Справа № 522/15368/23
Провадження № 2-с/522/45/24
26 березня 2024 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію, -
15 серпня 2023 року Приморським районним судом м. Одеси видано судовий наказ у справі 522/15368/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 17 111,88 грн.
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування вищевказаного судового наказу.
Під час вивчення заяви, судом встановлено її невідповідність вимогам цивільного процесуального законодавства, з огляду на таке.
Як слідує із заяви, вона викладена іноземною (російською) мовою.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Також ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч. 6 ст. 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Частинами 1, 2 ст. 14 передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому за змістом ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Тобто згідно з Конституцією України, ЦПК і зазначеними законами України органи державної влади, суд, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів (у тому числі позовних заяв) українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.
Так, процесуальним законодавством України, а саме ч. 4 ст. 9 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно, реалізуючи своє право на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою володіють, учасники вправі звертатися до перекладача по допомогу для перекладу документів, які готуються на розгляд суду за результатами якого може бути розпочато розгляд справи, у тому числі ухвалено рішення про відкриття провадження.
Переклад таких документів надає можливість суду перевірити дотримання нею передбачених ЦПК України вимог щодо змісту документа і його додатків, адже право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (п. 37 рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява № 8863/06)).
При цьому процесуальним законодавством не передбачено залучення судом перекладача для перекладу процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою.
До того ж до прийняття заяви до розгляду, суд позбавлений можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача.
За таких обставин, виходячи із системного аналізу положень Конституції України (ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92), ЦПК України, законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (ст. 12), «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII (ст. 1, ч. 6 ст. 13, частин 1, 2 ст. 14), документи, за результатами перевірки яких вирішується питання про відкриття провадження у справі мають бути викладені українською мовою (в перекладі на українську мову).
Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати ККС ВС від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18.
Вимоги до форми та змісту заяви про скасування судового наказу викладені в ст. 170 ЦПК України.
При цьому, суд позбавлений можливості перевірити відповідність даної заяви вимогам процесуального закону, оскільки така заява викладена недержавною мовою.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява про скасування судового наказу не відповідає вимогам, зазначеним у ст. 170 ЦПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява про скасування судового наказу підлягає поверненню без розгляду особі, яка її подала.
Керуючись ст. ст. 170, 259-260 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію - повернути особі, яка її подала без розгляду.
Роз'яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА