Справа № 607/4041/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/64/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - запобіжні заходи
20 березня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючої - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали судового провадження за апеляційними скаргами прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури та захисника підозрюваного ОСОБА_7 -адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2024 року, -
Цією ухвалою у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 відмовлено.
У задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відмовлено.
Застосовано до
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Теребовля Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого на посаді головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Тернопільського РУ ГУ ДСНС України у Тернопільській області, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 368 КК України запобіжний захід у вигляді застави в сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень для внесення на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_7 у справі №607/4041/2024; провадження №1-кс/607/1201/24 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.02.2024 року.
Покладено на ОСОБА_7 строком до 00 год. 00 хв. 20 квітня 2024 року, обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
-не відлучатися із м. Теребовля без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
-утримуватися від спілкування з наступними особами: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42023210000000031 від 21.02.2023, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді, суду;
-здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Тернопільській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в'їзд до України.
Роз'яснено ОСОБА_7 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що не пізніше п'яти днів з дня застосування запобіжного заходу у вигляді застави він зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту застосування запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Як слідує з оскаржуваної ухвали, старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , за погодженням прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023210000000031 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1, ч. 3 ст. 368 КК України, звернувся із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою й у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання та, приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що саме цей запобіжний захід у виді застави може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційних скаргах:
- захисник підозрюваного просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Свої доводи аргументує тим, що у судовому засіданні слідчим та прокурором не було надано жодних реальних доказів, що б підтверджували наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, що всупереч наведеним вимогам кримінального процесуального закону, слідчим суддею враховано не було.
Зазначає, що з моменту початку досудового розслідування ОСОБА_7 не створював жодних перешкод слідству, з'являвся на всі виклики, він позитивно характеризується за місцем проживання, тому запобіжний захід у виді особистого зобов'язання був би цілком обґрунтованим, адже охоплює такі ж обов'язки, які визначені в ухвалі слідчого судді.
Вказує, що судом не враховано майновий стан підозрюваного, що має невеликий дохід, а в нього на утриманні перебуває дружина і дитина, тому визначений розмір застави є завідомо непомірним для нього.
- прокурор в апеляційній скарзі просить вказану ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді застави скасувати та ухвалити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави.
Свої доводи мотивує тим, що враховуючи санкцію статті інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, не буде з'являтися за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду та належним чином виконувати процесуальні рішення у кримінальному провадженні, тому будь-який інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою не забезпечить його належної процесуальної поведінки та виконання процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просять постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід, доводи прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просить постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід щодо підозрюваного у вигляді тримання під вартою та відмовити у задоволенні апеляції захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити або сховати будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Згідно ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 368 КК України, що в силу вимог ст.12 КК України є нетяжким та тяжким злочинами.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прокурор при розгляді клопотання вказували про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 даних кримінальних правопорушень, що свідчить про існування ризику, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та може перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, а відтак, перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенні досудового розслідування.
На думку апеляційного суду, наведені обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підорюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 182 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення досудового розслідування кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК.
Доводи сторони захисту про необхідність зміни запобіжного заходу з посиланням на те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, має невеликий дохід, а в нього на утриманні перебуває дружина і дитина, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки вказані обставини не є такими, що нівелюють встановлені ризики у кримінальному провадженні та не стали тими стримуючими факторами щодо невчинення інкримінованих підозрюваному протиправних дій.
Приймаючи рішення про застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, місцевий суд належним чином вмотивував своє рішення тим, що саме цей запобіжний захід є достатнім та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та попередить ризики, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді в частині виду запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки прокурором в судовому засіданні доведено обставини, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.194 КПК України, однак ні слідчим у клопотанні, ні прокурором в судовому засіданні не доведена недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
В апеляційній скарзі прокурор оскаржує вид застосованого слідчим суддею запобіжного заходу і просить його змінити на більш суворий у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що судом не було враховано обсяг наявних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та стверджує, що запобіжний захід у виді застави не зможе їм запобігти, однак не наводить жодних конкретних обставин, на підставі яких він прийшов до такого переконання.
Натомість, як вбачається зі змісту оскарженої ухвали слідчий суддя правильно врахував наявні ризики і відомості про особу ОСОБА_7 , який, не перебуваючи під вартою, з'являвся на виклики органу досудового розслідування для проведення слідчих дій та до суду, відсутність доказів ухилення останнього від явки до органів досудового розслідування та суду, обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, його вік, репутацію, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також наявність постійного місця проживання і прийняв вірне рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу вигляді застави.
Крім того, з матеріалів провадження слідує, що слідчий суддя визначив розмір застави, відповідно до ст.182 КПК України.
Так, відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За змістом частин четвертої, п'ятої ст.182 КПК України:
- розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- у кожному конкретному випадку розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Враховуючи відомості щодо зазначених обставин, які встановлені в ході судового розгляду, колегія суддів вважає, що в даному випадку розмір застави в межах, встановлених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, здатний забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а отже слідчий суддя вірно визначив її розмір.
При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».
Надаючи оцінку доводам захисника, апеляційний суд враховує фактичні обставини злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 та доводам відносно визначеної слідчим суддею застави, колегія суддів зауважує, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Аналіз приписів кримінального процесуального закону, судової практики та практики ЄСПЛ свідчить про те, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення.
Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Беручи до уваги наведене і те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, враховуючи при цьому об'єктивні обставини кримінального правопорушення і встановлені в судовому засіданні дані про особу підозрюваного та обсяг встановлених у даному випадку ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням на останнього відповідних обов'язків у разі її внесення, буде достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам у вказаному провадженні.
Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що обрання ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе попередити ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
З цих же підстав колегія суддів приходить до висновку про те, що не підлягає до задоволення й вимога сторони захисту про зміну виду запобіжного заходу на більш м'який у виді особистого зобов'язання.
Отже, з огляду на вище викладене, враховуючи, що апеляційні скарги захисника та прокурора не містять вказівки на конкретні і підтверджені доказами обставини, які би обґрунтовували твердження про незаконність ухвали слідчого судді, яку просять скасувати, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не підлягають до задоволення.
Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176 - 179, 407, 422 КПК України, колегія суддів ,-
Апеляційні скарги прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури та захисника підозрюваного ОСОБА_7 -адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді