79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
21.03.2024 Справа № 914/98/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши в відкритому судовому засіданні по суті матеріали справи
за позовом: Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, м. Вознесенськ Миколаївської обл., в інтересах держави в особі,
позивача 1:Комунальної установи «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області», смт. Братське Вознесенського р-ну Львівської обл.,
позивача 2:Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, смт. Братське Вознесенського р-ну Львівської обл.,
позивача 3:Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, смт. Братське Вознесенського р-ну Львівської обл.,
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум», м. Львів,
про:визнання недійсними Додаткових угод та стягнення 214'087,16 грн надмірно сплачених коштів.
За участю:
прокурора:Букаловська Л. Є.,
від позивача 1:не з'явився,
від позивача 2:не з'явився,
від позивача 3:не з'явився,
від відповідача:не з'явився.
Судові процедури.
1. На розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі, позивачів: Комунальної установи «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області», Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» про визнання недійсними Додаткових угод та стягнення 214'087,16 грн надмірно сплачених коштів.
2. Ухвалою суду від 20.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.02.2023 та встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору.
3. 08 лютого 2023 року прокурором подано до суду заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, шляхом заміни процесуального статуту (у порядку ст. 50 ГПК України) (вх. № 532/23). Також, 13.02.2023 прокурором подано заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 3683/23).
4. Ухвалою суду від 21.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви прокурора про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, шляхом заміни процесуального статусу, заяву про уточнення позовних вимог повернуто заявнику, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 28.03.2023.
5. Підготовче засідання 28.03.2023 не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Трускавецького В. П. Ухвалою суду від 31.03.2023 призначено підготовче засідання на 06.04.2023.
6. Ухвалою суду від 06.04.2023 зупинено провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21.
7. Ухвалою суду від 08.11.2023 розгляд справи поновлено та призначено підготовче засідання на 28.11.2023 об 11:20 год.
8. 27 листопада 2023 року від позивачів 1-3 до суду надійшли заяви, у яких зазначено, що позовні вимоги вони підтримують у повному обсязі. Крім того, у вказаних заявах позивачі просять розглядати справу за їх відсутності (вх. № 28907/23, вх. № 28925/23, вх. № 28963/23).
9. Ухвалою суду від 28.11.2023 зупинено провадження у справі № 914/98/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22.
10. Ухвалою суду від 20.02.2024 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 05.03.2024.
11. 04 березня 2024 року прокурором через систему «Електронний суд» подано заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 6305/24 від 05.03.2024).
12. У підготовчому засіданні 05.03.2024 суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву прокурора про уточнення позовних вимог, вважаючи таку зміною предмету позову та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням змін зазначених у ній.
13. За наслідками підготовчого засідання 05.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2024, явку представників сторін визнано необов'язковою.
14. У судове засідання 21.03.2024 з'явився прокурор, який надав пояснення по суті спору та не заперечив проти його розгляду у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 21.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи сторін.
15. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами проведення процедури закупівлі 29.12.2020 між КУ «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області» та ТзОВ «Кастум» укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 430. Станом на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови: предмет, ціна та строк виконання зобов'язань за даним договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі». Водночас, у січні-травні 2021 року між сторонами укладено 6 додаткових угод, в результаті укладення яких збільшилась ціна постачання газу більше ніж на 10% .
Укладання додаткових угод № 1 від 16.01.2021, № 2 від 16.01.2021, № 3 від 16.01.2021, № 4 від 19.01.2021, № 5 від 20.01.2021, № 8 від 31.05.2021 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 430 від 29.12.2020 з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», призвело до збільшення ціни за спожитий природний газ у січні-травні 2021 року і, як наслідок, до зайвої оплати за нього в сумі 214'087,16 грн.
Враховуючи вищенаведене, реалізація природного газу у січні-травні 2021 року згідно з Договором постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 430 від 29.12.2020 здійснювалася за цінами, що не відповідають умовам зазначеного вище договору та Законом України «Про публічні закупівлі».
Прокурор стверджує, що при укладенні спірних додаткових угод не дотримано вимоги ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», безпідставно змінено істотні умови Договору, кожного разу при укладенні додаткових угод сторонами Договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни природного газу на ринку після укладення Договору та попередньої угоди.
Враховуючи наведене, Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, просить визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 16.01.2021, № 2 від 16.01.2021, № 3 від 16.01.2021, № 4 від 19.01.2021, № 5 від 20.01.2021, № 8 від 31.05.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 430 від 29.12.2020 та стягнути з відповідача 214'087,16 грн надмірно сплачених коштів.
16. Позивачі 1, 2 та 3 підтримали позовні вимоги прокурора та просили розгляну справу за відсутності їх представників.
17. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався та будь-яким іншим чином не заперечив проти задоволення позову.
Обставини справи.
18. 29 грудня 2020 року між КУ «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області» та ТзОВ «Кастум» укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 430 (далі - Договір).
19. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
20. Згідно з п. 1.2. Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 147400 куб.м.
21. Ціна одного кубічного метру (куб. м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 4,26342 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,1365760 грн без ПДВ. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 4,40 грн. Податок на додану вартість становить 0,88 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 5,28 грн (п. 3.2. Договору).
22. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (п. 3.3. Договору).
23. Пунктом 3.6. Договору погоджено, що загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним Договором та становить 778272,00 грн з ПДВ.
24. У відповідності до п. 9.1. цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів в інформаційній платформі оператора ГТС до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
25. Протягом 2021 року до вказаного Договору вносилися зміни, зокрема, в частині ціни Договору:
- Додатковою угодою № 1 від 16.01.2021 було змінено п. 3.2. Договору та визначено вартість одного кубічного метру природного газу у розмірі 5,80 грн;
- Додатковою угодою № 2 від 16.01.2021 було змінено п. 3.2. Договору та визначено вартість одного кубічного метру природного газу у розмірі 6,37 грн;
- Додатковою угодою № 3 від 16.01.2021 було змінено п. 3.2. Договору та визначено вартість одного кубічного метру природного газу у розмірі 7,00 грн;
- Додатковою угодою № 4 від 19.01.2021 було змінено п. 3.2. Договору та визначено вартість одного кубічного метру природного газу у розмірі 7,69 грн;
- Додатковою угодою № 5 від 22.01.2021 було змінено п. 3.2. Договору та визначено вартість одного кубічного метру природного газу у розмірі 8,45 грн;
- Додатковою угодою № 8 від 31.05.2021 було змінено п. 3.2. Договору та визначено вартість одного кубічного метру природного газу у розмірі 9,92868 грн.
При цьому, обсяг постачання газу сторонами не змінювався.
26. До матеріалів справи долучено копії Цінових довідок Харківської торгово-промислової палати: 1/21 від 04.01.2021, № 11/21 від 05.01.2021, № 79/21 від 14.01.2021, № 861/21 від 08.04.2021, № 1169/21 від 19.05.2021 які були надані відповідачем - ТзОВ «Кастум» при укладенні Додаткових угод.
27. В період з січня по квітень 2021 року позивачу 1 було поставлено природний газ згідно з Актами здачі-прийняття:
- № РН-0000068 від 12.02.2021 в обсязі 17,82354 т.куб.м вартістю 150608,99 грн;
- № РН-0000351 від 17.03.2021 в обсязі 31,73092 т.куб.м. вартістю 223438,67 грн;
- № РН-0000533 від 15.04.2021 в обсязі 17,25555 т.куб.м. вартістю 145809,47 грн;
- № РН-0000 652 від 20.05.2021 в обсязі 0,67424 т.куб.м. вартістю 5112,98 грн.
28. Позивачем 1 оплачено поставлений природній газ згідно з платіжними дорученнями:
- № 302 від 18.02.2021 на суму 3135,80 грн;
- № 303 від 18.02.2021 на суму 124805,90 грн;
- № 304 від 18.02.2021 на суму 15871,12 грн;
- № 307 від 18.02.2021 на суму 6796,17 грн;
- № 645 від 17.03.2021 на суму 56469,67 грн;
- № 647 від 17.03.2021 на суму 161186,66 грн;
- № 648 від 17.03.2021 на суму 28384,14 грн;
- № 650 від 17.13.2021 на суму 22085,93 грн;
- № 1155 від 16.04.2021 на суму 18821,02 грн;
- № 1156 від 16.04.2021 на суму 84211,43 грн;
- № 1157 від 16.04.2021 на суму 14777,02 грн;
- № 1158 від 16.04.2021 на суму 28000,00 грн;
- № 1659 від 20.05.2021 на суму 4698,33 грн;
- № 1660 від 20.05.2021 на суму 1362,81 грн;
- № 1661 від 20.05.2021 на суму 74,44 грн.
29. У Додатковій № 9 від 09.07.2021 сторони сторони дійшли згоди розірвати Договір. Згідно з п. 2 вказаної додаткової угоди сторони підтверджують, що всі фінансові та організаційно-технічні питання по даному договору врегульовані та жодна зі сторін не має претензій щодо виконання (невиконання) умов даного договору.
30. До матеріалів справи долучено Довідку спеціалістів Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області від 12.09.2022, складену в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022152040000025 від 31.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України, у якій встановлено порушення відповідачем п. 2 ч. 5 ст 41 Закону України «Про публічні закупівлі» внаслідок укладання Додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 4, № 5та № 8 до Договору № 430 без дотримання пропорційності рівню коливання ціни такого товару на ринку природного газу та гранично встановлених меж (10%) при збільшенні ціни за одиницю товару.
Також, спеціалістами встановлено, що позивачем 1 у період з 01.01.2021 до 30.04.2021 зайво сплачено відповідачу коштів у сумі 214087,16 грн.
31. 14 вересня 2022 року прокурор звернувся до позивача 1 з листом № 53/1-4924ВИХ-22, де просив повідомити про вжиті заходи для усунення порушень вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та повідомити чи оскаржувались в судовому порядку Додаткові угоди про збільшення ціни Договору, у разі невжиття таких заходів прокурор просив повідомити причини такого невжиття.
32. З листами аналогічного змісту 14.09.2022 прокурор звернувся до позивача 2 (лист № 53/1-4923ВИХ-22) та до позивача 3 (лист № 53/1-4926ВИХ-22).
33. 19 вересня 2022 року позивач 1 звернувся до відповідача з досудовою претензією № 171/01-18, у якій просив добровільно повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 214087,16 грн.
34. У листі № 172/01-18 від 19.09.2022 позивач 1 повідомив прокуратуру, що комунальна установа звернулась до відповідача з вимогою оплатити суму надмірно сплачених коштів, у разі відмови виконання чи ігнорування відповідачем вказаної вимоги, комунальна установа повідомила, що звернеться до суду з позовом.
35. Аналогічні відповіді на звернення прокурора 19.09.2022 надали позивач 2 (лист № 02-23/357/22) та позивач 3 (лист № 266/01-33).
36. 07 жовтня 2022 року позивач 1 звернувся до прокуратури з листом № 194/01-18, у якому просив пред'явити відповідний позов до відповідача в інтересах комунальної установи.
37. У листі № 02-23/376/22 від 13.10.2022 позивач 2 повідомив прокуратуру, що відповідач у добровільному порядку не повернув кошти, підготовка позову ускладнюється відсутністю деяких документів. Позивач 3 повідомив прокурору аналогічну інформацію у листі № 297/01-33 від 13.10.2022, а також зазначив, що у комунальної установи не заплановано фінансування видатків для сплати судового збору за подання даного позову.
38. 27 жовтня 2022 року листами прокурор повідомив позивача 1 (№ 53/1-5942вих22), позивача 2 (№ 53/1-5943вих22) та позивача 3 (№ 53/1-5941вих22), що прокуратурою на розгляд Господарського суду Львівської області буде подано позов в інтересах держави в особі, позивачів: Комунальної установи «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області», Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» про визнання недійсними Додаткових угод та стягнення 214'087,16 грн надмірно сплачених коштів.
Позиція суду.
39. Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом.
40. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
41. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
42. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
43. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).
44. У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
45. Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
46. Аналіз частини третьої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
47. Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі позивачів з посиланням на її бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель.
48. Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Комунальної установи «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області» Прокурор у позовній заяві стверджував, що у спірних правовідносинах вона наділена владними повноваженнями, оскільки є розпорядником коштів бюджетних коштів та стороною Договору.
49. Суд встановив, що за статутом Комунальна установа «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області» є юридичною особою, неприбутковим закладом, що фінансується з бюджету Братської селищної ради, має самостійний баланс, відокремлене майно, розрахунковий рахунок та веде самостійний бухгалтерський облік.
50. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55, частини першої статті 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону № 280/97-ВР комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Тобто комунальна установа не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб'єктом владних повноважень. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у постановах від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 638/11634/17.
51. Щодо повноважень Комунальної установив як розпорядника бюджетних коштів Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі № 905/1907/21 звертає увагу на таке.
52. За висновками КГС ВС, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).
53. Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
54. Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
55. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).
56. Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).
57. Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).
58. Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
59. За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
60. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що Комунальна установа у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (див. mutatis mutandis висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).
61. Отже, у відносинах щодо укладання договорів з постачальником природного газу та розрахунку за такими договорами комунальна установа яка є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона у зобов'язальних правовідносинах. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18.
62. Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Комунальної установи «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області», а відтак вважає за необхідне залити поданий прокурором позов в інтересах держави в особі такої установи без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
63. Щодо повноважень прокурора представляти інтереси держави в особі Братської селищної ради та Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області суд зазначає таке.
64. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
65. Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
66. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
67. Прокурор зазначає, що у даному випадку порушення інтересів держави є те, що відповідачем під час виконання умов укладеного Договору порушено вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, що призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання, може призвести до грубого порушення конституційних прав громадян. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань.
68. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37); бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).
69. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
70. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
71. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
72. Суд звертає увагу, що до моменту звернення з позовом до суду, прокурором досліджувалось питання вчинення позивачами 2 та 3 дій, спрямованих на захист прав та інтересів держави, та здійснювалось листування стосовно відповідного питання, що підтверджується матеріалами справи.
73. Оскільки позивачами 2 та 3 не вжито заходів щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів, незважаючи на очевидний характер порушень, що свідчить про їх бездіяльність, тобто нездійснення захисту інтересів держави органами державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження. Ураховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються не захищеними, а уповноваженими органами державної влади допущено бездіяльність, прокурор зазначає, що вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та підстави для внесення позову прокурором в інтересах держави.
74. З наведених нормативних положень та правових висновків Верховного Суду, а також з урахуванням встановлених обставин справи, вбачається, що позивачі 2 та 3 обізнані про порушення, що свідчать про свідоме нездійснення останніми дій по захисту своїх прав та інтересів, які відповідно до обґрунтувань позовної заяви порушуються відповідачем.
75. Враховуючи наведене, в даному випадку, суд прийшов до висновку, що прокурор дотримався визначеного Законом порядку, правомірно захищає інтереси держави в суді в межах наданих йому повноважень, участь прокурора у цій справі, є законною, не порушує справедливого балансу та зумовлена захистом державного інтересу.
76. Щодо суті позовних вимог.
77. Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
78. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
79. Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
80. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
81. Як встановлено судом, між КУ «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області» та ТзОВ «Кастум» укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 430 від 29.12.2020.
82. Згідно з п. 3.2. Договору Ціна одного кубічного метру (куб. м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 4,26342 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,1365760 грн без ПДВ. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 4,40 грн. Податок на додану вартість становить 0,88 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 5,28 грн.
83. За приписами ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
84. Відповідно до положень ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім визначених випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
85. Судом досліджено, що протягом 2021 року до вказаного Договору вносилися зміни, зокрема, в частині ціни Договору:
- Додатковою угодою № 1 від 16.01.2021 було змінено п. 3.2. Договору та визначено вартість одного кубічного метру природного газу у розмірі 5,80 грн;
- Додатковою угодою № 2 від 16.01.2021 було змінено п. 3.2. Договору та визначено вартість одного кубічного метру природного газу у розмірі 6,37 грн;
- Додатковою угодою № 3 від 16.01.2021 було змінено п. 3.2. Договору та визначено вартість одного кубічного метру природного газу у розмірі 7,00 грн;
- Додатковою угодою № 4 від 19.01.2021 було змінено п. 3.2. Договору та визначено вартість одного кубічного метру природного газу у розмірі 7,69 грн;
- Додатковою угодою № 5 від 22.01.2021 було змінено п. 3.2. Договору та визначено вартість одного кубічного метру природного газу у розмірі 8,45 грн;
- Додатковою угодою № 8 від 31.05.2021 було змінено п. 3.2. Договору та визначено вартість одного кубічного метру природного газу у розмірі 9,92868 грн.
86. В позовній заяві вказується, що документальним обґрунтуванням для укладення додаткових угод стали Цінові довідки Харківської торгово-промислової палати.
87. Однак, суд звертає увагу, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).
88. Суд зауважує, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
89. Суд зазначає, що висновки зазначених Довідок не містять посилань на коливання ціни на предмет закупівлі за договором № 430 від 29.12.2020 або обґрунтування коливання ціни на такі товари упродовж періодів між укладеним договором та додатковими угодами та не може бути використаний для підтвердження коливання цін на ринку товарів.
90. Враховуючи наведене, суд зазначає, що такі Довідки не можуть бути належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження коливання цін на ринку.
91. Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
92. Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
93. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
94. Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
95. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
96. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
97. В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
98. Як вбачається із встановлених обставин справи, 29.12.2020 за результатами проведеної процедури закупівлі між позивачем 1 та відповідачем (як переможцем торгів) був укладений Договір № 430. За цим договором відповідач протягом періоду з 01.01.2021 та до 09.07.2021, щоденно постачав, а позивач 1 приймав та споживав природний газ.
99. Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».
100. Отже, вказана норма Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.
101. Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель», яким Закон України «Про публічні закупівлі» було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону Закону України «Про публічні закупівлі» та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
102. Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
103. Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель», метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
104. За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель'у вказану норму пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
105. 16 січня 2021 року сторони підписали Додаткові угоди № 1, № 2, № 3, 19.01.2021 - Додаткову угоду № 4 та 22.01.2021 - Додаткову угоду № 5 (п. 4 таких Додаткових угод передбачає, що такі додаткові угоди поширюють свою дію на період з 01.01.2021), якою змінили ціну природного газу, який вже був проданий позивачу 1 та спожитий ним з 01.01.2021.
106. 31 травня 2021 року сторони підписали додаткову угоду № 8 (п. 4 такої Додаткової угоди передбачає, що такі вона поширює свою дію на період з 01.05.2021), якою змінили ціну природного газу, який вже був проданий позивачу 1 та спожитий ним з 01.05.2021.
107. Загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 5,28 грн за куб.м. до 9,92868 куб.м., що становить 88 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.
108. Як вже зазначалось, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України. Крім того, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
109. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
110. Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
111. Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
112. Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
113. Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
114. Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що Додаткові угоди № 1 від 16.01.2021, № 2 від 16.01.2021, № 3 від 16.01.2021, № 4 від 19.01.2021, № 5 від 20.01.2021, № 8 від 31.05.2021 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 430 від 29.12.2020 суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі», тому підлягають визнанню недійсними.
115. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
116. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
117. Згідно з долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу в період з січня 2021 по квітень 2021 року позивач 1 прийняв природний газ від відповідача у кількості 67484,25 куб.м. на суму 570680,44 грн з ПДВ, з яких:
- за актом № РН-0000068 від 12.02.2021 в обсязі 17,82354 т.куб.м вартістю 150608,99 грн;
- за актом № РН-0000351 від 17.03.2021 в обсязі 31,73092 т.куб.м. вартістю 223438,67 грн;
- за актом № РН-0000533 від 15.04.2021 в обсязі 17,25555 т.куб.м. вартістю 145809,47 грн;
- за актом № РН-0000 652 від 20.05.2021 в обсязі 0,67424 т.куб.м. вартістю 5112,98 грн.
118. За отриманий позивачем 1 за січень - квітень 2021 року природний газ в кількості 67484,25 куб.м. проведено оплату:
- 66810,01 куб.м. по ціні 8,45 грн з ПДВ/куб.м. (встановлена Додатковою угодою №5);
- 674,24 куб.м. за ціною 9,10 грн з ПДВ/ куб.м. (встановлена Додатковою угодою №7).
119. Згідно з платіжними дорученнями (див п. 28 даного рішення) встановлено, що позивачем 1 перераховано відповідачу грошові кошти за отриманий природний газ на суму 570680,44 грн, з яких:
- за січень 2021 року (згідно акту від 12.02.2021 № PH-0000068) - 150608,99 грн;
- за лютий 2021 (згідно акту від 17.03.2021 № PH-0000351) - 268126,40 грн;
- за березень 2021 (згідно акту від 15.04.2021 № PH-0000533)- 145809,47 грн;
- за квітень 2021 (згідно акту від 20.05.2021 № PH-0000652) - 6135,58 грн.
120. Разом з цим, підвищення ціни 1,00 куб.м. природного газу Додатковими угодами № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 8 проведено з порушенням чинного законодавства.
121. З урахуванням вищезазначеного, ціна природного газу, що поставлявся за Договором, становила з 01.01.2021 - 5,28 грн з ПДВ, з 01.04.2021 - 6,69 грн з ПДВ, а фактична вартість природного газу, отриманого позивачем 1 в кількості 67484,25 куб.м., становить 356593,28 грн з ПДВ, що на 214087,16 грн менше суми коштів, перерахованих позивачем 1 на рахунок відповідача згідно платіжних доручень та актів приймання-передачі природного газу.
122. Таким чином, грошові кошти в сумі 214087,16 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Судові витрати.
123. Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи зазначене, з відповідача підлягає до стягнення 18097,31 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі, Комунальної установи «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області» у справі № 914/98/23 - залишити без розгляду.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 16.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №430 від 29.12.2020, укладену між Комунальною установою «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастум».
4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 16.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №430 від 29.12.2020, укладену між Комунальною установою «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту» Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастум».
5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 16.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №430 від 29.12.2020, укладену між Комунальною установою «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту» Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастум».
6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 19.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №430 від 29.12.2020, укладену між Комунальною установою «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту» Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастум».
7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 20.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №430 від 29.12.2020, укладену між Комунальною установою «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту» Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастум».
8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 31.05.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №430 від 29.12.2020, укладену між Комунальною установою «Братський центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти, культури, туризму, молоді та спорту» Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастум».
9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» (проспект Чорновола, 63, місто Львів, 79019, ідентифікаційний код 41087491) на користь Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (вулиця Миру, 131, селище міського типу Братське, Вознесенський район, Миколаївська область, 55401, ідентифікаційний код 04375926) надмірно сплачені грошові кошти в розмірі 214087,16 грн.
10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» (проспект Чорновола, 63, місто Львів, 79019, ідентифікаційний код 41087491) на користь Миколаївської обласної прокуратури (вулиця Спаська, 28, місто Миколаїв, Миколаївська область, 54001, ідентифікаційний код 02910048) 18097,31 грн -відшкодування витрат на оплату судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 26.03.2024.
Суддя Трускавецький В.П.