Справа № 686/6339/22Головуючий у 1-й інстанції Салоїд Н.М.
Провадження № 22-ц/817/332/24 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
19 березня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участю секретаря - Сович Н.А.
без сторін, належним чином повідомлених про час, дату та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/6339/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року, ухваленого суддею Салоїд Н.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди,-
у березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000000 грн.
В обґрунтування вимог посилається на те, що 06.11.2016 в судовому засіданні в апеляційному суді Хмельницької області стався словесний інцидент, внаслідок якого, зловживаючи владою і службовим становищем, суддя Бережний С.Д. переконав судового розпорядника та секретаря судового засідання скласти на нього протокол №0001 від 06.11.2015 року про вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.185-3 КУПАП.
Вказаний протокол був переданий на розгляд Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, справа № 686/22551/15 (змінений номер 686/11495/16), яка 25.08.2022 закрита постановою Тернопільського апеляційного суду.
В подальшому суддя Бережний С.Д. одноосібно в кримінальному проваджені № 42016241010000031 виносив ухвали про відмову в прийнятті його скарг до розгляду, на що у нього не було жодного права, оскільки він був у статусі свідка і повинен був заявити собі відвід.
Вважає, що відшкодування моральної шкоди та право на її відшкодування виникає відповідно до вимог статей 23 і 1174 ЦК України та ст.56 Конституції України в розмірах і в порядку, передбачених Законом, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення та незаконних дій судді ОСОБА_2 право на стягнення моральної шкоди є абсолютним та є безумовними в силу генерального делікту, оскільки вважає, що звинувачення його у вчинені адміністративного правопорушення протягом семи років на підставі протоколу №0001 є незаконним.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати повністю рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги - задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування вимог посилається на те, що рішення є незаконним, ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права, з повним ігноруванням судом обставин, що мають значення для справи, повною невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зокрема, зазначив, що на нього незаконно та безпідставно 07 листопада 2015 року складено протокол про адміністративне правопорушення за №0001, який в подальшому передали на розгляд Хмельницького міськрайонного суду.
Мотивує тим, що суд, не маючи на жодних повноважень, передбачених чинним законодавством України, на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення скерував до Хмельницького міськрайонного суду Протокол № 0001, який не передбачений законодавством держави Україна та є нікчемним, оскільки відсутні будь-які письмові докази.
25 серпня 2022 року, майже через сім років постановою Тернопільського апеляційного суду адміністративну справу закрили. Вважає, що із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у нього виникає право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду.
У відзиві на апеляційну скаргу, Хмельницький апеляційний суд просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Посилається на те, що предметом спору у цій справі є вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої на думку позивача незаконними діями судді Апеляційного суду Хмельницької області, однак згідно з ч.1 ст.49 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів” суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком злочину або дисциплінарного проступку.
Цим законом встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі, а наявність імунітету гарантує належне функціонування системи правосуддя та дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Щодо посилання скаржника на судові рішення у справах 338/180/17, 916/1415/19 та інші, то правовідносини, які виникли у цих справах між сторонами, не є тотожними та посилання них є безпідставне.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600090865851 від 01.03.2024 року.
Представник Хмельницького апеляційного суду в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа. Крім цього, представник відповідача у відзиві просив розглянути справу за відсутності їхнього повноважного представника.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється згідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 06 листопада 2015 року працівником Апеляційного суду Хмельницької області складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого в той день о 14 годині 20 хвилин ОСОБА_1 під час судового засідання в приміщенні апеляційного суду, що за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1, - проявив неповагу до складу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області Бережного С.Д., Кулеші Л.М., Курдзіля В.Й., зокрема, вчинив дії, які свідчать про явну неповагу до суду та встановлених в суді правил поведінки, за що відповідальність передбачена ст. 185-3 КУпАП.
Вказаний протокол був надісланий до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, який постановою від 25 грудня 2015 року матеріали адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185-3 КУпАП (справа №686/22551/15-п) направив керівнику Хмельницької місцевої прокуратури для відповідного реагування. Суд виходив з того, що в діях позивача вбачається склад кримінального правопорушення.
З аналогічних підстав Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 11 квітня 2016 року вдруге направив матеріали адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 керівнику Хмельницької місцевої прокуратури для прийняття рішення.
17 червня 2016 року місцевий відділок поліції вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні відомості та відкрив кримінальне провадження № 42016241010000031 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Постановою Хмельницької обласної прокуратури від 9 серпня 2021 року закрито кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у справі № 686/14502/21 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2021 року скасовано, прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, за період з 12 грудня 2017 року (день повідомлення про підозру) до 09 серпня 2021 року (день закриття кримінального провадження) грошові кошти у розмірі 310000 грн.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.05.2022 року, залишеною без змін постановою судді Тернопільського апеляційного суду від 25.08.2022, провадження у справі № 686/11495/16-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП закрито, оскільки, розглянувши адміністративну справу та, скерувавши її 11.04.2016 прокурору, адміністративне провадження не було закрито, а після закриття кримінального провадження, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , уповноваженим органом не складався. Такі дії узгоджуються з вимогами ч. 2 ст. 284 КУпАП, відповідно до якої постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що у зв'язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення та незаконних дій судді ОСОБА_2 , він має право на відшкодування завданої моральної шкоди.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. Окрім того, постановою Хмельницького апеляційного суду у справі за № 686/14502/21 на користь ОСОБА_1 вже стягнута моральна шкода, тому суд вважав, що позивач реалізував своє законне право на відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення, оскільки чинним законодавством не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за затримку виконання рішення суду про стягнення з державного бюджету відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі погодитися не може з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема,
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон № 266/94-ВР.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
У справі, яка переглядається, позивач просить відшкодувати моральну шкоду в зв'язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення та незаконних дій судді ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено постановою Тернопільського апеляційного суду, суд розглянувши адміністративну справу скерував її 11.04.2016 року прокурору, однак адміністративне провадження не було закрито, а після закриття кримінального провадження, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , уповноваженим органом, не складався. Такі дії узгоджуються з вимогами ч. 2 ст. 284 КУпАП, відповідно до якої постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
Отже, матеріалами справи не підтверджено, що адміністративне провадження у справі № 686/11495/16 закрито у зв'язку з відсутністю події чи складу адміністративного правопорушення.
А тому не заслуговують на увагу доводи заявника, що із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у нього виникло право на відшкодування шкоди.
Щодо вимог позивача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з Держави Україна, завданої незаконним рішенням судді Апеляційного суду Хмельницької області Бережного С.Д.
Згідно з частинами першою, одинадцятою статті 49 Закону України від № 1402-VIII) суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове, за винятком злочину або дисциплінарного проступку.
У постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 зазначено, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Вчинення (не вчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Сам факт складення протоколу за ініціативою суду (судді) про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185-3 КУпАП, за неповагу до суду, не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку, передбаченому статтями 1173, 1174, 1176 ЦК України.
Таким чином, з огляду на підстави та зміст позову, викладені вище мотиви та висновку, позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди незаконністю дій або рішенням суду, а тому колегія суддів вважає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду моральної шкоди.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Мотивувальну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року змінити, виклавши в редакції даної постанови, в решті - рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року залишити без змін.
Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Мотивувальну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року змінити, виклавши в редакції даної постанови, в решті - рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року залишити без змін.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції віднести на рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2024 року.
Головуючий Н. М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома