Справа № 751/44/24 Головуючий у 1 інстанції Овсієнко Ю.К.
Провадження № 33/4823/240/24
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП.
25 березня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
з участю захисника адвоката Похилька С. М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2024 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , командир взводу, проживаючий по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Як установив суд, 24 грудня 2023 року в 00 год. 38 хв. по вул. Козацька, 1, у м. Чернігові, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Huynday Tarracan, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; різка зміна шкірного покриву обличчя; виражене тремтіння пальців рук. На порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Мотивує тим, що він заперечував факт перебування у стані алкогольного сп'яніння у день керування транспортним засобом.
Після його зупинки, поліцейський пояснив, що у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння обличчя; тремтіння пальців рук. Але, на відео, долученого до матеріалів справи, не вбачається почервоніння обличчя, а навпаки трохи бліде, руки не тремтіли, запаху алкоголю з порожнини рота відео не передає. Поведінка адекватна, ясно висловлював свої думки. Ознаки алкогольного сп'яніння повинні бути наявними, а не удаваними.
Вказує, що він добровільно погодився поїхати до лікаря - нарколога для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікарні. Він спитав у лікаря - нарколога, чи може він відмовитися від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, на що отримав відповідь: «Все, до побачення». Він хотів лише дізнатися про свої права під час проведення огляду. Йому стало зле і він попросив вийти на свіже повітря подихати, тобто від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікарні він не відмовлявся.
Наявне у матеріалах справи направлення на огляд водія до медичного закладу містить час складання 00 год. 50 хв., хоча згідно відеозапису, направлення співробітник поліції почав складати лише в 00 год. 56 хв.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №611454, складеному відносно нього 24.12.2023, наявне виправлення, а тому він не може бути визнаний допустимим доказом.
Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Похилько С. М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
Заслухавши аргументи захисника, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису, вбачається, що працівниками поліції, під час дії комендантської години був зупинений автомобіль, під керуванням водія ОСОБА_1 .
У ході перевірки документів та під час спілкування з водієм поліцейський відчув запах спиртного від ОСОБА_1 і поставив конкретне питання чи вживав той спиртні напої. ОСОБА_1 заперечував вживання спиртного. На вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» або у лікарні, ОСОБА_1 погодився пройти огляд у медичному закладі.
По прибуттю до медичного закладу, при спілкуванні з лікарем - наркологом ОСОБА_1 повідомив, що о 09 год. ранку вживав 0,5 пива. Після того, як лікар - нарколог роз'яснила ОСОБА_1 , що останній зараз буде проходить огляд за допомогою приладу Драгер, ОСОБА_1 спитав чи може він відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння, на що отримав відповідь: «Все, до побачення».
Запаху алкоголю з порожнини рота відеокамера не передає, проте по уповільненій розмові та рухах були розумні підстави підозрювати про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 затягував час, прямо не відповідав на запитання, проте свого обов'язку як водій не виконав.
Наслідки відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, який проводить поліцейський за допомогою спеціальних технічних засобів, наступають такі ж самі, як і у разі відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров'я, про що повідомили поліцейські водію під відеозапис та склали протокол.
Після відповіді лікаря, поліцейський, як видно з відеозапису, перепитав, чи відмовляється водій від проходження огляду, ОСОБА_1 став казати, що йому погано, він хоче подихати повітрям, втрачає свідомість, що було розцінено як відмова від проходження огляду.
До цього ОСОБА_1 сидів на стільці біля столу в кабінеті лікаря і тримав біля вуха мобільний телефон.
Посилання захисника на відсутність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, не заслуговують на довіру та спростовуються зовнішнім виглядом водія, який зафіксований на відеозапису. Якщо запаху алкоголю відеокамера не передає, то по рухах, виразу обличчя, розмові в кабінеті лікаря були підозри, що водій вживав спиртні напої. Спростувати таки підозри водій наполегливо ухилявся.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.
Крім того, при впевненості у відсутності алкоголю, водій зобов'язаний був підтвердити свою добросовісність відповідним тестом на місці зупинки транспортного засобу чи у лікарні. Однак своїми правами розпорядився самостійно, що є наслідком відповідальності за ухилення від огляду на стан сп'яніння, яке виразилось відмовою, зафіксованою відеозаписом.
Посилання ОСОБА_1 , що у протоколі про адміністративне правопорушення, який складений по факту керування ним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння мають місце виправлення, апеляційний суд не може визнати обґрунтованим, оскільки відповідний протокол містить чітке зазначення пункту Правил дорожнього руху (п. 2.5), недотримання якого і ставиться в провину ОСОБА_1 та перелік виявлених ознак алкогольного сп'яніння. Дописка, на підставі якого документа встановлено особу, не є виправленням.
Незначні розбіжності у часі, який зазначений у направленні на огляд водія до медичного закладу та на відеозапису працівників поліції, на думку суду апеляційної інстанції, не спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та не є безумовною підставою для скасування судового рішення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, наголошуючи на тому, що судом були порушені його права, ОСОБА_1 не звернув уваги на те, що докази таких порушень відсутні, у той час як він сам, окрім прав, наділений ще і обов'язками, яких повинен неухильно дотримуватись, тим більше, керуючи джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем, яких не виконав.
Санкція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає один вид стягнення штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, а тому визнання особи винною у невиконанні вимог п. 2.5 Правил дорожного руху, не дозволяє суду застосувати інше стягнення, тим більше, що законодавець заборонив визнавати таке правопорушення малозначним чи передавати на розгляд громадської організації або трудового колективу.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 247, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2024 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець