Справа № 607/3282/24Головуючий у 1-й інстанції Ломакін В.Є.
Провадження № 33/817/265/24 Доповідач - Тиха І.М.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
26 березня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Згідно із постановою суду, ОСОБА_1 02 лютого 2024 року о 21 год. 09 хв. в м. Тернопіль по вул. Довженка, керував транспортним засобом «MAZDA CX-5», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 6820» ARHJ-0251 (повірка дійсна до 02.11.2024 року), що підтверджується тестом №2060 від 02.02.2024, результат огляду становить 1,40 ‰. Водій із вказаним результатом згідний. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити постанову суду в частині накладення адміністративного стягнення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, посилаючись на те, що позбавлення права керування транспортними засобами розглядається ЄСПЛ як кримінально-правова санкція оскільки вказана категорія справ підпадає під визначення кримінального обвинувачення, а право керувати автомобілем є дуже корисним у повсякденому житті і для здійснення діяльності, наводить рішення ЄСПЛ у справах “Шмауцер проти Австрії”, “Надточій проти України”, “Маліге проти Франції”.
Вважає що позбавлення його вказаного права є втручанням у його право власності та не відповідає принципу пропорційності, дотриманню справделивого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини, несе для нього надмірний індивідуальний тягар, при цьому посилаєтьсяна рішення ЄСПЛ у справі “Трегубенко проти України”.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав скаргу з викладених у ній мотивів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та кваліфікація дій, ОСОБА_1 не оспорюється, а відтак апеляційний суд не вдається до оцінки висновків місцевого суду в даній частині.
Постанова судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2024 року ОСОБА_1 оскаржується лише в частині накладення на нього адміністративного стягнення.
Як вбачається з постанови, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Загальні положення накладення адміністративного стягнення визначені в ст. 33 КУпАП, відповідно до якої при накладенні адміністративного стягнення має бути враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно із ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цих вимог Закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, дотримався.
Зокрема, суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, обставини справи, ступінь вини, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, його майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення та наклав на правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Вимоги апелянта про зміну постанови суду в частині накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не підлягають задоволенню, оскільки ч. 1 ст. 130 КУпАП даною нормою закону передбаченого накладення безальтернативного стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами, яке не може бути замінене на будь-яке інше.
Посилання апелнята на порушення його права власності вважаю необгрнутованим оскільки він своїми умисними діями поставив себе в умови, за яких його позбавлено права користування будь-якими транспортними засобами як кримінально- правова санкція, на можливість застсоування якої і вказує ЄСПЛ у своїх рішеннях, а не обмежено його право користування власним автомобілем.
З огляду на вищенаведене приходжу до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін, оскільки накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік є таким, що відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини внаслідок суворості.
З огляду на викладене, постанову місцевого суду щодо ОСОБА_1 слід залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя