Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/117/24
Провадження № 2-а/670/5/24
20 березня 2024 року селище Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Мамаєва В.А.
за участю секретаря судового засідання Побережної І.Г.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови
08.02.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови, мотивуючи свої вимоги наступним. 31.01.2024 року інспектором Управління патрульної поліції в Тернопільській області рядовим поліції Дзьобою Олегом Анатолійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 018560. Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП. Згідно фабули постанови 31.01.2024 року о 16 год. 40 хв. на а/д М-30 191 км+300 м водій ОСОБА_1 керуючи т/з Mercedes-Benz413CDI із д.н.з. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3в ПДР України. Вважає, що постанова винесена з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою та незаконною, оскільки інспектором всупереч вимогам ст.ст. 245, 280 КУпАП при винесені оскаржуваної постанови не було належним чином з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, та чи наявна вина позивача у вчиненні такого правопорушення. Підставою зупинки за словами працівника поліції став п. 7 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а підставою перевірки документів п. 3 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію». Позивач пред'явив паспорт громадянина, а оскільки правила ПДР не порушував, то не вбачає підстав для пред'явлення посвідчення водія і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. В подальшому працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про начебто порушення п. 2.3в ПДР, а саме, що він не був пристебнутий ременем безпеки, хоча автомобіль знаходився в нерухомому стані і позивач мав право відстебнути ремінь безпеки, щоб дістати документи. Оскаржувана постанова винесена без розгляду справи по суті, а інформація, зазначена у постанові, не відповідає фактичним обставинам справи. Позивач повідомив поліцейському, що не вчиняв правопорушення. Поліцейський відмовився ознайомити з доказами правопорушення, які би могли доводити винуватість позивача. Обвинувачення не підтверджується належними і допустимими доказами, ґрунтується на припущеннях, а отже винесена постанова є незаконною. Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 018560 від 31.01.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 510 грн 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП; провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
28.02.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримує заявлені позовні вимоги. Вказує, що поліцейські зупинили його на блокпосту, та безпідставно звинуватили у порушенні правил користування ременями безпеки. Вимагали надати документи, на що він спочатку надав їм паспорт громадянина, а після цього пред'явив посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс на автомобіль. Доказів порушення йому не надали та після цього без розгляду справи поліцейський виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Відповідач - Департамент патрульної поліції, був належним чином повідомленим про день, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 06.03.2024 року поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, заяв про відкладення розгляду справи не надіслав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої інстанцій, а тому судом прийнято рішення про розгляд справи без участі представника відповідача.
Судом встановлено, що 31.01.2024 року рядовим поліції Управління патрульної поліції в Тернопільській області Дзьобою О.А. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 018560 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 . З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 31.01.2024 року о 16 год. 40 хв. на а/д М-30 191 км+300 м керуючи т/з Mercedes-Benz413CDI із д.н.з. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3в ПДР України - порушення правил користування ременями безпеки, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 510 грн.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ч. 5 ст. 121 КУпАП відповідальність настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Згідно п. 2.3в Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (надалі - Привила) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
За положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
З дослідженого файлу відеофіксації № 20240131_192027.mp4, наданого позивачем, вбачається, що на вимогу ОСОБА_1 надати докази вчиненого правопорушення, інспектор вказує, що вони є на бодікамері, але самого відео не показує водієві. Таким чином, вказаним файлом відеозапису підтверджується, що працівником поліції під час розгляду справи не вирішено клопотання позивача про надання доказів вчиненого правопорушення та можливості ознайомитися з такими доказами.
У справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі не надано відзив на позовну заяву та показів правомірності винесеного рішення.
Достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами.
В адміністративному позові позивач категорично заперечив свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України.
Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР ратифіковано вказану Конвенцію.
Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року. Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Лучанінова проти України» від 09.06.2011р. та «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальним для цілей застосування Конвенції.
У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Тому норми ст. 62 Конституції України щодо відсутності у особи обов'язку доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину, а також недопущення обґрунтування обвинувачення на підставі припущення поширюється і на КУпАП.
В адміністративному процесі обов'язок доказування покладається на суб'єкта владних повноважень (ч. 2 ст. 77 КАС України). Відповідач не надав суду жодних достатніх та належних доказів на підтвердження наявності адміністративного правопорушення, факту вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем та його вини у цьому, правомірності винесення оскаржуваної постанови. Таким чином, відповідачем не доведено правомірності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Тоді як оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена відповідачем не на підставах закону та не обґрунтовано (п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), а тому підлягає скасуванню на підставі ч. 2 ст. 77, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, а провадження підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп., сплата якого підтверджується квитанцією № 0.0.3454612367.1 від 07.02.2024 року.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 139, 242, 244, 246, 268, 286 КАС України, ст.ст. 9, 19, 62 Конституції України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 018560 від 31.01.2024 року винесену інспектором Управління патрульної поліції в Тернопільській області рядовим поліції Дзьобою Олегом Анатолійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн визнати протиправною та скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646, місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду складене 25.03.2024 року.
Суддя В.А. Мамаєв