Дата документу 06.03.2024 Справа № 336/1326/24
Єдиний унікальний № 336/1326/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/192/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 183 КПК України
6 березня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 лютого 2024 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самарканд Узбекістан, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, офіційно до затримання не працював, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 5 квітня 2024 року включно, з визначенням розміру застави у сумі 242240 грн., -
Старший слідчий СВ відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
За матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за наступних обставин.
6 лютого 2024 року о 14 год. 25 хв., у період дії воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, продовженого Указом Президента України №734/2023 від 8 листопада 2023 року, ОСОБА_7 , знаходячись при вході до ТЦ «Сільпо» за адресою: АДРЕСА_2 , де до нього звернулась потерпіла ОСОБА_11 , з проханням допомогти обготівкувати грошові кошти з банкомату, який розташований у приміщенні зазначеного ТЦ.
На прохання потерпілої ОСОБА_7 погодився та вони разом підійшли до банкомату «ПриватБанк», в якому за допомогою банківської картки ОСОБА_11 було обготівковано 4000 грн., купюрами номіналом по 500 грн. Під час здійснення транзакції у ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з метою реалізації якого останній усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, з корисливих мотивів, відкрито викрав із пристрою для видачі банкнот, раніше видані грошові кошти у розмірі 4000 грн., купюрами номіналом по 500 грн.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на відкрите викрадення та розпорядження чужим майном, ОСОБА_7 не реагуючи на вимогу потерпілої повернути грошові кошти, зник з місця скоєння злочину, чим набув можливість розпоряджатись вказаним майном.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
6 лютого 2024 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082080000214 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України (а.с. 5).
6 лютого 2024 року о 16 год. 40 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.с. 57-58).
7 лютого 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України (а.с. 63-65).
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування до підозрюваного більш м якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову ухвалу, застосувавши до ОСОБА_7 менш суворий запобіжний захід.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України прокурором не доведений, вказані обставини нічим не підтверджені та спростовуються поведінкою підозрюваного в момент затримання та проведення слідчих дій.
Зазначає, що підозрюваний не має на меті уникати кримінальної відповідальності про що свідчить його поведінка в ході досудового розслідування, вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення ОСОБА_7 також не збирається і протилежному немає жодних доказів.
Крім того вказує, що підозрюваний має постійне місце проживання, яке розташоване в межах району органу досудового розслідування та суду, що виключає наявність будь-яких перешкод прибувати вчасно за викликами слідчого, прокурора чи суду.
Вважає, що в даному кримінальному провадженні будь-який інший більш м'який запобіжний захід повністю забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, вважала, що до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний у судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу без доповнень.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної, рішення слідчого судді вважав законним, обґрунтованим та просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного, його захисника, прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчим суддею належним чином досліджені клопотання слідчого та матеріали провадження, встановлена наявність передбачених законом обставин, які пов'язують можливість застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявна обґрунтована підозра, існує, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, а також встановлена недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і прийнято обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З наданих суду матеріалів вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що в апеляційній скарзі не оспорюється.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи слідчого в цій частині є обґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Отже, ризик полягає не в настанні певних негативних для кримінального провадження обставин, а в можливості підозрюваного чи обвинуваченого вчинити спроби на досягнення такого результату. Тому суд має оцінювати існування такої можливості саме на теоретичному рівні відповідно до наявних в провадженні відомостей, передбачених в статті 178 КПК України.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, у зв'язку із чим, враховуючи суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, відсутність міцних соціальних зв'язків, дружини та неповнолітніх дітей на утриманні, факт неодноразового відбування ним покарання в місцях позбавлення волі в минулому, існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що не виключається можливість незаконного впливу на потерпілу, оскільки вона в судовому засіданні допитана не була, а підозрюваному може бути відома адреса її проживання, у зв'язку з чим, він може здійснювати на неї певний вплив з метою зміни нею показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, а факт її допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки вона повинна бути допитані безпосередньо в судовому засіданні для виконання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.
На підтвердження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить той факт, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, у тому числі корисливих тяжких злочинів проти власності, раніше неодноразово звільнявся від відбування покарання, не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, що вказує на те, що він заробляє на життя шляхом вчинення корисливих злочинів, та у свою чергу, в сукупності свідчить про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших аналогічних корисливих злочинів.
Відтак, на думку апеляційного суду, встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовані та підтверджені.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
Доводи щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання, яке розташоване в межах району органу досудового розслідування та суду не можуть бути безумовною підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 лютого 2024 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 5 квітня 2024 року включно, з визначенням розміру застави у сумі 242240 грн., залишити без змін.
Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4