Дата документу 04.03.2024 Справа № 336/1501/24
Єдиний унікальний № 336/1501/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/627/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
4 березня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2024 року, якою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Ганно - Требинівки Устинського району Кіровоградської області, громадянина України, командира роти ВСП військової частини НОМЕР_1 , капітана, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 квітня 2024 року включно, -
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2024 року було продовжено застосування у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 квітня 2024 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення за результатами розгляду справи, належного дослідження та оцінювання доказів, яким відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
В обґрунтування своєї скарги вказує, що суд першої інстанції обґрунтоване своє рішення, зазначивши, що обставини (можливість притягнення до покарання за особливо тяжкий злочин, воєнний стан у країні та за діяння ОСОБА_6 у виконанні військових завдань тощо) у сукупності із обґрунтованістю підозри і складають ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, однак судом не досліджувалась підозра, а таким чином суддя не могла встановити обґрунтованість цього процесуального документу.
Зазначає, що судом першої інстанції визнано, що негативні наслідки від спроби переховуватись від органів досудового розслідування або суду створять для ОСОБА_6 меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання, проте, таке твердження не лише є необґрунтованим, а і є таким, що вказує на упереджене ставлення судді до даного кримінального провадження, оскільки вона прописує судове рішення таким чином, що дає зрозуміти її наперед визначене бачення результатів розгляду даного кримінального провадження, зокрема те, що ОСОБА_6 має отримати начебто в обов'язковому порядку покарання за інкримінований йому злочин, що призводить до унеможливлення судового розгляду даного кримінального провадження саме цією суддею та грубо порушує презумпцію невинуватості, визначеною ст. 62 Конституції України.
Звертає увагу, що встановлюючи такий ризик, як вплив на потерпілих та свідків, суд не мав жодного підтвердження того, що ОСОБА_6 має намір вчиняти такі дії, в матеріалах судової справи не має жодного доказу і відповідно такі висновки безпідставні та необґрунтовані.
Крім того зауважує, що щодо спілкування родичів ОСОБА_6 з потерпілим, то родичі обвинуваченого мали намір відшкодувати шкоду, що передбачено чинним процесуальним законодавством, а неправильне сприйняття такого наміру не можна використовувати як підтвердження ризику тиску на потерпілих.
Вказує, що судом зазначено, що обвинувачений зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_6 задіяний при виконанні бойових завдань на території Запорізької області і він може мотивувати своє неприбуття такими обставинами, що в умовах воєнного стану буде складно перевірити та встановити його дійне місцезнаходження, що буде порушувати розумні строки розгляду кримінального провадження, проте, таке твердження не відповідає дійсності, оскільки обвинувачений не має наміру вчиняти неналежні дії та не виконувати обов'язки.
Зауважує, що суд завжди зможе витребувати інформацію щодо місцезнаходження обвинуваченого та докази через військове керівництво ОСОБА_6 .
Крім того зазначає, що посилаючись на 1 абз. ч. 3 ст. 183 КПК України, суддя вказує на те, що наслідками інкримінованого правопорушення являється смерть 2 потерпілих, при цьому, взагалі не приймає до уваги абз. 2 цієї частини, який регулює застосування цієї норми саме у дію воєнного стану, до переліку зазначених злочинів не входить ст. 286-1 КК України.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу та звернула увагу на те, що досудове слідство закінчено, обвинувальний акт вже знаходиться в суді. Зазначила, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу залишилось незмінним, що вказує на те, що у сторони обвинувачення відсутні обставини для подальшого тримання під вартою ОСОБА_6 . Вказала, що обов'язком суду є встановити, а прокурором повинно бути доведено ризики та підозру, проте, підозру із обґрунтуванням суду не надано, як і доказів на підтвердження ризиків.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу та вказав, що під час спілкування з обвинуваченим він зрозумів його характер та відношення до скоєного. Вказав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, вказав, що шкодує про скоєне ним та просить пробачення у потерпілих та у їх родичів. Зазначив, що має дружину та дитину, переховуватися не збирається.
Повідомлений належним чином прокурор до судового засідання апеляційного суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавав.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисників, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, суворість можливого покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, а також наявність у обвинуваченого місця реєстрації в Рівненській області, продовжує й надалі існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки вказані обставини можуть спонукати останнього до спроб переховування від суду.
Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то слід зазначити, що як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 тільки 10 лютого 2024 року був скерований прокурором до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, судовий розгляд даного кримінального провадження ще не розпочато, а отже потерпілі та свідки ще не допитувались, у зв'язку із чим не виключена ймовірність того, що обвинувачений у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками та потерпілими, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, який також не зменшився, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 є військовослужбовцем та може бути задіяний до участі в бойових діях, у зв'язку із чим можу не з'являтися до судових засідань, чим затягувати розгляд даної справи, а відтак перешкоджати кримінальному провадженню.
Доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також посилання сторони захисту на те, що стороною обвинувачення не доведено їх наявність, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які на даний час виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Даних про такий стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , щоб унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час апеляційному суду не надано.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на наявність в нього дружини та дитини не можуть бути єдиною підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, при цьому, слід врахувати і те, що останньому інкримінується вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та вчинення кримінального правопорушення, що спричинило загибель двох осіб, крім того згідно відомостей, вказаних в обвинувальному акті, обвинувачений на час скоєння ДТП перебував на посаді командира роти ВСП військової частини, у зв'язку із чим повинен був усвідомлювати, що така поведінка є явно неприйнятною для нього, як для військовослужбовця.
З приводу доводів щодо неправильного висновку суду першої інстанції про неможливість застосування альтернативного запобіжного заходу, то слід зазначити, що з оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд розглядав питання про можливість застосування до ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави і, керуючись правилами ч. 4 ст. 183 КПК України, прийшов до правильного висновку, що до останнього не може бути застосований такий запобіжний захід, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людей.
Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2024 року, якою у відношенні ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 квітня 2024 року включно, залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4