справа № 361/2876/24
провадження № 1-кс/361/485/24
25.03.2024
25 березня 2024 року м. Бровари
Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської області - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Броварського РУП ГУНП в Київської області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111130000844 від 24.03.2024 року, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, про застосування строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Борівське, Сєверодонецького району, Луганської області, українця, громадянина України, середньо-спеціальною освітою, працюючогона посаді керівника робітничої ланки в БЗБК "ALPI", одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого,
25.03.2024 до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Броварського РУП ГУНП в Київської області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , у якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий зазначив, що 23 березня 2024 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 , звернув свою увагу на ОСОБА_8 , який проходив поблизу вказаного будинку, після чого у останнього виник умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна.
Того ж дня, приблизно о 23 годині 30 хвилини, ОСОБА_4 діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2402-ІХ, який неодноразово продовжувався та діє на всій території України до цього часу, реалізуючи свій умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою відкритого заволодіння майном, підійшов до ОСОБА_8 , де наніс останньому кулаком правої руки один удар в область обличчя та після втрати рівноваги ОСОБА_8 , дістав своєю рукою із кишені куртки потерпілого гаманець з грошовими коштами в сумі 1500 гривень, після чого наніс ще декілька ударів в обличчя потерпілого, після яких дістав своєю рукою із кишені куртки потерпілого мобільний телефон марки «Хіаоті» моделі «Яесіті» білого кольору та пішов у невідомому напрямку.
Своїми умисними, протиправними, незаконними діями ОСОБА_4 завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_8 , заволодівши належним останньому майном, а саме мобільним телефон марки «Хіаоті» моделі Лесіті» білого кольору та гаманцем з грошовими коштами 1500 гривень, розпорядившись ним на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого в умовах воєнного стану.
Вказував про наявність ризиків, які передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин, які викладені в клопотанні.
Захисник в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування чого вказав, що ризики не підтверджені доказами, їх не додано до клопотання, тяжкість покарання не може бути підставою для тримання під вартою. Підозрюваний одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює та має постійне місце проживання. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у разі задоволення клопотання визначити підозрюваному заставу.
Підозрюваний підтримав позицію захисника. Підозру не визнає.
Слідчий суддя заслухавши доводи прокурора, клопотання підозрюваного, захисника, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими воно обґрунтовується, дійшов до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Броварського РУП ГУНП в Київської області, за процесуального керівництва Броварської окружної прокуратури Київської області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202411 1130000844 від 24 березня 2024 року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23 березня 2024 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 , звернув свою увагу на ОСОБА_8 , який проходив поблизу вказаного будинку, після чого у останнього виник умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна.
Того ж дня, приблизно о 23 годині 30 хвилини, ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2402-ІХ, який неодноразово продовжувався та діє на всій території України до цього часу, реалізуючи свій умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою відкритого заволодіння майном, підійшов до ОСОБА_8 , де наніс останньому кулаком правої руки один удар в область обличчя та після втрати рівноваги ОСОБА_8 , дістав своєю рукою із кишені куртки потерпілого гаманець з грошовими коштами в сумі 1500 гривень, після чого наніс ще декілька ударів в обличчя потерпілого, після яких дістав своєю рукою із кишені куртки потерпілого мобільний телефон марки «Хіаоті» моделі «Яесіті» білого кольору та пішов у невідомому напрямку.
Своїми умисними, протиправними, незаконними діями ОСОБА_4 завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_8 , заволодівши належним останньому майном, а саме мобільним телефон марки «Хіаоті» моделі Лесіті» білого кольору та гаманцем з грошовими коштами 1500 гривень, розпорядившись ним на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого в умовах воєнного стану.
Вказані обставини підтверджуються доданими до клопотання копіями процесуальних документів: заявою потерпілого про вчинене кримінальне правопорушення, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , довідкою КНП «ББКЛ», протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України, постановою про визнання та приєднання до матеріалів досудового розслідування речових доказів, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 , повідомленням про підозру ОСОБА_4 .
Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред'явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Слідчий суддя також вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбаченийп.п.1,3,4ч.1ст.177КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, а тому ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України, підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини вчинення кримінального правопорушення та обставин, необхідних для встановлення істини у кримінальному провадженні, в тому числі, інформацію щодо часу місця та обставин подій, які відбувались під час вчинення злочину та мають значення, які не відомі органу досудового розслідування.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.
При вирішенні клопотання суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення у справі «Ніколова проти Болгарії»). Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ноймайстер проти Австрії» позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Отже, прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 309,376, 395 КПК України, суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого СВ Броварського РУП ГУНП в Київської області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111130000844 від 24.03.2024 року, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 діб, тобто з 22 березня 2024 по 20 травня 2024 до 16.00 годин 30 хвилин включно, без визначення застави.
У клопотанні підозрюваного ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 ,- відмовити.
Утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала слідчої судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 26.03.2024 року о 14 год.30 хвил.
Слідчий суддя: ОСОБА_1