Справа № 462/7805/23
21 березня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Іванюк І.Д.
секретар с/з Чиж А.О.
з участю представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_3 до Львівської міської ради про визнання дій та рішення неправомірними, зобов'язання до вчинення дій, -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до Львівської міської ради (надалі ЛМР), в якій просила визнати незаконною відмову ЛМР, яка викладена у листі № 2403 вих 102662 від 21.08.2023, у розгляді клопотання та прийнятті рішення про затвердження технічної документації із землеусторю щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність; зобов'язати Львівську міську раду прийняти рішення/ ухвалу, якою затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за кадастровим номером № 4610165500:05:001:1093 площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та передати вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_3 . Свої вимоги мотивує тим, що як спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та приналежних до нього будівель і споруд. Право власності оформлене на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.05.2023 року за № 674 та зареєстроване у Державному реєстрі речових прав. Попередньо на замовлення її матері ТОВ «Галгеокадастр» розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,1500 гав натурі, а відділом у м. Львові Головного Управління Держгеокадастру у Львівській області 25.04.2019 року земельній ділянці присвоєно кадастровий номер № 4610165500:05:001:1093. Оскільки вона не використала своє право на безоплатну приватизацію, то згідно із ч. 1 ст. 118, ч. 1 ст. 121 Земельного Кодексу України має право на приватизацію вказаної земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації. Тому 17.07.2023 вона звернулась до ЛМР із клопотанням, у якому просила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за кадастровим номером № 4610165500:05:001:1093 площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та вирішити питання про передачу вказаної земельної ділянки у її власність. До клопотання вона додала копію паспрота; копію довідки про присвоєння РНОКПП; копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.05.2023; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером № 4610165500:05:001:1093 площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 від 15.06.2023; довідку із звітності з кількісного обліку земель та розподіл їх за власникам земель, землекористувачами, угіддями від 05.07.2023; заяву про надання дозволу на збір та обробку персональних даних. Однак ЛМР 21.08.2023 повернула вказане клопотання без розгляду та запропонувала через розробника документації із землеустрою доопрацювати топографічне знімання та повторно подати документацію із землеустрою. Це рішення відповідач мотивував тим, що відповідно до інформаційної картки адміністративної послуги передача (надання) земельних ділянок комунальної власності на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), затвердженої ухвалою ЛМР від 10.07.2023 № 3591 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 06.12.2022 № 2632 та затвердження інформаційних і технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада у сфері земельних відносин» у складі технічної документації необхідно представити план земельної ділянки масштабу 1:500, розроблений юридичною особою, яка володіє необхідним технічним і топографічним забезпеченням та у складі якої працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою, або фізичною особою-підприємцем, який володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником, відповідальним за якість робіт із землеустрою, погоджений відділом інженерних споруд, транспорту та геослужби управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування (оригінал, строк дії 1 рік). Однак надання такого плану є необхідним лише для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, а така вимога суперечить ч. 9 ст. 118 ЗК України. Вказані обставини свідчать, що рішення та дії ЛМР щодо залишення її клопотання без розгляду є незаконними та підлягають скасуванню. Із посиланням на постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 05.06.2019 у справі № 522/6069/14-а, від 19.10.2020 у справі № 1840/3664/1; та постанови ВС від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 та 09.10.2021 у справі № 1840/3664/18, просила позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10 листопада 2023 року відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04.12.2023 року на адресу Залізничного районного суду м. Львова від представника ЛМР надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання проти позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачка звернулась у ЛМР 17.07.2023 року з клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки за кадастровим номером № 4610165500:05:001:1093 площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також прийняття рішення про передачу вказаної земельної ділянки у її власність. До вказаної заяви додано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (КВЦПЗ 2.01), однак дана технічна документація виготовлена за замовленням ОСОБА_4 згідно із договором № ГГК-65/19 від 09.04.2019, що суперечить вимогам земельного законодавства. У відповідь на дане звернення управління земельних ресурсів Департаменту містобудування ЛМР листом від 21.08.2023 за № 2403-вих-102622 повідомило ОСОБА_3 про те, що відповідно до інформаційної картки адміністративної послуги - передача земельних ділянок комунальної власності на підставі технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), затвердженої ухвалою ЛМР від 10.07.2023 № 3591 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 06.12.2022 № 2632 та затвердження інформаційних і технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада у сфері земельних відносин» у складі технічної документації необхідно представити план земельної ділянки масштабу 1:500, розроблений юридичною особою, яка володіє необхідним технічним і топографічним забезпеченням та у складі якої працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою, або фізичною особою-підприємцем, який володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником, відповідальним за якість робіт із землеустрою, погоджений відділом інженерних споруд, транспорту та геослужби управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування (оригінал, строк дії 1 рік). А тому для розгляду питання по суті необхідно через розробника документації із землеустрою доопрацювати топографічне знімання та повторно подати документацію із землеустрою на затвердження. Подана позивачкою для затвердження у ЛМР технічна документація із землеустрою не підлягає до затвердження, як така, що виготовлена у 2019 році гр. ОСОБА_4 . Так, із врахуванням ст.ст.1216, 1218, 1225 ЦК України виготовлена у 2019 році ОСОБА_4 технічна документація із землеустрою не ввійшла в спадкову масу. Щодо вимоги зобов'язати ЛМР прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою та передати вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_3 , то у даному випадку позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки таке питання належить виключно до дискреційних повноважень ЛМР, а суд не вправі приймати таке рішення. Окрім того, 07.04.2022 року набув чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 27, відповідно до якого безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, забороняється. Станом на дату подання позовної заяви діє правовий режим воєнного стану, що унеможливлює затвердження ЛМР технічної документації із землеустрою та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 . За наведеного просили у позові відмовити.
11.12.2023 року представник відповідача скерувала на адресу суду відповідь на відзив, у яких додатково зазначила, що дійсно підпунктом 5 пункту 27 розділу X "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Земельного Кодексу України визначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється, однак положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом, а тому не стосується вимог ОСОБА_3 .
Ухвалою від 16 січня 2024 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з аналогічних підстав наведених в позові, просила позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з наведених у відзиві підстав, просила у позові відмовити.
Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кваснікевич Л.І. посвідчила, що спадкоємцем житлового будинку АДРЕСА_1 , що належало померлій ОСОБА_4 є її донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом /а.с.15/.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкоємцем житлового будинку АДРЕСА_1 житловою площею 57,8 кв.м. є ОСОБА_3 /а.с.16/.
17.07.2023 року ОСОБА_3 звернулась до ЛМР із клопотанням, у якому просила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за кадастровим номером № 4610165500:05:001:1093 площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та вирішити питання про передачу вказаної земельної ділянки у її власність. До клопотання вона додала копію паспорта; копію довідки про присвоєння РНОКПП; копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.05.2023; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером № 4610165500:05:001:1093 площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 від 15.06.2023; довідку із звітності з кількісного обліку земель та розподіл їх за власникам земель, землекористувачами, угіддями від 05.07.2023; заяву про надання дозволу на збір та обробку персональних даних /а.с.70-73/.
ЛМР 21.08.2023 року повернула вказане клопотання без розгляду та запропонувала через розробника документації із землеустрою доопрацювати топографічне знімання та повторно подати документацію із землеустрою. Це рішення ЛМР мотивувала тим, що відповідно до інформаційної картки адміністративної послуги передача (надання) земельних ділянок комунальної власності на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), затвердженої ухвалою ЛМР від 10.07.2023 № 3591 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 06.12.2022 № 2632 та затвердження інформаційних і технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада у сфері земельних відносин» у складі технічної документації необхідно представити план земельної ділянки масштабу 1:500, розроблений юридичною особою, яка володіє необхідним технічним і топографічним забезпеченням та у складі якої працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою, або фізичною особою-підприємцем, який володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником, відповідальним за якість робіт із землеустрою, погоджений відділом інженерних споруд, транспорту та геослужби управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування (оригінал, строк дії 1 рік). Однак надання такого плану є необхідним лише для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, а така вимога суперечить ч. 9 ст. 118 ЗК України /а.с.74/.
Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення (частина перша статті 118 ЗК України).
Відповідно до частин восьмої - десятої статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати, зокрема, додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України «Про землеустрій». Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є одним з видів документації із землеустрою (частина друга статті 25 Закону України «Про землеустрій»).
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи (частина перша статті 26 Закону України «Про землеустрій»).
Згідно із частиною другою статті 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
Формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (стаття 79-1 ЗК України). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 78-1 ЗК України).
Результат аналізу наведених норм закону свідчить, що призначення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) полягає у формуванні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (присвоєння їй кадастрового номера). Тобто, така документація дозволяє лише ідентифікувати на землі власника земельну ділянку. При цьому закон безпосередньо наділяє повноваженням замовити таку документацію (без надання дозволу власника на її розроблення) громадян - землекористувачів, заінтересованих у приватизації земельної ділянки. Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням технічної документації є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета приватизації - земельної ділянки, а її затвердження засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі відповідного органу) із вибором земельної ділянки. Відмовити у затвердженні такої документації із землеустрою відповідний орган виконавчої влади або органу місцевого самоврядування може виключно у зв'язку з її невідповідністю законодавству, затвердженій документації із землеустрою або містобудівній документації.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, щодо якої ОСОБА_3 подано заяву про безоплатне її отримання у власність (приватизацію), є сформованою (кадастровий номер № 4610165500:05:001:1093 площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 від 15.06.2023), замовником відповідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) була ОСОБА_4 - попередня власниця житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на цій земельній ділянці.
Таким чином, призначення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) полягає у формуванні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав для її власника; рішення власника земельної ділянки (в особі відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) про затвердження технічної документації засвідчує згоду власника із вибором земельної ділянки, зокрема, і як предмета приватизації; відмовити у її затвердженні відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування може виключно у зв'язку з невідповідністю саме такої документації законодавству, іншій затвердженій документації із землеустрою або містобудівній документації.
При цьому, затвердження технічної документації на земельну ділянку не має обов'язковим наслідком передання цієї ділянки особі, коштом якої таку документацію виготовлено, крім випадків, якщо ця особа має юридичні підстави та право претендувати на отримання відповідної ділянки.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 січня 2024 року у справі №736/1435/21.
Оскільки вказана технічна документація із землеустрою виготовлена за замовленням ОСОБА_4 - землекористувача на момент її розроблення, відсутні підстави вважати, що така документація не відповідає частині першій статті 118 ЗК України або Закону України «Про землеустрій». Законодавство не містить положень щодо втрати чинності або обмежень використання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв'язку з переходом прав власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці, до іншої особи (зміни землекористувача). Тому рішення відповідача щодо відмови у її затвердженні із зазначеної підстави є незаконним, а позов у цій частині підлягає до задоволення.
Водночас щодо вимоги позивачки зобов'язати Львівську міську раду прийняти рішення/ ухвалу, якою затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за кадастровим номером № 4610165500:05:001:1093 площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та передати вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_3 суд зазначає, що такі вимоги є передчасними. Обов'язок відповідача розглянути відповідне клопотання встановлений законом. При повторному розгляді такої заяви рішення суду щодо вирішення цього спору за належною вимогою про визнання незаконним рішення селищної ради є обов'язковим для відповідача в силу конституційного принципу обов'язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили (стаття 129-1 Конституції України).
Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення лише у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, а особою дотримано усіх визначених законом умов.
В даному випадку подані заявником документи не були предметом розгляду ЛМР, тому підстав для зобов'язання відповідача до вчинення конкретних дій та прийняття певного рішення з даного приводу у суду немає. За наведеного у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.
Із врахуванням наведеного, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2147, 20 грн судового збору.
На підставі ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 354-355 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати відмову Львівської міської ради, викладену у листі від 21.08.2023 року № 2403 вих. 102662, у розгляді клопотання та прийнятті рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної ділянки кадастровий № 4610165500:05:001:1093 в натурі на місцевості площею 0, 1500 га за адресою: АДРЕСА_1 та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 .
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень - Львівської міської ради на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2147,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Львівська міська рада, адреса місцезнаходження: площа Ринок, 1, м. Львів, ЄДРПОУ: 04055869.
Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2024 року.
Суддя Іванюк І.Д.