруку не можливо застосувати, та як жодна особа, яка б заслуговувала на відповідну довіру, не звернулась до органу досудового розслідування з метою поручитись за підозрюваного та такого прохання від нього самого не надходило; заставу неможливо застосувати, оскільки підозрюваний офіційно не працевлаштований, немає інших законних джерел прибутку в достатньому розмірі та відповідної заяви від нього чи інших осіб про можливість сплати відповідної суми грошових коштів, в якості застави, не надходило; домашній арешт неможливо застосувати, так як ОСОБА_6 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вищевказаним ризикам, а вказаний запобіжний захід не зможе ним запобігти та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Отже, надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 2, 4 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор; недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання доведеним ризикам.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
При цьому слідчий суддя враховує положення ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якого, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Разом із тим, слідчий суддя приймає до уваги, що відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, який обчислювати з 16 год 29 хв 22 березня 2024 року.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 20 травня 2024 року, 16 год 29 хв.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 26 березня 2024 року о 09 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_9