Справа № 607/277/24Головуючий у 1-й інстанції Гуменний П.П.
Провадження № 33/817/255/24 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст. 173-2 КУпАП
26 березня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
- захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Трачука В.І.,
- потерпілої ОСОБА_2
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 12.01.2024, -
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 12 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 3 (три) доби.
Як визнав суд, 30.12.2023 близько 05:20 ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлював словесні образи, погрожував фізичною розправою, бігав за нею із ножем, чим порушив п.3, 14 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидії домашньому насильству».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що необґрунтованість постанови суду першої інстанції полягає в тому, що ОСОБА_1 своїми діями не завдав і не міг би завдати шкоди фізичному чи психологічному здоров'ю потерпілій ОСОБА_2 .
Вказує, що 30.12.2023 між ОСОБА_1 та його співмешканкою ОСОБА_2 в переддень Нового року виникла словесна перепалка щодо святкування Нового Року. В момент сварки ОСОБА_2 подзвонила в поліцію і викликала працівників поліції.
Після приїзду працівників поліції то ОСОБА_2 повідомила їм, що ніби-то він погрожував їй словесно, що “заріже її”, хоча дане твердження не відповідає дійсності, а є лише видумкою.
Апелянт стверджує, що цього вони із потерпілою помирились, а потім ОСОБА_3 написала заяву в поліцію з проханням закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 .
Звертає увагу суду, що суд першої інстанції не викликалась та не допитувались ані потерпіла, ані працівники поліції щодо обставин справи. На думку апелянта, досліджуючи матеріали справи в такій спосіб суд першої інстанції не міг з'ясувати чи було вчинено ОСОБА_1 насильство над потерпілою ОСОБА_2 .
Вказує, що в цей день саме ОСОБА_2 спровокувала та вчинила сварку.
Апелянт зазначає, що оскільки “завдання шкоди психологічному здоров'ю” диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП не передбачено, що на думку апелянта, свідчить про недопустимість даного протоколу, а тому він не може бути доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2024 року відносно нього як незаконну, та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Одночасно ставить питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження з мотивів пропуску цього строку з поважаних причин, так як ознайомився з постановою суду про визнання його винуватим лише 06 березня 2024 року.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Трачука В.І., які повністю підтримали подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просять скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2024 р. та закрити провадження у справі; потерпілу ОСОБА_2 , яка також підтримала подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу, пояснила, що конфлікт який між ними мав місце не потрібно трактувати як домашнє насильство; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апелянту слід поновити строк на апеляційне оскарження, який пропущено ним з поважних причин і задовольнити апеляційну скаргу, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції і судом першої інстанції не повідомлявся про дату та час судового розгляду.
В матеріалах провадження наявні відомості про направлення ОСОБА_1 копії судового рішення від 12.01.2024 року, проте інформація про отримання ним копії постанови суду, якою його визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності, відсутня.
Апеляційна скарга подана особою, яку притягнуто адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 07.03.2024 року.
За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, як визначено ст.245 КУпАП, є своєчасне всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень ст.252 КупАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Цих вимог закон суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 , не дотримався.
Як слідує з постанови Тернопільського міськрайонного суду від 12 січня 2024 року дії ОСОБА_1 , який вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлював словесні образи, погрожував фізичною розправою, бігав за нею із ножем, кваліфіковано як вчинення насильства в сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення насильства в сім'ї - це умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій або бездіяльності фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Виходячи із змісту вказаної правової норми, визнаючи особу винною за ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд повинен визначити яке насильство було вчинено по відношенню до потерпілого, конкретизувати в чому воно виражалося і яка шкода заподіяна чи могла бути заподіяна потерпілому.
Ці відомості як в постанові місцевого суду, так і в протоколі про адміністративне правопорушення від 12 січня 2024 року, на який суд посилається у своєму рішенні, відсутні.
Обґрунтовуючи свій висновок щодо наявності ознак правопорушення в діях ОСОБА_1 , суд обмежився перерахунком доказів, які, на думку суду, доводять вину останнього у вчиненні насильства в сім'ї, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №541652 від 30.12.2023; копією рапорту старшого інспектора чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Настин В.В. від 30.12.2023; заявою ОСОБА_2 від 30.12.2023; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 30.12.2023; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 30.12.2023; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 30.12.2023; копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №304857 від 30.12.2023, виданого стосовно ОСОБА_1 .
Проте, в порушення вимог ст.ст.245, 252 КУпАП суд першої інстанції не проаналізував ці докази, не дав їм відповідної правової оцінки та не мотивував свій висновок на предмет того, чому вони були прийняті до уваги.
Зокрема, судом не було допитано ОСОБА_1 , як особу, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення, щодо обставин зазначених у протоколі.
Крім того, судом не викликалася та не опитувалась потерпіла ОСОБА_5 , не встановлено ступінь її родинних зв'язків з ОСОБА_1 .
Також суд не з'ясував причину з якої виник конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і хто був його ініціатором, хоча такі відомості мають суттєве значення для вирішення питання щодо наявності в діях особи ознак правопорушення, за яке її притягнуто до відповідальності.
Допитана судом апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що вона з ОСОБА_1 спільно проживає без реєстрацію шлюбу з листопада 2022 року і у них фактично ніколи не виникало непорозумінь чи конфліктів. Вона не пам'ятає причини з якої у них виник конфлікт, про який зазначено в адмінпротоколі, і ОСОБА_1 не поводив себе агресивно, проте вона злякалася, оскільки до цього таких випадків не було і тому повідомила поліцію. Однак, вони відразу ж залагодили виникле непорозуміння і уже наступного дня вона звернулася в поліцію із завою, щоб ОСОБА_1 не притягували до відповідальності.
Особа щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснив, що конфлікт з ОСОБА_2 виник з приводу святкування Нового року і вони посварилися. При цьому, він ймовірно і крикнув на ОСОБА_2 чи нецензурно до неї висловився, однак його дії не були агресивними і погроз фізичного характеру, в том числі щодо застосування ножа, не було. Досить швидко вони помирилися і залагодили виниклу ситуацію. Також, просить врахувати, що він періодично потребує лікування у зв'язку наявністю психотичної симптоматики, з приводу чого надав відповідні медичні документи.
Апеляційний суд звертає увагу, що за своїм змістом домашнє насильство, як адміністративне правопорушення, полягає в тому, що особа, яка чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи. Тоді як ситуація, в якій кожна із сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій - це конфлікт.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи і якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдати шкоди психічному здоров'ю особи.
Тому, лише факт конфліктної ситуації між чоловіком та дружиною не може свідчити про домашнє насильство психологічного характеру у розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що в матеріалах справи відсутні і судом першої інстанції не наведено належних доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, який розглядався судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, - скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя